Сервис поиска текстовых документов
Предупреждение для правообладателей!
alert
Этот сайт является ПОИСКОВЫМ СЕРВИСОМ и НЕ ХРАНИТ какую либо информацию. А предоставляет лишь ССЫЛКИ на общедоступные рессурсы где физически расположена информация найденая по запросу пользователя.

Лаборат роб ІКТ 2013

Дата публикации: 08.02.2013
Тип: Текстовые документы DOC
Размер: 4.68 Мбайт
Идентификатор документа: 119542478_155309102
Файлы этого типа можно открыть с помощью программы:
Microsoft Word из пакета Microsoft Office
Для скачивания файла Вам необходимо подтвердить, что Вы не робот


КОМПЛЕКТ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ З ІНФОРМАТИКИ І КОМП‘ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ для студентів спеціальностей: 5.03050901 "Бухгалтерський облік" 5.03050702 "Комерційна діяльність" 2013 ЗМІСТ HYPER13 HYPERLINK \l "_Toc346012152" HYPER14ВСТУПHYPER13 PAGEREF _Toc346012152 \h HYPER149HYPER15 ЧАСТИНА 1HYPER13 PAGEREF _Toc346012153 \h HYPER1410HYPER15 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТHYPER13 PAGEREF _Toc346012154 \h HYPER1410HYPER15 Лабораторна робота № 1HYPER13 PAGEREF _Toc346012155 \h HYPER1410HYPER15 Робота з операційною системою WINDOWSHYPER13 PAGEREF _Toc346012156 \h HYPER1410HYPER15 Лабораторна робота № 2HYPER13 PAGEREF _Toc346012157 \h HYPER1421HYPER15 Робота в текстовому редакторі WordPadHYPER13 PAGEREF _Toc346012158 \h HYPER1421HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3HYPER13 PAGEREF _Toc346012159 \h HYPER1425HYPER15 РОБОТА З ПРОГРАМАМИ БЛОКНОТ ТА КАЛЬКУЛЯТОРHYPER13 PAGEREF _Toc346012160 \h HYPER1425HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4HYPER13 PAGEREF _Toc346012161 \h HYPER1426HYPER15 РОБОТА В ГРАФІЧНОМУ РЕДАКТОРІ PAINTHYPER13 PAGEREF _Toc346012162 \h HYPER1426HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5HYPER13 PAGEREF _Toc346012163 \h HYPER1429HYPER15 СТВОРЕННЯ, РЕДАГУВАННЯ ТА ФОРМАТУВАННЯ ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ ЗАСОБАМИ ОФІСНОГО ПАКЕТА WORDHYPER13 PAGEREF _Toc346012164 \h HYPER1429HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6HYPER13 PAGEREF _Toc346012165 \h HYPER1432HYPER15 СТВОРЕННЯ ТА РОЗМІЩЕННЯ ГРАФІКИ І ТАБЛИЦЬ У ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТАХ WORDHYPER13 PAGEREF _Toc346012166 \h HYPER1432HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7HYPER13 PAGEREF _Toc346012167 \h HYPER1436HYPER15 СТВОРЕННЯ ТАБЛИЦІ ТА ВИКОНАННЯ ОБЧИСЛЕНЬ У ТАБЛИЦІ ЗАСОБАМИ ОФІСНОГО ПАКЕТА WORDHYPER13 PAGEREF _Toc346012168 \h HYPER1436HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8HYPER13 PAGEREF _Toc346012169 \h HYPER1439HYPER15 СТВОРЕННЯ, РЕДАГУВАННЯ ТА ФОРМАТУВАННЯ СКЛАДНИХ ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ ЗАСОБАМИ ОФІСНОГО ПАКЕТА WORDHYPER13 PAGEREF _Toc346012170 \h HYPER1439HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9HYPER13 PAGEREF _Toc346012171 \h HYPER1441HYPER15 СИСТЕМИ ЧИСЛЕННЯ І СПОСОБИ ПЕРЕВЕДЕННЯ ЧИСЕЛ ІЗ ОДНІЄЇ СИСТЕМИ ЧИСЛЕННЯ В ІНШУHYPER13 PAGEREF _Toc346012172 \h HYPER1441HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 10HYPER13 PAGEREF _Toc346012173 \h HYPER1446HYPER15 РОБОТА З ВІКНОМ ПРОГРАМИ MICROSOFT EXCELHYPER13 PAGEREF _Toc346012174 \h HYPER1446HYPER15 Панелі інструментівHYPER13 PAGEREF _Toc346012175 \h HYPER1447HYPER15 Виділення елементів таблиціHYPER13 PAGEREF _Toc346012176 \h HYPER1449HYPER15 Заповнення комірокHYPER13 PAGEREF _Toc346012177 \h HYPER1449HYPER15 Скасування операційHYPER13 PAGEREF _Toc346012178 \h HYPER1449HYPER15 Створення робочої книгиHYPER13 PAGEREF _Toc346012179 \h HYPER1450HYPER15 Відкриття робочої книгиHYPER13 PAGEREF _Toc346012180 \h HYPER1450HYPER15 Збереження робочої книгиHYPER13 PAGEREF _Toc346012181 \h HYPER1451HYPER15 Закриття робочої книгиHYPER13 PAGEREF _Toc346012182 \h HYPER1452HYPER15 Завершення роботи з Microsoft ExcelHYPER13 PAGEREF _Toc346012183 \h HYPER1452HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 11HYPER13 PAGEREF _Toc346012184 \h HYPER1452HYPER15 РОБОТА З ФОРМУЛАМИ В MICROSOFT EXCELHYPER13 PAGEREF _Toc346012185 \h HYPER1452HYPER15 Теоретичний матеріал до темиHYPER13 PAGEREF _Toc346012186 \h HYPER1452HYPER15 ФункціїHYPER13 PAGEREF _Toc346012187 \h HYPER1453HYPER15 Масиви формулHYPER13 PAGEREF _Toc346012188 \h HYPER1454HYPER15 Повідомлення про помилкиHYPER13 PAGEREF _Toc346012189 \h HYPER1454HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 12HYPER13 PAGEREF _Toc346012190 \h HYPER1455HYPER15 РОБОТА З ОПЕРАЦІЯМИ З ЕЛЕМЕНТАМИ ТАБЛИЦІ В MICROSOFT EXCELHYPER13 PAGEREF _Toc346012191 \h HYPER1455HYPER15 Видалення елементів таблиціHYPER13 PAGEREF _Toc346012192 \h HYPER1455HYPER15 Видалення вмісту елементів таблиціHYPER13 PAGEREF _Toc346012193 \h HYPER1456HYPER15 Копіювання і переміщення данихHYPER13 PAGEREF _Toc346012194 \h HYPER1456HYPER15 Буфер обмінуHYPER13 PAGEREF _Toc346012195 \h HYPER1457HYPER15 Пошук данихHYPER13 PAGEREF _Toc346012196 \h HYPER1457HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 13HYPER13 PAGEREF _Toc346012197 \h HYPER1460HYPER15 ФОРМАТУВАННЯ ДАНИХ У MICROSOFT EXCELHYPER13 PAGEREF _Toc346012198 \h HYPER1460HYPER15 Маски форматівHYPER13 PAGEREF _Toc346012199 \h HYPER1461HYPER15 Вирівнювання вмісту комірокHYPER13 PAGEREF _Toc346012200 \h HYPER1462HYPER15 Установлення шрифтуHYPER13 PAGEREF _Toc346012201 \h HYPER1463HYPER15 Зміна розмірів рядків і стовпцівHYPER13 PAGEREF _Toc346012202 \h HYPER1464HYPER15 Оформлення таблицьHYPER13 PAGEREF _Toc346012203 \h HYPER1465HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 14HYPER13 PAGEREF _Toc346012204 \h HYPER1467HYPER15 РОБОТА З ВІКНАМИ MICROSOFT EXCELHYPER13 PAGEREF _Toc346012205 \h HYPER1467HYPER15 Створення нового вікнаHYPER13 PAGEREF _Toc346012206 \h HYPER1468HYPER15 Фіксація підвіконHYPER13 PAGEREF _Toc346012207 \h HYPER1469HYPER15 Створення примітокHYPER13 PAGEREF _Toc346012208 \h HYPER1470HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 15HYPER13 PAGEREF _Toc346012209 \h HYPER1471HYPER15 РОБОТА З БАЗАМИ ДАНИХ У MICROSOFT EXCELHYPER13 PAGEREF _Toc346012210 \h HYPER1471HYPER15 Мета роботи: придбання лабораторних навичок роботи з базами даних в MICROSOFT EXCELHYPER13 PAGEREF _Toc346012211 \h HYPER1471HYPER15 Теоретичний матеріал до темиHYPER13 PAGEREF _Toc346012212 \h HYPER1471HYPER15 Сортування данихHYPER13 PAGEREF _Toc346012213 \h HYPER1471HYPER15 Розширений фильтрHYPER13 PAGEREF _Toc346012214 \h HYPER1474HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 16HYPER13 PAGEREF _Toc346012215 \h HYPER1479HYPER15 ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНСТРУМЕНТИ WEB-ДИЗАЙНУ, ЙОГО ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯHYPER13 PAGEREF _Toc346012216 \h HYPER1479HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 17HYPER13 PAGEREF _Toc346012217 \h HYPER1480HYPER15 СТВОРЕННЯ WEB-ДОКУМЕНТІВ НА МОВІ HTMLHYPER13 PAGEREF _Toc346012218 \h HYPER1480HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 18HYPER13 PAGEREF _Toc346012219 \h HYPER1481HYPER15 ВИВЧЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СЕРЕДОВИЩА СУБД MS ACCESSHYPER13 PAGEREF _Toc346012220 \h HYPER1481HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 19HYPER13 PAGEREF _Toc346012221 \h HYPER1484HYPER15 ПРОЕКТУВАННЯ БАЗИ ДАНИХ РЕЛЯЦІЙНОГО ТИПУHYPER13 PAGEREF _Toc346012222 \h HYPER1484HYPER15 ПРОЕКТУВАННЯ БАЗИ ДАНИХ MICROSOFT ACCESSHYPER13 PAGEREF _Toc346012223 \h HYPER1484HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 20HYPER13 PAGEREF _Toc346012224 \h HYPER1488HYPER15 ВИВЧЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ VBA ДЛЯ НАПИСАННЯ КОДУ ПРОГРАМИHYPER13 PAGEREF _Toc346012225 \h HYPER1488HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 21HYPER13 PAGEREF _Toc346012226 \h HYPER1490HYPER15 ПРОЦЕС РОЗРОБКИ ЗАСТОСУВАНЬ VBAHYPER13 PAGEREF _Toc346012227 \h HYPER1490HYPER15 Інструмент НадписHYPER13 PAGEREF _Toc346012228 \h HYPER1492HYPER15 Інструмент Текстове полеHYPER13 PAGEREF _Toc346012229 \h HYPER1493HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 22HYPER13 PAGEREF _Toc346012230 \h HYPER1497HYPER15 ПРИКЛАД СТВОРЕННЯ ПРОГРАМИ В РЕДАКТОРІ VBAHYPER13 PAGEREF _Toc346012231 \h HYPER1497HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 23HYPER13 PAGEREF _Toc346012232 \h HYPER14103HYPER15 НАПИСАННЯ МАКРОСУHYPER13 PAGEREF _Toc346012233 \h HYPER14103HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 24HYPER13 PAGEREF _Toc346012234 \h HYPER14108HYPER15 ПРОГРАМУВАННЯ АЛГОРИТМІВ ЛІНІЙНОЇ СТРУКТУРИHYPER13 PAGEREF _Toc346012235 \h HYPER14108HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 25HYPER13 PAGEREF _Toc346012236 \h HYPER14110HYPER15 ПРОГРАМУВАННЯ АЛГОРИТМІВ СТРУКТУРИ, ЩО РОЗГАЛУЖУЄТЬСЯHYPER13 PAGEREF _Toc346012237 \h HYPER14110HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 26HYPER13 PAGEREF _Toc346012238 \h HYPER14112HYPER15 ПРОГРАМУВАННЯ АЛГОРИТМІВ ЦИКЛІЧНОЇ СТРУКТУРИHYPER13 PAGEREF _Toc346012239 \h HYPER14112HYPER15 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 27HYPER13 PAGEREF _Toc346012240 \h HYPER14115HYPER15 ВКЛАДЕНІ ЦИКЛИHYPER13 PAGEREF _Toc346012241 \h HYPER14115HYPER15 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮHYPER13 PAGEREF _Toc346012242 \h HYPER14117HYPER15 ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ ІНФОРМАТИКИHYPER13 PAGEREF _Toc346012243 \h HYPER14117HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012244 \h HYPER14117HYPER15 ТЕМА 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНФОРМАТИКИHYPER13 PAGEREF _Toc346012245 \h HYPER14117HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012246 \h HYPER14117HYPER15 ТЕМА 3. СИСТЕМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВHYPER13 PAGEREF _Toc346012247 \h HYPER14118HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012248 \h HYPER14118HYPER15 ТЕМА 4. МЕРЕЖНІ ТЕХНОЛОГІЇHYPER13 PAGEREF _Toc346012249 \h HYPER14119HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012250 \h HYPER14119HYPER15 ТЕМА 5. ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРНЕТУ В ЕКОНОМІЦІHYPER13 PAGEREF _Toc346012251 \h HYPER14119HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012252 \h HYPER14119HYPER15 Тема 6. ОРГАНІЗАЦІЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇHYPER13 PAGEREF _Toc346012253 \h HYPER14120HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012254 \h HYPER14120HYPER15 ТЕМА 7. ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ РОБОТИ ЗІ СТРУКТУРОВАНИМИ ДОКУМЕНТАМИHYPER13 PAGEREF _Toc346012255 \h HYPER14121HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012256 \h HYPER14121HYPER15 ТЕМА 8. ОСНОВИ ВЕБ-ДИЗАЙНУHYPER13 PAGEREF _Toc346012257 \h HYPER14121HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012258 \h HYPER14121HYPER15 ТЕМА 9. ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ РОБОТИ З БАЗАМИ ТА СХОВИЩАМИ ДАНИХHYPER13 PAGEREF _Toc346012259 \h HYPER14123HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012260 \h HYPER14123HYPER15 ТЕМА 10. ОСНОВИ ОФІСНОГО ПРОГРАМУВАННЯHYPER13 PAGEREF _Toc346012261 \h HYPER14124HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012262 \h HYPER14124HYPER15 ТЕМА 11. ЕКСПЕРТНІ І НАВЧАЛЬНІ СИСТЕМИHYPER13 PAGEREF _Toc346012263 \h HYPER14125HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012264 \h HYPER14125HYPER15 ТЕМА 12. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙHYPER13 PAGEREF _Toc346012265 \h HYPER14125HYPER15 Питання для самоконтролюHYPER13 PAGEREF _Toc346012266 \h HYPER14125HYPER15 ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯHYPER13 PAGEREF _Toc346012267 \h HYPER14127HYPER15 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИHYPER13 PAGEREF _Toc346012268 \h HYPER14130HYPER15 ДОДАТКИHYPER13 PAGEREF _Toc346012269 \h HYPER14132HYPER15 ДОДАТОК АHYPER13 PAGEREF _Toc346012270 \h HYPER14133HYPER15 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИHYPER13 PAGEREF _Toc346012271 \h HYPER14133HYPER15 1. Загальні вимогиHYPER13 PAGEREF _Toc346012272 \h HYPER14133HYPER15 2. НумераціяHYPER13 PAGEREF _Toc346012273 \h HYPER14135HYPER15 3. ТаблиціHYPER13 PAGEREF _Toc346012274 \h HYPER14136HYPER15 4. ПерелікиHYPER13 PAGEREF _Toc346012275 \h HYPER14137HYPER15 5. ВиноскиHYPER13 PAGEREF _Toc346012276 \h HYPER14138HYPER15 6. Формули та рівнянняHYPER13 PAGEREF _Toc346012277 \h HYPER14138HYPER15 7. ПосиланняHYPER13 PAGEREF _Toc346012278 \h HYPER14139HYPER15 8. ДодаткиHYPER13 PAGEREF _Toc346012279 \h HYPER14140HYPER15 ВСТУПHYPER13 PAGEREF _Toc346012280 \h HYPER14149HYPER15 РОЗДІЛ 1HYPER13 PAGEREF _Toc346012281 \h HYPER14150HYPER15 ЗАГАЛЬНА ВІДОМОСТІ ПРО ТЕКСТОВІ РЕДАКТОРИHYPER13 PAGEREF _Toc346012282 \h HYPER14150HYPER15 1.1. Системи обробки текстуHYPER13 PAGEREF _Toc346012283 \h HYPER14150HYPER15 1.2. Загальна характеристика текстового процесора MS WordHYPER13 PAGEREF _Toc346012284 \h HYPER14151HYPER15 1.3. Вікно прикладної програми MS WordHYPER13 PAGEREF _Toc346012285 \h HYPER14151HYPER15 РОЗДІЛ 2HYPER13 PAGEREF _Toc346012286 \h HYPER14158HYPER15 РОБОТА З ТЕКСТОМ У РЕДАКТОРІ MICROSOFT WORD XP: НАБІР ТА РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТУHYPER13 PAGEREF _Toc346012287 \h HYPER14158HYPER15 2.1. Основні засоби MS Word. для набору, редагування та форматування тексту згідно з ДЕСТ по НДРHYPER13 PAGEREF _Toc346012288 \h HYPER14158HYPER15 2.2. Засоби копіювання, переносу, пошуку, заміни та автоматичного коригування текстуHYPER13 PAGEREF _Toc346012289 \h HYPER14159HYPER15 РОЗДІЛ 3HYPER13 PAGEREF _Toc346012290 \h HYPER14164HYPER15 ФОРМАТУВАННЯ ТЕКСТУHYPER13 PAGEREF _Toc346012291 \h HYPER14164HYPER15 3.1. Встановлення та зміна параметрів сторінкиHYPER13 PAGEREF _Toc346012292 \h HYPER14164HYPER15 3.2. Про форматуванняHYPER13 PAGEREF _Toc346012293 \h HYPER14166HYPER15 3.3. Форматування символівHYPER13 PAGEREF _Toc346012294 \h HYPER14166HYPER15 3.4. Форматування абзацівHYPER13 PAGEREF _Toc346012295 \h HYPER14168HYPER15 3.5. Форматування списківHYPER13 PAGEREF _Toc346012296 \h HYPER14169HYPER15 РОЗДІЛ 4HYPER13 PAGEREF _Toc346012297 \h HYPER14172HYPER15 РОБОТА З ТАБЛИЦЯМИ, ФОРМУЛАМИ ТА ГРАФІКОЮHYPER13 PAGEREF _Toc346012298 \h HYPER14172HYPER15 4.1. Створення структури, модифікація та оформлення таблицьHYPER13 PAGEREF _Toc346012299 \h HYPER14172HYPER15 4.2. Набір та редагування формулHYPER13 PAGEREF _Toc346012300 \h HYPER14175HYPER15 4.3. Засоби Word для роботи з графікоюHYPER13 PAGEREF _Toc346012301 \h HYPER14177HYPER15 4.4. Шаблони та стилі. Створення змісту документівHYPER13 PAGEREF _Toc346012302 \h HYPER14181HYPER15 ВИСНОВОКHYPER13 PAGEREF _Toc346012303 \h HYPER14183HYPER15 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛHYPER13 PAGEREF _Toc346012304 \h HYPER14185HYPER15 HYPER15 ВСТУП Метою роботи студентів із дисципліни Інформатика є формування знань про: принципи побудови та роботи обчислювальних машин, організацію обчислювальних процесів на персональних комп’ютерах та їх алгоритмізацію, програмне забезпечення персональних комп’ютерів і комп’ютерних мереж, ефективне використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у галузі економіки. Завдання дисципліни: вивчення теоретичних основ інформатики і набуття навичок використання прикладних систем оброблення економічних даних та систем програмування для персональних комп’ютерів і локальних комп’ютерних мереж під час дослідження соціально-економічних систем та розв’язування завдань економічного спрямування. Предмет дисципліни: засоби автоматизації інформаційних процесів із використанням економічних даних. При вивченні цієї дисципліни важливе місце належить самостійній роботі студентів, оскільки згідно з робочою програмою на самостійну роботу студентів відводиться 54 години. Стрімкий розвиток комп’ютерної техніки та її програмного забезпечення – одна з характерних рис сучасного періоду розвитку суспільства. Технології, основним компонентом яких є комп’ютер, проникають практично в усі сфери людської діяльності. Прогрес в галузі комп’ютерних технологій, які знайшли своє практичне застосування у банках та бухгалтеріях, у системах зв’язку та управління, у видавництвах та бібліотеках, вважається запорукою світових науково-технічних досягнень. Комп’ютер став неодмінним атрибутом робочого місця працівників багатьох професій. ЧАСТИНА 1 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ Лабораторна робота № 1 Робота з операційною системою WINDOWS Мета: ознайомлення з інтерфейсом WINDOWS, вивчення побудови вікон WINDOWS, придбання лабораторних навичок роботи на комп’ютері в операційному середовищі WINDOWS при виконанні операцій з файлами і папками. Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом теми. Виконати на комп’ютері завдання, наведені нижче. Результати роботи подати у вигляді звіту. Теоретичні відомості Поняття інтерфейсу. Робочий стіл WINDOWS. Операційна система забезпечує взаємодію пристроїв і програм при виконанні роботи, створює засоби керування комп’ютером. Кожна операційна система забезпечує кілька видів взаємодії (інтерфейсу). Інтерфейс користувача – взаємодія між користувачем і апаратно-програмними засобами. Неграфічні операційні системи реалізують інтерфейс командного рядка, який набирається з клавіатури (операційна система MS DOS). Графічні операційні системи реалізують інтерфейс, при якому керування комп’ютером здійснюється дією миші на графічні елементи на екрані (операційні системи сімейства WINDOWS, операційна система UNIX). Всі об’єкти WINDOWS подані на екрані у вигляді малюнків – піктограм. Під об’єктом розуміють все, чим оперує WINDOWS: програма, група програм, папка, файл, документ, мережа, диск, пристрій. Після завантаження операційної системи WINDOWS на екрані з’являється робочий стіл. Файл – це блок інформації, який зберігається на дисковому накопичувачі і має власне ім’я. Це ім’я складається з двох частин: назви та розширення (типу), які відокремлюються одне від одного крапкою. Символ * використовується для позначення будь-якої назви, або слова, символ ? – будь-якого символу або його відсутності. Серед типових розширень такі: .txt – текстові файли; .doc – текстові документи Word; .bat – командні файли; .xls – табличні документи Exсel; .com, .exe – програми; .bmp – графічні документи Paint Папка – декілька файлів, які зберігаються на диску незалежно один від одного та об’єднані за змістом. Папка також має своє ім’я. Послідовність, яка складається із імені диска та імен папок (каталогів) і веде до файлу, називають шляхом до файлу, або його адресою. Наприклад: С:\ РОБОТА\ ЛИСТИ. Піктограма – це графічне зображення значком об’єкта, який знаходиться у файловій структурі. Ярлик – це засіб швидкого доступу, який містить лише шлях до відповідного об’єкта. Ярлик у лівому нижньому куту має маленький прямокутник, усередині якого зображена стрілка. Панель задач – містить кнопки завдань, які зараз працюють у системі. У правій частині панелі задач розташована системна область. У ній відображені індикатори системних пристроїв. Для заміни мови треба або клацнути на індикаторі клавіатури та вибрати потрібну мову, або натиснути одночасно на клавіатурі клавіші CTRL та SHIFT. Основні дії з об’єктами: Показати – пересуваючи мишу, помістити курсор на піктограму потрібного об’єкта. Вибрати – помістити курсор на піктограму об’єкта, натиснути і відпустити ліву кнопку миші (клацнути). Перемістити – помістити курсор миші на піктограму, натиснути і, тримаючи ліву кнопку, перемістити об’єкт на нове місце, відпустити кнопку. Двічі клацнути – помістити курсор миші на піктограму, двічі клацнути лівою кнопкою, не пересуваючи миші. При подвійному клацанні лівою кнопкою миші результат залежить від типу об’єкта. Головне меню (кнопка Пуск) Якщо клацнути на кнопці Пуск на панелі задач, то відкриється головне меню WINDOWS, за допомогою якого можна завантажувати програми, відкривати документи, налагоджувати систему, одержувати довідку, шукати об’єкти і багато іншого. Команда головного меню, яка закінчується справа значком ►, має додатковий список, який відкривається, досить на нього встановити курсор миші. У команд додаткового списку теж можуть бути значки ►. Робота з вікнами Вікно WINDOWS з’являється на екрані після подвійного клацання на піктограмі диска або папки. У вікні користувач вводить потрібні команди і одержує результат їх виконання. Другий рядок вікна – це рядок меню (список команд), за допомогою яких виконуються різноманітні операції. Досить клацнути на кнопці (Файл, Правка, Вид...) – і на екрані з’явиться відповідний список команд. Зовнішній вигляд вікна можна міняти за допомогою команд, що в меню Вид. Якщо клацнути на кнопці Вид, відкриється меню із списком команд наведеного вигляду. В активної команди зліва стоїть значок • або √ . Меню Справка використовується для отримання різноманітної довідкової інформації. Нижче рядка меню може бути розташована панель інструментів, на якій розміщені кнопки найбільш уживаних команд, що є в меню. Вигляд панелі інструментів і набір кнопок-команд типовий, можуть бути відмінності залежно від виду вікна Windows. Якщо панель інструментів не показано, досить відкрити меню Вид, далі перевести курсор на команду Панели инструментов, з’явиться меню, в якому треба зробити активними команди Обычные кнопки і Подписи к кнопкам, щоб одержати панель інструментів такого вигляду (умовно розбито на дві частини): Команди панелі інструментів Назад– повернутися в попередній стан вікна; Вперед– перейти у стан вікна, який був до виконання команди Назад; Вверх– перейти на рівень вище (у попередній каталог); Вырезать – виділений об’єкт (файл, документ, папка) запишеться в буфер, піктограма об’єкта робиться блідою; Копировать – виділений об’єкт запишеться в буфер і залишиться на старому місці; Вставить – записаний у буфер об’єкт вставиться на новому місці і зникне на старому місці; Отменить – відмінити помилкову дію. Можна відмінити кілька дій, послідовно натискаючи на цю кнопку; Удалить – знищити виділений об’єкт, і він зникне з папки; Свойства – повідомляє про властивості (зміст, обсяг, дата створення, атрибути) виділеного об’єкта; Вид – клацнувши на значку ▼, відкриємо список команд, подібний до розглянутого в рядку меню. На панелі інструментів кнопки Назад і Вперед мають праворуч символ ▼ , який вказує на наявність списку. Наприклад, якщо клацнути на символі ▼ поруч з кнопкою Назад, на екрані з’явиться меню, у якому будуть адреси останніх папок. Якщо розміри вікна не дозволяють розмістити всі піктограми, праворуч і(або) внизу робочої області з’являються вертикальна і(або) горизонтальна смуги прокрутки з бігунками. За допомогою смуги прокрутки можна пересуватися в ту частину робочої області, якої не видно на екрані, і таким чином одержати доступ до об’єктів, що там знаходяться. Крім бігунка, на смузі прокрутки є кнопки t T для переміщення вздовж вікна. При натисканні і утримуванні такої кнопки поступово міняється зміст робочої області, і відповідно міняє своє положення бігунок. Над зменшеним вікном можна виконувати ще такі дії: Перемістити вікно – встановити курсор миші на рядок заголовка, натиснути і утримувати ліву кнопку, перетягти вікно на нове місце і відпустити кнопку. Змінити горизонтальні (вертикальні) розміри вікна – встановити курсор миші на вертикальну (горизонтальну) границю вікна і, коли з’явиться двонаправлена стрілка, натиснути й утримувати ліву кнопку, зменшити або збільшити розмір і відпустити кнопку. Змінити обидва розміри вікна – встановити курсор миші в один із кутів границі вікна, щоб з’явилася двонаправлена стрілка, натиснути і утримувати ліву кнопку, зменшити або збільшити розміри вікна і відпустити кнопку. Описані дії неможливі над вікном, розгорнутим на весь екран. Контекстне меню Якщо клацнути правою кнопкою миші, з’являється список команд, який називається контекстним меню. Вигляд контекстного меню і список дій в ньому залежить від місця, де воно викликається. Наприклад, якщо клацнути правою кнопкою на вільному місці робочого столу, з’явиться контекстне меню наведеного вигляду із списком дій, які можна виконувати на робочому столі Windows. Дія Рабочий стол Active Desktop дозволяє розмістити на робочому столі об’єкти, безпосередньо зв’язані з Internet. Дія Упорядочить значки продовжується в додатковий список, щоб на робочому столі розташувати піктограми у вибраному порядку. Дія Выстроить значки зберігає розстановку піктограм, яку зробив користувач. Ця команда не переставляє піктограми на робочому столі, а лише шикує їх у рядки і стовпчики. При цьому може статися так, що одна піктограма закриє собою іншу, і вона стане невидимою. Пункт меню (команда), який має справа символ ► , продовжується в додатковий список дій, досить на нього встановити курсор миші. Програма „Проводник” За допомогою вікна Проводник можна знищувати, копіювати, переносити і перейменовувати папки, файли, групи файлів і папок. Вікно Проводник можна відкрити так: притиснути клавішу Shift і двічі клацнути на піктограмі Мой компьютер; на робочому столі двічі клацнути на піктограмі Проводник; виконати команду Пуск → Программы→ Проводник; на робочому столі клацнути правою кнопкою миші на меню Пуск → Проводник. На відміну від вікна Мой компьютер вікно Проводник має дві половини: в лівій знаходиться список папок у вигляді ієрархічної структури, з’єднаних пунктирними лініями, в другій відображається зміст вибраної папки. Якщо в місці під’єднання до загальної лінії дерева стоїть +, то це означає, що всередині цієї папки є ще інші. Якщо розкрити цю папку, клацнувши на ній, зліва відобразиться новий рівень ієрархії, справа відобразиться її вміст, а знак + заміниться на -. Якщо клацнути на піктограмі папки в лівому вікні, то її зміст буде показано в правому вікні. В адресному рядку буде зазначено шлях до файлів у відкритій папці. Співвідношення розмірів лівого і правого полів можна міняти. Треба встановити курсор миші на розділову смугу між ними, натиснути і тримати ліву кнопку. Після появи курсору його пересувають вправо або вліво і відпускають кнопку миші. Можна зовсім закрити ліве поле Папки, якщо виконати команду Вид → Панели обозревателя → Папки або клацнути на кнопці Закрыть, що знаходиться тут же. Щоб відновити поле Папки, виконати попередні дії і клацнути на команді Папки, щоб знову з’явилася √. Операції з файлами та папками Упорядкування об’єктів За допомогою меню Вид можна впорядкувати розташування об’єктів у папці Мой компьютер або у правому полі вікна Проводник за визначеними критеріями. Треба в меню .Вид вибрати команду Упорядочить значки, після чого вибрати порядок відображення об’єктів за іменем, за типом, за розміром або за датою. Стирання і відновлення об’єктів Щоб стерти документ або папку, треба вибрати потрібну піктограму і натиснути кнопку X Удалить на панелі інструментів або клавішу Delete на клавіатурі. Переміщення (копіювання) об’єктів лівою кнопкою Для переміщення (копіювання) об’єкта (файлу або папки) лівою кнопкою миші треба виконати такі дії: у лівій половині вікна Проводник послідовним відкриттям пройти шлях до папки, у якій знаходиться потрібний об’єкт (файл або папка); у правому вікні встановити курсор миші на об’єкт, натиснути ліву кнопку і, не відпускаючи (!) її, перетягти об’єкт на потрібну папку в лівій половині і відпустити кнопку. Якщо файл (або папку) перетягують на одному і тому ж диску, то він переміщається (зникає на старому місці і з’являється на новому). Якщо ж файл (або папку) перетягують з одного диска на інший, то він копіюється (залишається на старому місці і з’являється на новому). При виконанні операції перетягування початківці можуть помилково кинути об’єкт не в ту папку. Щоб не помилитися, цю операцію краще робити в режимі великих значків (на робочому столі в контекстному меню виконати команду Свойства, далі в діалоговому вікні вибрати вкладку Эффекты, де встановити прапорець Использовать крупные значки). Для відміни помилкової дії треба відкрити меню Правка і виконати команду Отменить. Для дій з групою файлів необхідно їх виділити. Щоб виділити групу файлів, розташованих один за одним, треба, утримуючи клавішу Shift, клацнути на першому та останньому файлах. Файли, розташовані у довільному порядку, помічаються при притиснутій клавіші Ctrl. Переміщення (копіювання) об’єктів правою кнопкою миші Переміщати (копіювати) об’єкту можна і правою кнопкою миші, для чого треба виконати такі дії: встановити курсор миші на об’єкт, натиснути праву кнопку і, не відпускаючи (!) її, перетягти об’єкт на потрібну папку в лівій половині і відпустити кнопку – з’явиться контекстне меню; у контекстному меню виконати команду Переместить або Копировать. Для команди Копировать встановити курсор на диск або папку (місце призначення об’єктів), клацнути правою кнопкою миші та вибрати команду вставить. Цю операцію можна виконати за допомогою меню Правка або відповідних кнопок панелі інструментів. Використання команди Вырезать аналогічне команді Копировать. Різниця лише в тому, що команда Копировать залишає об’єкт і в місці призначення, і в місці відправлення, а команда Вырезать лише в місці призначення. Створення папок Назва папки або файлу може мати до 255 англійських, російських або українських символів. На практиці 20-30 символів цілком вистачить, щоб зрозуміло і точно назвати файл або папку. Windows надає кілька можливостей для створення папки, серед них використання вікна Мой компьютер. Папку можна створити: На робочому столі. На дискеті або магнітооптичному диску. На вінчестері. Усередині будь-якої папки. Щоб створити власну папку, необхідно виконати такі дії: •Відкрити вікно Мой компьютер або Проводник. У вікні Мой компьютер двічі клацнути на піктограмі диска (наприклад, D:), де буде створена папка. На вільному місці вікна диска клацнути правою кнопкою миші, відкриється контекстне меню наведеного вигляду або відкрити меню Файл. •Встановити курсор миші на команду Создать, відкриється додатковий список, у якому клацнути на команді Папку. Контекстне меню і список щезнуть, у вікні диска з’явиться типова піктограма папки, під нею прямокутник для запису назви. Внести з клавіатури назву папки і натиснути клавішу Enter, на диску буде створена папка з іменем, яке щойно присвоїли. Закрити вікно диска. Потрібно запам’ятати, на якому диску і з яким іменем знаходиться власна папка, щоб зберігати в ній свої документи. Час від часу можна переглядати її зміст, для чого кожного разу доведеться відкривати вікно Мой компьютер, далі відкривати вікно диска, де знаходиться папка, і, нарешті, відкривати свою папку. Створення ярликів Щоб створити ярлик для папки, необхідно виконати такі дії: •Відкрити вікно Мой компьютер або Проводник. Двічі клацнути на піктограмі диска (наприклад, D:), де буде створена папка. Встановити курсор миші на піктограму папки і клацнути правою кнопкою миші або вибрати необхідну піктограму та відкрити меню Файл. •Встановити курсор миші на команду Создать ярлык. Контекстне меню і список щезнуть, у вікні диска з’явиться типова піктограма ярлика, під нею прямокутник зі стрілкою. Можна процедуру пошуку папки і її відкриття доручити операційній системі, створивши ярлик і розташувавши його на робочому столі Windows, для чого слід виконати такі дії: •Відкрити вікно Мой компьютер і далі вікно диска, на якому знаходиться власна папка. •Встановити курсор миші на піктограму папки і клацнути правою кнопкою миші. У контекстному меню, що з’явиться, встановити курсор миші на команду Отправить – з’явиться додатковий список. Із списку виконати команду Рабочий стол (создать ярлык). Закрити вікно диска, на робочому столі Windows з’явиться ярлик з назвою папки. Тепер, щоб відкрити власну папку, досить на робочому столі Windows двічі клацнути на її ярлику. Видалення об’єкта Видалити (вилучити) непотрібний об’єкт (документ, папку або їхній ярлик) можна одним із способів: •На робочому столі або у відкритій папці встановити курсор миші на піктограму об’єкта, викликати контекстне меню (клацнути правою кнопкою), виконати команду Удалить. У вікні відкритої папки позначити потрібний об’єкт (встановити курсор миші на піктограму, клацнути лівою кнопкою), на панелі інструментів виконати команду Удалить. 3 робочого столу або з відкритої папки перетягти піктограму об’єкта і відпустити над піктограмою Корзина. •Виділити об’єкт і натиснути на клавіатурі клавішу Del(ete). Об’єкт на старому місці зникне і опиниться у вікні Корзина. Повернення об’єкта командами панелі інструментів Щоб повернути на попереднє місце помилково видалений об’єкт командами панелі інструментів, треба виконати такі дії: У відкритому вікні Корзина виділити відповідну піктограму об’єкта (папки, документа або їх ярлика). На панелі інструментів виконати команду Вырезать. •Відкрити папку, де раніше був об’єкт, і на панелі інструментів виконати команду Вставить. Повернення об’єкта контекстним меню Щоб повернути на попереднє місце помилково видалений об’єкт за допомогою контекстного меню, треба виконати такі дії: У відкритому вікні Корзина встановити курсор миші на піктограму видаленого об’єкта і викликати контекстне меню. Виконати команду Восстановить. Пошук файлів Система Windows надає кілька засобів пошуку файлів. Серед них такий: натиснути меню „Пуск”, вибрати „Найти”, у додатковому меню можна вибрати ”Файли и папки” або через функціональну клавішу F3. На екрані відкриється пошукове вікно Потрібний файл або групу файлів шукають за такими ознаками: за іменем і місцезнаходженням; за датою створення; за додатковими ознаками. Пошук за іменем і місцезнаходженням Щоб знайти файл або групу файлів за іменем і місцезнаходженням, треба виконати такі дії: відкрити пошукове вікно Пуск→ Найти→ Файли і папки; у полі Искать имена файлов и папок ввести ім’я файла або фрагмент імені; клацнути на символі ▼ у полі Где искать; у списку, що відкриється, вибрати диск або папку; натиснути на кнопку Найти. Якщо ввести фрагмент імені файлу, то будуть знайдені всі файли, в іменах яких зустрічається введена послідовність символів. Більш потужний спосіб – використання маски, у якій в назві і типі файлу застосовуються символи: ? – будь-який символ або його відсутність, * -будь-які назва, тип (розширення) або група символів. Наприклад: ДОК???.ТХТ – текстовий файл з назвою від 3 до 6 символів, перші три – ДОК, інші – будь-які або відсутні; ДОК*.ТХТ – текстовий файл з назвою від 3 до 255 символів, перші три – ДОК, інші – будь-які або відсутні; *.ТХТ– усі текстові файли; ОФІС*– файли з назвою ОФІС і будь-якого типу. Для пошуку файлів, які мають текст, можна його фрагмент ввести з клавіатури у поле Искать текст. Завершення роботи з WINDOWS Для вимикання комп’ютера треба виконати спеціальну процедуру: Встановити курсор миші на кнопку „Пуск” панелі задач і клацнути лівою кнопкою. У списку, що з’явиться, вибрати „Завершение работы…” У вікні „Завершение работы WINDOWS” клацнути у круглому віконці (перемикачі) „Выключить компьютер”, щоб з’явилася крапка. Клацнути на кнопці „ОК”. Послідовність виконання роботи Увага ! Екранні форми з результатами виконання усіх пунктів завдання потрібно зберігати у текстовому редакторі MS WORD за допомогою клавіш копіювання в буфер PrintScreen, а потім у Wordi виконати команду „Вставить”. Створити на диску папку з ім’ям групи (за допомогою програми Проводник). Для цього необхідно натиснути і відпустити праву кнопку миші на меню Пуск, вибрати Проводник, в лівому вікні або в списку адресного рядка вибрати диск D:, в меню Файл або в контекстному меню натиснути на команді Создать, набрати с клавіатури назву нової папки (назву групи). Прочитати вміст папки "Мои документы". Відзначити в папці "Мои документы" 2 текстових файли і скопіювати їх у папку з ім’ям групи. Для цього треба перейти в ліве вікно Проводника, клацнути на папці "Мои документы", за допомогою клавіші Shift або Ctrl виділити два текстових файли (з розширенням .doc), через меню Правка або контекстне меню вибрати команду Копировать (при викликанні контекстного меню курсор миші повинен вказувати на виділений об’єкт ), повернутися в папку з назвою групи, через меню Правка або контекстне меню вибрати команду Вставить. Створити у своїй папці папку більш низького рівня з ім’ям студента. Перенести в створену вкладену папку один із двох текстових файлів. Для цього, скориставшись меню Файл або контекстним меню, повторити процедуру створення нової папки з п. 1, назвати папку прізвищем студента. Виділити один із текстових файлів та повторити процедуру копіювання з п. 2 в папку, яка названа прізвищем студента. Створити ярлик для папки з ім’ям групи (за допомогою програми Проводник). Для цього на панелі інструментів натиснути кнопку Вверх необхідну кількість раз або в лівому вікні Проводника вибрати диск С:, виділити папку з назвою групи та, в меню Файл або в контекстному меню вибрати команду Создать ярлык. Потім для ярлика з контекстного меню використати команду Копировать, а потім Вставить на робочій стіл. Перейменувати файл у папці з ім’ям групи у файл з ім’ям "Текст". Для цього треба повернутися в папку з назвою групи, клацнути лівою кнопкою миші на файлі, що залишився, щоб виділити його. Потім клацнути на ньому другий раз лівою кнопкою миші, щоб увійти в режим редагування, на замінити назву файлу на Текст, натиснути на клавіатурі клавішу Enter. Видалити перейменований файл. Виділити файл Текст. За допомогою контекстного меню (права клавіша миші) або на панелі інструментів вибрати Удалить. Видалити файл можна також, натиснувши клавішу Delete на клавіатурі. Відновити з Корзины видалений файл. Для цього на робочому столі або в лівому вікні Проводника знайти папку з ім’ям Корзина, відкрити папку, двічі клацнувши лівою кнопкою миші, клацнути на файлі Текст та, не переміщаючи курсор, натиснути праву кнопку миші, щоб відкрити контекстне меню. Вибрати команду Восстановить. За допомогою меню Пуск – Поиск здійснити пошук файлів за двома критеріями: ім’я і розширення (файли з розширеннями *.doc); за датою створення (за останній тиждень). Для цього необхідно ввійти в меню Пуск, підменю Найти, пункт Файлы и папки. У діалоговому вікні задати параметри файла. Переглянути інформацію про диск (через контекстне меню Свойства). Ознайомитися з інформацією про папку (ім’я, дата створення, розмір) з ім’ям групи (через контекстне меню Свойства). Для цього виділити диск Р:, визвати контекстне меню або меню Файл та вибрати пункт Свойства. Повторити для папки з ім’ям групи. Оформити звіт із лабораторної роботи відповідно до послідовності виконання роботи № 1 з наведенням екранних форм і зберегти його у файлі з ім’ям „Прізвище_1.doc”. Звіт повинен містити: титульний лист; зміст; тему и мету лабораторної роботи; завдання; результати виконання завдання; висновки; список використаних джерел. Натиснути Пуск, потім підменю Выключить комп’ютер, Завершение работы, ОК. Лабораторна робота № 2 Робота в текстовому редакторі WordPad Мета: придбання лабораторних навичок роботи в текстовому редакторі WordPad. Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом теми. Виконати на комп’ютері завдання, наведені нижче. Результати роботи подати у вигляді звіту. Теоретичні відомості Якщо виконати команду Пуск → Программы → Стандартные → WordPаd, на екрані з’явиться вікно редактора Блокнот для створення текстового документа, виконання нескладного форматування і друкування його на кількох аркушах. Можливості редактора Блокнот не можуть зрівнятися з тим, що може могутній Word, але для невеликих документів цей засіб є сенс використовувати. Вікно редактора Блокнот нагадує чистий аркуш паперу (тут воно знизу скорочене). У робочому полі редактора мигтить курсор клавіатури, який означає, що можна набирати текст. Правила набору тексту При наборі тексту слід дотримуватися таких правил: робити хоча б один пропуск між словами; розділовий знак не відривати від слова, за яким він стоїть (між ними не повинен стояти пропуск); після кожного розділового знаку ставити пропуск; після відкриваючих дужок або лапок зразу писати текст (див. попередній абзац); закриваючі дужки або лапки писати зразу за текстом; до і після дефісу не ставити пропуск (який-небудь); до і після тире ставити пропуск (книга – джерело знань). Для переходу на початок наступного рядка натискати клавішу Enter. Переміщення в тексті У набраному тексті курсор клавіатури переміщують за допомогою: клавіші End – переміститися в кінець рядка, клавіші Home – переміститися на початок рядка, стрілочних клавіш ↑→ або ↓ (вгору або вниз на один рядок), ← або → (ліворуч або праворуч на один символ); миші – встановити курсор на потрібне місце і клацнути; смуги прокрутки – переміщати бігунок, поки на екрані появиться потрібний фрагмент тексту. Для переміщення курсора використовуються спеціальну клавіші: Page Down – переміститися на екранну сторінку вперед. Page Up – переміститися на екранну сторінку назад. Alt + Home – переміститися на початок тексту. Alt + End – переміститися в кінець тексту. Дії з набору/редагування тексту можливі ТІЛЬКИ В МІСЦІ розташування курсора клавіатури. Для переміщення курсору клавіатури необхідно встановити курсор миші на потрібне місце і клацнути. Виправлення помилок Найчастіше виникають такі помилки: зайвий символ (буква або розділовий знак); пропущений символ; неправильний символ. Для виправлення помилки виконують такі дії: Зайвий символ вилучають клавішею Del(ete), якщо курсор клавіатури знаходиться ліворуч від нього, або клавішею ← BS (Backspace) – якщо праворуч. Символи, що справа від вилучення, зсуваються вліво на одну позицію. Щоб вставити пропущений символ, перевести курсор клавіатури ЛІВОРУЧ від місця помилки, ввести потрібний символ з клавіатури. Символи, що справа від виправлення, розсуваються на одну позицію. Неправильний символ вилучають і вставляють пропущений правильний за правилами, описаними вище. Робота з рядками При наборі і редагуванні тексту можливі такі дії з рядками: Розбити рядок на два – у рядку, який треба розбити на два, встановити курсор клавіатури перед першим символом другого рядка і натиснути клавішу Enter. Об’єднати два рядки в один – у рядку, до якого треба приєднати наступний рядок, встановити курсор клавіатури після останнього символу і натиснути клавішу Del (Delete) або перед першим символом другого рядка і натиснути клавішу ← BS. Вставити порожній рядок – у рядку, на місці якого треба вставити порожній рядок, а його зсунути вниз, встановити курсор клавіатури перед першим символом і натиснути клавішу Enter. Щоб вставити кілька порожніх рядків, треба відповідну кількість разів натиснути клавішу Enter. Стерти ПОРОЖНІЙ рядок – на ПОРОЖНЬОМУ рядку встановити курсор клавіатури і натиснути клавішу Del (Delete). Щоб стерти кілька рядків, треба встановити курсор клавіатури на ВЕРХНІЙ рядок і стільки ж разів натиснути клавішу Del. Фрагмент тексту Windows дає можливість стирати, копіювати або переносити на інше місце вибрану частину тексту (символ, слово, речення, кілька речень, абзац, кілька абзаців...) – фрагмент тексту. Щоб обробити фрагмент, його треба виділити. Для виділення слова, кількох слів або речення необхідно розмістити курсор миші на першому символі, натиснути ліву кнопку і, не відпускаючи її, протягнути курсор до останнього символу, і відпустити кнопку. Виділений текст стане у чорному фоні. Для зняття виділення тексту досить клацнути на будь-якому чистому місці екрана. Дії з фрагментом тексту виконуються за допомогою буфера. Буфер – це спеціальна пам’ять, у яку можна розмістити помічений фрагмент тексту (вирізати або копіювати на старому місці) з тим, щоб його вставити в інше місце того ж самого або іншого документа. Робота з фрагментами тексту Для обробки виділеного тексту відкривають меню Правка, у якому виконують потрібні команди. Вырезать – позначений текст запам’ятається в буфер і зникне на старому місці. Можна використати комбінацію клавіш Ctrl + Х. (Якщо помилково вирізали потрібний текст, натисніть клавіші Ctrl + Z і старий текст відновиться.) Якщо потрібно перенести текст, треба встановити курсор миші на потрібне місце, викликати контекстне меню і виконати команду Вставить або Ctrl + V . Позначений текст з’явиться на новому місці Копировать – позначений текст запам’ятається у буфер і залишиться на старому місці. Встановити курсор миші на потрібне місце викликати контекстне меню і виконати команду Вставить. Позначений текст з’явиться ще і на новому місці. Можна використати комбінацію клавіш Ctrl + С. Удалить – позначений текст Зникне. (Якщо помилково знищили потрібний текст, натисніть Ctrl + Z.) При роботі з фрагментами тексту зручніше користуватися контекстним меню. Якщо клацнути правою кнопкою миші на виділеному фрагменті тексту, то одержимо контекстне меню. Щоб виконати команду із контекстного меню, досить на ній клацнути лівою кнопкою. Встановлення шрифтів Шрифт має такі параметри: Вид (гарнітура). Написання. Розмір (кегль). Параметри шрифту можна встановити або змінити тільки для виділеного фрагменту. Щоб встановити новий шрифт, необхідно відкрити меню Формат і в ньому виконати команду Шрифт.... З’явиться діалогове вікно Выбор шрифта (тут воно знизу скорочене). У вікні Шрифт вибирають вид шрифту (на рисунку встановлено шрифт Times New Roman). У вікні Начертание вибирають написання шрифту (на рисунку встановлено Полужирный). У вікні Размер вибирають розмір шрифту (на рисунку встановлено 10). Щоб пересуватися вздовж списку, користуються бігунком або кнопками ▼,▲. Після вибору клацнути на кнопці ОК, щоб встановилися вибрані параметри тексту. Робота з текстовим файлом Меню Файл розгортається у список з такими командами: Создать – використовується для роботи з новим документом; Открыть... – вибирається, коли через деякий час продовжується робота з існуючим текстом. При виконанні цієї команди з’являється діалогове вікно Открытие файла. Треба відкрити список Папка, вибрати в ньому потрібний диск і далі папку; знайти потрібний файл у списку Имя файла, клацнути на кнопці Открыть; Сохранить – зберегти поточний текст у файл з вказаною назвою; Сохранить как... – зберегти поточний текст, що на екрані, у файл з новим ім’ям (і в новій папці). При виконанні цієї команди з’являється діалогове вікно Сохранение. Нове ім’я файлу записується у список Имя файла. Щоб зберегти файл у новій папці, треба відкрити список Папка, вибрати в ньому потрібний диск і далі папку, клацнути на кнопці Сохранить. Параметры страницы... – вибрати розмір аркуша паперу, джерело подачі паперу у принтер, орієнтацію сторінки (книжна або альбомна), поля, колонтитули (спеціально відведене місце вгорі або(і) внизу аркуша паперу для запису номера сторінки, назви розділу або теми) тощо. При виконанні цієї команди з’являється діалогове вікно Макет страницы, в якому встановлюються потрібні параметри. Принтер не вибирається, а використовується такий, який встановлено у Windows. Печать – надрукувати текстовий документ, якщо принтер увімкнено і в нього вставлений аркуш паперу. Послідовність виконання роботи Завантажити текстовий редактор WORDPAD, за допомогою якого оформити титульну сторінку до звіту з лабораторної роботи № 1. для запуску WORDPAD необхідно натиснути лівою кнопкою миші Пуск, потім підменю Программы- Стандартные- WORDPAD; оформити титульну сторінку та зберегти файл в своїй папці з ім’ям „Прізвище .doc”. Оформити звіт із лабораторної роботи відповідно до послідовності виконання роботи № 1 з наведенням екранних форм і зберегти його у файлі з ім’ям „Прізвище_1.doc”. Звіт повинен містити: титульний лист; зміст; тему и мету лабораторної роботи; завдання; результати виконання завдання у вигляді екранних форм із коментарями; висновки; список використаних джерел. Здати роздруковану роботу викладачу. Коректно закінчити роботу з ОС WINDOWS: натиснути Пуск, потім підменю Выключить комп’ютер, Завершение работы, ОК. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3 РОБОТА З ПРОГРАМАМИ БЛОКНОТ ТА КАЛЬКУЛЯТОР Мета роботи: ознайомитися зі стандартними програмами операційної системи Windows: Блокнот та Калькулятор. Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом з даної теми. Виконати на комп’ютері завдання, наведені нижче. Підготуватись до захисту результатів роботи. Теоретичні відомості Загальні відомості про текстовий редактор Блокнот Головне призначення текстового редактора Блокнот полягає в створенні, збереженні, редагуванні та друкуванні найпростіших текстових документів. У редакторі одночасно можливо працювати тільки з одним документом. При збереженні набраного тексту в файл йому буде автоматично надано розширення .txt (текстовий файл). Для завантаження редактора необхідно натиснути: Пуск → Программы → Стандартные → Блокнот. Загальні відомості про програму Калькулятор Калькулятор використовується для математичних обчислень і може мати два різні вигляди: Обычный або Инженерный (пункт меню Вид). Різниця полягає лише у кількості функцій, які використовуються. Результат обчислень можна запам’ятати у буфері обміну (пункт меню Правка → Копировать або з допомогою комбінації клавіш Ctrl+C), а потім вставити зміст буфера у відповідне місце будь-якого файла (пункт меню Правка → Вставить або з допомогою комбінації клавіш Ctrl+V). Послідовність виконання роботи Завдання 1: Запустити програму Блокнот. Створити в Блокноті текстовий файл для наступного редагування (задається викладачем). Знайти і видалити з тексту всі непотрібні символи, які задаються викладачем (меню Правка → Найти). Додати на початку тексту власні дані (П.І.П., курс, групу, в якій навчаєтесь) та дату і час створення документа (меню Правка → Дата/время). Зберегти файл у власну папку з ім’ям „Прізвище_2.doc”. Завдання 2: Запустити програму Калькулятор. Встановити режим Обычный і провести обчислення відповідно до варіанта завдання (див. п. 3.8 конспекту лекцій). Встановити режим Инженерный і провести обчислення відповідно до варіанта завдання (див. п. 3.8 конспекту лекцій). Результат обчислень запам’ятати у буфері обміну, а потім вставити зміст буфера в кінець нещодавно створеного текстового файлу „Прізвище_2.doc” (наприклад, Рік народження – 1999, місяць народження - 09, день народження – 20: Результат - 19990920). Зберегти файл. Завдання 3: За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: титульний лист; зміст; тему и мету лабораторної роботи; завдання; результати виконання завдання; висновки; список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_3.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4 РОБОТА В ГРАФІЧНОМУ РЕДАКТОРІ PAINT Мета роботи: ознайомитися зі стандартними програмами операційної системи Windows: графічний редактор Paint. Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом із даної теми. Виконати на комп’ютері завдання, наведені нижче. Підготуватись до захисту результатів роботи. Теоретичні відомості Загальні відомості про графічний редактор Paint Графічний редактор Paint – зручний і досить могутній засіб створення й обробки графічних зображень. За його допомогою можна також переглядати графічні файли і конвертувати їх формат. З технічної точки зору процес малювання складається з вибору інструмента малювання, вказівки особливостей його використання (кольору, товщини лінії та ін.), застосування інструмента, заміни одного інструмента на інший тощо. Створений фрагмент малюнка можна обробити різними вбудованими засобами за допомогою команд (інвертувати, розтягнути, повернути тощо.) Вікно графічного редактора Paint складається з таких елементів: рядка заголовка, де міститься назва створеного графічного файлу; рядка головного меню, що складається з таких пунктів: Файл, Правка, Вид, Рисунок, Палитра, Справка; області малювання – прямокутної області на екрані, призначеної для розміщення малюнка. Розміри області малювання можна задавати і змінювати; палітри кольорів – набір кольорів, доступних для малювання в обраному режимі; набору інструментів – інструменти для малювання і виконання операцій над малюнком. Вибір інструмента здійснюється клацанням миші. Довідкові дані по роботі з основними інструментами графічного редактора Paint Малювання прямої лінії У наборі інструментів виберіть кнопку для малювання прямої лінії. Виберіть ширину лінії під набором інструментів. Перемістивши покажчик в потрібне місце документа та натиснувши ліву кнопку миші намалюйте пряму лінію потрібної довжини. Примітка. Щоб намалювати горизонтальну чи вертикальну лінію або лінію з нахилом 45 градусів, утримуйте натиснутою клавішу SHIFT при переміщенні покажчика. Малювання довільної лінії У наборі інструментів виберіть Олівець. Перемістивши покажчик в потрібне місце документа та натиснувши ліву кнопку миші намалюйте лінію потрібної довжини. Примітка. Користувач має можливість скасувати три останніх зміни, вибираючи в меню Правка команду Отменить для кожної зміни. Малювання кривої У наборі інструментів виберіть кнопку малювання кривої. Виберіть ширину лінії під набором інструментів. Щоб намалювати пряму лінію, необхідно, перемістивши покажчик в потрібне місце документа та натиснувши ліву кнопку миші, намалювати пряму лінію потрібної довжини. Для перетворення прямої лінії в криву необхідно встановити покажчик у майбутню вершину дуги і, натиснувши ліву кнопку миші, змінити кривизну дуги, переміщуючи покажчик. Примітка. Кожна крива повинна складатися з однієї чи двох дуг. Малювання еліпса або кола У наборі інструментів виберіть кнопку малювання еліпса або кола. Перемістивши покажчик в потрібне місце документа та натиснувши ліву кнопку миші, перетягніть покажчик по діагоналі і отримаєте еліпс. Щоб намалювати коло, утримуйте натиснутою клавішу SHIFT при переміщенні покажчика. Примітка. Для створення фігури з заливкою виберіть тип заповнення під набором інструментів. Колір фігури вибирають за допомогою лівої кнопки миші, а колір заливки за допомогою правої кнопки. Малювання прямокутника, прямокутника зі округленими кутами або квадрата У наборі інструментів виберіть інструмент для створення прямокутника або відповідний інструмент для створення прямокутника зі закругленими кутами. Перемістивши покажчик у потрібне місце документа та натиснувши ліву кнопку миші, перетягніть покажчик по діагоналі і отримаєте відповідну фігуру. Для створення квадрата переміщуйте покажчик, утримуючи натиснутою клавішу SHIFT. Примітка. Товщина границі прямокутника збігається з товщиною лінії, обраної в інструменті створення ліній. Щоб змінити товщину границі, виберіть у наборі інструментів лінію чи криву, а потім виберіть товщину лінії під набором інструментів. Малювання багатокутника У наборі інструментів виберіть кнопку для малювання багатокутника. Перемістивши покажчик в потрібне місце документа, натисніть ліву кнопку миші у кожній вершині багатокутника. В останній вершині натисніть ліву кнопку миші двічі. Щоб багатокутник містив тільки кути по 45 і 90 градусів, утримуйте натиснутою клавішу SHIFT при переміщенні покажчика. Завдання: Запустити графічний редактор Paint. Використовуючи інструменти Лінія, Багатокутник і Гумка, намалювати ваш варіант малюнка. Для цього створіть файл "lab_Paint_1.gif" у графічному редакторі. Задайте в меню Рисунок→Атрибуты ширину малюнка 450 точок і висоту 300. При створенні малюнка використовуйте команди меню Правка. Використовуючи інструменти Крива і Гумка, намалювати ваш варіант малюнка. Для цього створіть файл "lab_Paint_2.gif" у графічному редакторі. Задайте в меню Рисунок→Атрибуты ширину малюнка 450 точок і висоту 300. При створенні малюнка використовуйте команди меню Правка. Використовуючи інструменти Еліпс і Гумка, намалювати ваш варіант малюнка. Для цього створіть файл "lab_Paint_3.gif" у графічному редакторі. Задайте в меню Рисунок→Атрибуты ширину малюнка 450 точок і висоту 300. При створенні малюнка використовуйте команди меню Правка. За результатами роботи оформити звіт у редакторі WordPad, який повинен містити: титульний лист; зміст; тему и мету лабораторної роботи; завдання; результати виконання завдання; висновки; список використаних джерел. Зберегти файл у власну папку з ім’ям „Прізвище_4.doc. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5 СТВОРЕННЯ, РЕДАГУВАННЯ ТА ФОРМАТУВАННЯ ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ ЗАСОБАМИ ОФІСНОГО ПАКЕТА WORD Мета роботи: придбання лабораторних навичок роботи на комп’ютері з текстовим редактором WORD: ввід тексту; форматування тексту; робота з фрагментами тексту; вставка колонтитулів; вивчення режимів перегляду документів; перевірка орфографії, друк тексту. Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом теми. Створити новий документ. Відформатувати документ згідно з заданими параметрами. Зробити перевірку орфографії тексту. Проставити у тексті номери сторінок. Скопіювати інформацію з довідкової системи. Додати в текст колонтитули. Зберегти документ у свою папку під ім’ям "Документ". Задати режим перенесення слів. Визначити кількість слів і символів у набраному тексті. Зробити попередній перегляд тексту перед друком. Установити різні масштаби перегляду документу. Результати роботи оформити у вигляді звіту. Підготуватися до захисту лабораторної роботи. Послідовність виконання роботи Створити новий документ. Для цього необхідно: Вибрати команду головного меню Файл/Создать або натиснути кнопку Задати параметри сторінки. Для цього необхідно: Задати команду головного меню Файл /Параметры страницы. На відкритій закладці Поля задати стандартні поля сторінки. На відкритій закладці Размер бумаги задати “книжкову” орієнтацію сторінки. Задати стандартний шрифт (за допомогою відповідних кнопок панелі інструментів Форматирование або за допомогою функціонального меню Формат/Шрифт): вибрати зі списку назву шрифту – Times New Roman; задати стиль шрифту заголовку: Ж – напівжирний, К – курсив; задати розмір шрифту документа (стандартні розміри 12 або 14). Задати для абзаців тексту (фрагменти тексту, які завершені натисканням клавіші Enter) параметри форматування (відступ нового рядка – 1.25, вирівнювання тексту – за шириною, інтервал між рядками – полуторний) за допомогою команди Формат/Абзац або відповідної панелі інструментів Форматирование. Ввести текст для форматування (задається викладачем). Текст документа повинний містити не менш як шість абзаців тексту, в кожному абзаці тексту не менше ніж 5 рядків. Для заданого абзацу тексту змінити параметри форматування (відповідно до варіанта завдання). Для цього необхідно: виділити текст для форматування (натисканням лівої клавіші миші); змінити шрифт командою Формат/Шрифт та задати необхідні параметри форматування; задати необхідний міжрядний інтервал, вирівнювання тексту, інтервал перед та після абзацу, відступ першого рядку командою Формат/Абзац та задати потрібні параметри. Придумати заголовок до тексту. Розташувати його по центру. Змінити розмір шрифту заголовку на 16, курсив. Зробити вирівнювання всього тексту по ширині. Для цього необхідно скористуватися відповідною кнопкою на панелі інструментів форматування . Зробити перевірку орфографії тексту. Для цього необхідно: виділити увесь текст командою головного меню Правка/Виделить все; вибрати мову для перевірки правопису – Украинский командою головного меню Сервис/Язык/Выбрать язык; вибрати команду Сервис/Правописание або скористуватися відповідною кнопкою на панелі інструментів форматування або натисканням на підкресленому слові правою клавішею миші; виправити помилки. Пронумерувати сторінки документа (відповідно до варіанта завдання). Для цього необхідно: вибрати в головному меню Вставка/Номера страниц; визначити положення номера на сторінці – згідно з варіантом завдання. Ознайомитися з довідковою системою текстового редактора WORD. Вставити (через буфер обміну) в кінці документа, на окремій сторінці, з довідкової системи WORD довідкову інформацію (відповідно до заданого варіанта завдання). Для цього необхідно: відкрити довідкову інформацію командою головного меню Справка або за допомогою помічника; виділити необхідну інформацію (згідно з варіантом завдання та скопіювати її в буфер обміну за допомогою контекстного меню, яке викликається по правій клавіші миші, командою Копировать; перейти в кінець документа і відкрити нову сторінку командою Вставка/Разрыв; встановити курсор на місце вставки довідкової інформації та вставити її з буферу обміну командою контекстного меню Вставить або натисканням кнопки на стандартній панелі інструментів Додати в текст звіту колонтитули: у верхній – П.І.Б. студента, № групи; Параметри форматування: вирівнювання – зліва шрифт – Arial, напівжирний,курсив, розмір – 9 пт у нижній – дата і час виконання роботи. Параметри форматування: вирівнювання – справа шрифт – Arial, напівжирний,курсив, розмір – 9 пт Для цього необхідно: вибрати команду Вид/Колонтитулы; у верхній колонтитул ввести П.І.Б. студента, № групи згідно з заданими параметрами форматування; у нижній колонтитул ввести дату і час виконання роботи згідно з заданими параметрами форматування. Зберегти документ у свою папку під ім’ям "Прізвище". Для цього: вибрати команду Файл /Сохранить або натиснути на кнопку стандартної панелі інструментів ; задати назву папки для зберігання “Назва групи”; зазначити ім’я файлу "Документ". Задати режим перенесення слів командою Сервис/Язык/Расстановка переносов/Автоматическая расстановка переносов. Визначити за допомогою команди головного меню Сервис/Статистика кількість слів і символів у набраному тексті. Результат перегляду відобразити у звіті. Зробити попередній перегляд тексту перед друком. Для цього необхідно: вибрати команду Файл /Предварительный просмотр або натиснути на кнопку стандартної панелі інструментів . Послідовно скористатися режимами Разметка страницы, Обычный, Электронный документ та Структура документа для перегляду документа. Для переключення між режимами перегляду необхідно скористатися меню Вид або відповідними кнопками рядку стану вікна документа. Установити різні масштаби перегляду документа: 150%, 90%, 50%, по ширині, сторінка повністю, кілька сторінок. Для цього необхідно скористатися командою Вид/Масштаб або відповідним списком на панелі Стандартная. Навчитися додавати (ховати) панелі інструментів текстового редактора Word. Для цього необхідно: вибрати команду Вид /Панели инструментов; вибрати в переліку інструментів необхідні (згідно з варіантом) завдання та додати обрані інструменти. Створити титульну сторінку до реферату, використовуючи елементи оформлення: Формат/Границы и заливка. Результати роботи оформити у вигляді звіту з титульною сторінкою. Навчитися друкувати звіт. Для цього необхідно: вибрати команду Файл /Печать або натиснути на кнопку стандартної панелі інструментів ; вибрати ім’я принтера; задати кількість копій; задати сторінки для друку: Все – буде надрукований увесь текст; Текущая – буде надрукована сторінка, на якій розташований курсор; Страницы – можна зазначити сторінки для друку; Выделенный фрагмент – буде надрукований виділений фрагмент тексту. Вибрати – надрукувати весь текст. За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: титульний лист; зміст; тему и мету лабораторної роботи; завдання; результати виконання завдання; висновки; список використаних джерел. Зберегти файл у власну папку з ім’ям „Прізвище_4.doc. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6 СТВОРЕННЯ ТА РОЗМІЩЕННЯ ГРАФІКИ І ТАБЛИЦЬ У ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТАХ WORD Мета роботи: набуття лабораторних навичок роботи з текстовим редактором WORD для створення документів, що містять текст, маркіровані та нумеровані списки, малюнки, схеми, таблиці. Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом теми. Створити новий документ, який є "прес-релізом" про деяку компанію та містить текстову, графічну та табличну інформацію. Розробити організаційно-структурну схему управління компанією (фірмою, підприємством). Розробити рекламне оголошення фірми для журналу або газети. Розробити фірмовий бланк компанії та візитку для співробітника. Створити штатний склад компанії. Розробити запрошення компанії на будь-яке свято або презентацію. Підготуватися до захисту роботи. Послідовність виконання роботи За допомогою автофігур категорії “лінії” дослідити кар’єрний життєвий цикл. Для цього необхідно: за допомогою команди головного меню Вид/Панели инструментов/Рисование активізувати панель Рисование; вибрати на панелі Рисование інструмент Автофигуры/Линии та використовуючи різні категорії ліній, намалювати кар’єрний життєвий цикл. Створити документ, який є "прес-релізом" про деяку компанію (список можливих галузей діяльності). Цей документ повинний містити такі розділи: опис місії компанії У цьому розділі слід декількома пунктами визначити основну мету компанії, спрямовану на задоволення потреб суспільства в товарах або послугах. *Формат: встановити шрифт "полужирный", Times New Roman та використати нумерований список. Для створення нумерованого списку необхідно задати команду Формат/Список/Нумерованный або натиснути кнопку . список задач компанії Це детальне перерахування завдань, що ставить перед собою компанія. Завдання повинні випливати з місії. *Формат: встановити шрифт "курсів", Times New Roman та використати маркований список. Для створення маркірованого списку необхідно задати команду Формат/Список/Маркированый або натиснути кнопку . логотип компанії Це малюнок, створений засобами текстового редактора Word, який є знаком, що ідентифікує та рекламує компанію. *Формат: малюнок, який вставляється як Об’єкт Word або який можна намалювати за допомогою будь-якого графічного редактора. Для створення малюнку необхідно: задати команду Вставка/Рисунок; вибрати рисунок для вставки: Картинки – стандартний набір малюнків; Из файла – дозволяє вставити власний малюнок із будь-якої папки. список товарів і послуг, які надає компанія *Формат: встановити шрифт “обычный”, Times New Roman та використати маркований список. основні реквізити компанії (поштова адреса, контактні телефони, факс) *Формат: встановити шрифт “обычный”, Arial. Розробити організаційно-структурну схему управління компанією (фірмою, підприємством), для чого побудувати організаційну діаграму: Активізувати панель Рисование. Вибрати на панелі Рисование інструмент малювання організаційних діаграм . Задати тип діаграми Организационная диаграмма. Сформувати структуру діаграми та заповнити її відповідним текстом. Задати елементи форматування діаграми. Засобами “художніх” шрифтів або WordArt розробити рекламне оголошення фірми для журналу або газети. Для цього необхідно використати: стандартні малюнки, які можна викликати командою Вставка ( Рисунок ( Картинки, або власні малюнки, які можна викликати командою Вставка ( Рисунок ( Из файла; автофігури, які можна визвати командою Вставка ( Рисунок (Автофигуры; різні шрифти; різні види заливання фігур. елементи WordArt, які можна викликати командою Вставка ( Рисунок ( Об’єкт WordArt або натисканням на кнопку . На панелі інструментів WordArt задати стиль напису об’єкта WordArt ( Ввести текст напису ( Задати кнопкою формат об’єкта WordArt (Задати кнопкою форму об’єкта WordArt; . Згрупувати окремі елементи оголошення. Для цього необхідно при натисканні клавіші Shift на клавіатурі виділити графічні елементи для групування ( задати команду Действия/Группировать. Використовуючи “художні” шрифти, об’єкти WordArt, автофігури, розробити для компанії фірмовий бланк із такими реквізитами: логотип; контактна адреса (українською, англійською, або російською мовою). Для цього необхідно: активізувати панель Рисование; вибрати на панелі Рисование інструмент Надпись натисканням кнопки або командою Вставка/Надпись; намалювати 2 рамки (від правого та лівого поля) за допомогою інструмента Надпись та ввести основні реквізити фірми (українською або російською та англійською мовами) у ці рамки; між рамками з реквізитами добавити командою Вставка/Рисунок/Из файла розроблений раніше логотип фірми; закінчити створювання бланка малюванням лінії, яка буде розташована під написами та логотипом, за допомогою інструмента ; задати тип цієї лінії – подвійна – інструментом ; згрупувати окремі елементи бланка. Розробити візитну картку для будь-якого співробітника компанії. Для цього необхідно: активізувати панель Рисование; вибрати на панелі Рисование інструмент Надпись та створити за його допомогою рамку для візитки з розмірами: ширина – 5 см; довжина – 8см. Задати тип лінії для рамки інструментом та колір рамки інструментом ; для вибору логотипу візитки виконати команду головного меню Вставка/Символ. Вибрати курсором із списку шрифт “Wingdings”, вибрати відповідний символ та вставити його в рамку візитки. Задати розмір шрифту символу – 34; ввести основні реквізити візитної картки: назву підприємства (організації), П.І.П., посаду, адресу, телефон. за потреби задати фон заливання візитної картки інструментом ; згрупувати окремі елементи візитної картки. Навести штатний склад компанії у вигляді таблиці з реквізитами: № з/п. Прізвище, ім’я, по батькові. Посада згідно штатного розкладу. Рік народження. Дата прийому на роботу. Загальний стаж роботи. Посадовий оклад. Персональні надбавки. Для цього необхідно: створити таблицю з використанням команди Таблица/Добавить/Таблица; задати кількість рядків та стовпчиків у таблиці; заповнити таблицю даними. Для пересування між комірками таблиці використовувати клавішу Tab або клавіші управління курсором; виділити курсором миші таблицю та встановити автоформат командою Таблица/Автоформат/Современный. Створіть запрошення компанії на будь-яке свято або презентацію на основі стандартних малюнків з колекції Clipart. Згрупувати окремі елементи запрошення. Для створення запрошення необхідно використати: стандартні малюнки, які можна визвати командою Вставка ( Рисунок ( Картинки; автофігури, які можна визвати командою Вставка(Рисунок (Автофигуры; різні шрифти; різні види заливання фігур. Результати роботи оформити у вигляді звіту з титульною сторінкою, створеною з елементами оформлення. Використовуючи літературу та довідкову систему Word, підготуватися до захисту лабораторної роботи по питаннях для захисту. Зміст звіту Титульний лист, створений з типовими елементами оформлення. Тема і мета лабораторної роботи; Завдання; Результати виконання завдання: текст відформатованого документа відповідно до варіанта із роботи № 5; малюнки кар’єрного життєвого циклу; прес-реліз компанії; організаційна структура компанії; рекламне оголошення; бланк; візитна картка; таблиця штатного розкладу; запрошення. Висновки. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7 СТВОРЕННЯ ТАБЛИЦІ ТА ВИКОНАННЯ ОБЧИСЛЕНЬ У ТАБЛИЦІ ЗАСОБАМИ ОФІСНОГО ПАКЕТА WORD Мета: сформувати навички створення в текстовому документі таблиць, виконання необхідних обчислень, створення діаграми на основі табличних даних. Завдання: Ознайомитись з теоретичним матеріалом теми. Створити таблицю відповідної структури і заповнити даними. Здійснити розрахунки сумарних, мінімальних та максимальних значень у таблиці. Побудувати стовпчикову діаграму об’ємного типу на основі відповідної таблиці. Підготуватися до захисту результатів роботи. Послідовність виконання роботи: Створіть текстовий файл у MS Word з ім’ям "Побудова таблиць" у своїй папці. Створіть таблицю, в якій 7 стовпчиків, а рядків — 6, розмір комірок однаковий. Найпростіша реалізація — використати інструмент Добавить таблицу. У першому рядку цієї таблиці об’єднайте всі комірки з другого по сьомий стовпчик включно. У першому стовпчику цієї таблиці об’єднайте комірки першого, другого та третього рядків. У ліву верхню велику комірку таблиці введіть текст "Назва філії" і заголовки, зазначені у табл. 7.1. Таблиця 7.1 Назва філії Показники Січень Лютий Березень Планові, тис. од. Фактичні, тис. од. Планові, тис. од. Фактичні, тис. од. Планові, тис. од. Фактичні, тис. од. 1 філія 500 450 600 620 650 700 2 філія 700 670 670 640 700 650 3 філія 1000 1005 970 960 550 550 Філія "Крокус" 1500 1000 750 760 1200 1200 Заповніть стовпчики з плановими та фактичними показниками числовою інформацією, як у табл. 7.1. Виділіть комірки з числовими даними і за допомогою команди їх контекстного меню вирівняйте вміст комірок по центру. Для решти комірок установіть вирівнювання по ширині тексту відповідно до 7.1. Додайте у таблицю ще три рядки, у яких в першому стовпчику напишіть "Загалом", „Мінімальне”, „Максимальне” (табл. 7.2) та обчислить ці значення для планових та фактичних показників. Для цього необхідно розмістити курсор у порожній комірці стовпчика, в яку необхідно отримати результат, і виконати команду меню Таблица – Формула. У діалоговому вікні Формула за замовчуванням з’являється функція SUM для розрахунку суми, а аргумент ABOVE означає діапазон комірок, розташованих над поточною коміркою. Якщо потрібна інша функція, то треба замість SUM вибрати необхідну функцію із списку Вставить функцию. Потім натиснути ОК. Для виконання завдання необхідно використовувати функції SUM, MIN, MAX. Таблиця 7.2 Назва філії Показники Січень Лютий Березень Планові, тис. од. Фактичні, тис. од. Планові, тис. од. Фактичні, тис. од. Планові, тис. од. Фактичні, тис. од. 1 філія 500 450 600 620 650 700 2 філія 700 670 670 640 700 650 3 філія 1000 1005 970 960 550 550 Філія "Крокус" 1500 1000 750 760 1200 1200 Загалом Мініма-льне Макси-мальне Внесіть зміни у таблицю для числових величин, наприклад, змініть три будь-яких показники. У комірках із формулами з контекстного меню виберіть команду Обновить поле для того, щоб провести перерахунок значень, що обчислюються. Для комірок з обчисленнями відтворіть формули і перевірте їх правильність. Застосуйте до таблиці автоформатування й оберіть один зі стилів. Для цього виділить таблицю і виконайте команду меню Таблица – Автоформат таблицы. Далі оберіть стиль форматування таблиці на ваш вибір і натисніть кнопку ОК. Збережіть файл зі змінами у свою папку. Скопіюйте отриману таблицю і вставте в кінець документу. Відредагуйте вставлену таблицю до вигляду табл. 7.3. Обчисліть значення у рядку "ВСЬОГО" та у стовпчику ВСЬОГО. Таблиця 7.3 Назва філії Показники діяльності Січень Лютий Березень ВСЬОГО 1 філія 450 620 700 2 філія 670 640 650 3 філія 1005 960 550 Філія "Крокус" 1000 760 1200 ВСЬОГО Використовуючи дані таблиці (без останніх рядка і стовпчика), побудуйте стовпчикову діаграму об’ємного типу випуску продукції. Для цього потрібно виділити відповідні комірки (із назвами місяців) і виконати команду меню Вставка-Рисунок-Диаграмма. Надайте діаграмі належного розміру, використовуючи маркери розміру цього графічного об’єкта. Назвіть діаграму "Випуск продукції", вісь Z задайте тис. одиниць, сформуйте легенду (рис. 7.1). Для цього потрібно двічі клацнути на побудованій діаграмі та відкрити нове контекстне меню (правою клавішею миші), за допомогою якого можна змінити вигляд діаграми. Вибір команди Формат области построения викличе відповідне діалогове вікно, за допомогою якого можна обрамити область побудови кольоровою рамкою та використати зафарбування цієї області. Команда Тип диаграммы надає можливість змінити зовнішній вигляд діаграми за допомогою діалогового вікна, в якому пропонуються різні типи представлення діаграм. Команда Параметры диаграммы викликає відповідне вікно з певними вкладками для остаточного оформлення діаграми. Нам потрібні будуть вкладки Заголовок та Легенда. На вкладці Заголовки дають назви осям, а також назву діаграми (рис. 7.1). А на вкладці Легенда можна додати легенду та визначити місце її розташування на діаграмі, а в першому стовпчику відкритої таблиці внести назви елементів легенди (1 філія, 2 філія, 3 філія, Філія „Крокус”). Рис. 7.1 Діаграма Збережіть зміни у файлі. Оформіть звіт і підготуйтесь до захисту результатів роботи. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8 СТВОРЕННЯ, РЕДАГУВАННЯ ТА ФОРМАТУВАННЯ СКЛАДНИХ ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ ЗАСОБАМИ ОФІСНОГО ПАКЕТА WORD Мета роботи: придбання лабораторних навичок роботи на комп’ютері з текстовим редактором WORD: створення і використання стилів, створення змісту документа, вставка в документ допоміжних елементів. Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом до теми. Створити новий документ, який містить текстову інформацію, формулу, зміст, виноски та інші об’єкти. Результати роботи подати у вигляді звіту. Підготуватися до захисту роботи. Послідовність виконання роботи: Для виконання роботи необхідно скористатися текстом, який був набраний у лабораторній роботі № 5. Для цього відкрийте файл під назвою “Документ”. Придумайте до кожного абзацу тексту назву та надрукуйте її. Формат назви: Arial, 14, полужирний. Перший та третій абзаци тексту розбийте на два підпункти та дайте назву підпунктам тексту. Формат назви підпункту: Arial, 12, полужирний. Використовуючи можливості текстового редактора WORD, автоматично сформуйте зміст тексту. Для цього необхідно: відформатувати заголовки, використовуючи стилі. Заголовки абзаців зробити стилем Заголовок 1, підзаголовки абзаців – стилем Заголовок 2. Для цього спочатку потрібно створити відповідні стилі. Формат ( Стили и форматирование ( Создать ( написати назву стилю (Заголовок 1 або Заголовок 2 ) ( виставити параметри, які наведені в п.2. Виділити необхідний заголовок підлягаючий форматуванню ( Формат ( Стили и форматирования ( виставити відповідний стиль (Заголовок 1 або Заголовок 2); підвести курсор на початок тексту (на порожній рядок) та задати команду Вставка/ Ссылка/ Оглавление и указатели / вкл. Оглавление; вибрати будь-який формат змісту, виставити рівні (кількість стилів), включити номери сторінок. Додайте в документ формулу (відповідно до заданого варіанта завдання). Для цього необхідно: відкрити в документі нову сторінку (командою Вставка/Разрыв); поставити курсор у тому місці таблиці, де потрібно розмістити формулу, та задати команду Вставка/Об’єкт (із списку Тип объекта вибрати Microsoft Equation) або натиснути кнопку . На екрані з’явиться меню Equation Editor і панель інструментів Формула Панель інструментів Формула складається з двох рядків кнопок. Верхній ряд містить палітри символів. З цих палітр можна вставляти в документ символи. Другий ряд містить палітри шаблонів. Ці палітри дозволяють вибирати поширені математичні структури; за допомогою панелі інструментів Формула створіть формулу згідно з варіантом завдання. Додати в текст документа дві виноски в кінці сторінки, під рискою, які пояснюють сутність будь-яких двох термінів у тексті. Для цього необхідно: курсор встановити в місце вставки виноски та задати команду Вставка/Ссылка /Сноска; задати тип виноски – концевая; ввести пояснення терміну. Скопіювати текст, який був набраний у лабораторній роботі № 5, на нову сторінку та розбити його на дві колонки з такими параметрами форматування: ширина колонок – 7,75 см, відстань між колонками 0,5 см, абзацний відступ 1 см. Для розбивки тексту на колонки необхідно: виділити фрагментом текст для розбивки; задати команду Формат/Колонки; ввести тип (Две) та задати параметри форматування. Результати роботи оформити у вигляді звіту. Роздрукувати остаточну версію. Використовуючи літературу та довідкову систему Word, підготуватися до захисту лабораторної роботи по питаннях для захисту. Зміст звіту Титульний лист. Тема і мета лабораторної роботи; Завдання; Результати виконання завдання: зміст документа (формується автоматично); текст документа із власним стилем форматування; формула; дві виноски; розбивка на колонки. Висновки. Список використаних джерел. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9 СИСТЕМИ ЧИСЛЕННЯ І СПОСОБИ ПЕРЕВЕДЕННЯ ЧИСЕЛ ІЗ ОДНІЄЇ СИСТЕМИ ЧИСЛЕННЯ В ІНШУ Мета роботи: придбання лабораторних навичок роботи на комп’ютері зі стандартною програмою операційної системи Windows: Калькулятор. Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом до теми. Результати роботи подати у вигляді звіту. Підготуватися до захисту роботи. Послідовність виконання роботи: Запустити програму Калькулятор. Встановити режим Обычный і провести обчислення відповідно до варіанта завдання. Встановити режим Инженерный і провести обчислення відповідно до варіанта завдання. Результат обчислень запам’ятати у буфері обміну, а потім вставити зміст буфера в кінець нещодавно створеного текстового файлу „ПЗ_1.doc” (наприклад, A=123,09; B=7,6). Зберегти файл. Теоретичний матеріал до теми: Калькулятор використовується для математичних обчислень і може мати два різні режими: Обычный або Инженерный (пункт меню Вид). Різниця полягає лише у кількості функцій, які використовуються. Результат обчислень можна запам’ятати у буфері обміну (пункт меню Правка → Копировать або з допомогою комбінації клавіш Ctrl+C), а потім вставити зміст буфера у відповідне місце будь-якого файлу (пункт меню Правка → Вставить або з допомогою комбінації клавіш Ctrl+V). Системою числення (численням, нумерацією) називають систему прийомів і правил, що дозволяють встановити взаємно однозначну відповідність між будь-яким числом і його уявленням у вигляді сукупності кінцевого числа символів. Множини символів, що використовуються для такого уявлення, називають цифрами. Кожній цифрі відповідає певна кількість, що виразима цією цифрою і зветься чисельним значенням або кількісним еквівалентом даної цифри. Розрізняють непозиційні і позиційні системи числення. В непозиційних системах має місце однозначна відповідність між цифрами і їх кількісними еквівалентами, а будь-яке число визначається як деяка функція від кількісних еквівалентів сукупності цифр, що зображають це число. Якщо як ця функція використовується функція додавання, то систему називають адитивною, якщо ж використовується функція множення, систему називають мультиплікативною. Прикладами непозиційних адитивних систем числення є римська система і одинична (унітарна) система. Проте непозиційні системи не набули значного поширення в ЦОТ, оскільки вони характеризуються дуже складними і громіздкими алгоритмами подання чисел і виконання арифметичних операцій. Систему числення називають позиційною, якщо одна і та ж цифра може відповідати різним кількісним еквівалентам залежно від номера місцеположення (розряду) цієї цифри в сукупності цифр, що зображають задане число. Позиційні системи розділяють на однорідні і змішані. У всіх розрядах числа, поданого в однорідній системі, використовуються цифри з однієї і тієї ж множини. Наприклад, в звичній десятковій системі у всіх розрядах будь-якого числа використовуються цифри з множини {0, 1, ..., 9}, у двійковій системі — цифри з множини {0, 1} тощо. У змішаних системах безліч цифр різна для різних розрядів. Прикладами змішаних систем є система для вимірювання кутів і дуг (в розрядах хвилин і секунд можуть бути використано 60 різних цифр, в розряді градусів — 360 різних цифр), система вимірювання часу, наприклад, в тисячоліттях, сторіччях, роках, місяцях, тижнях, добі, годиннику, хвилинах, секундах, десятих, сотих частках секунди. Коли в позиційній системі для кожної цифри є окремий символ, її називають системою з безпосереднім поданням цифр. Існують також позиційні системи з кодованим поданням цифр. В таких системах кількість символів менше, ніж кількість цифр, а кожна цифра кодується певною комбінацією декількох символів, що є, як правило, цифри іншої системи числення. Наприклад, в змішаній системі вимірювання дуг і кутів кожна цифра розряду градусів кодується трьома десятковими символами, а в розрядах хвилин і секунд — двома десятковими символами. Переважне поширення в ЦОТ набули однорідні позиційні системи числення. В такій системі з безпосереднім поданням цифр будь-яке число X виражається у вигляді де k — основа системи числення, тобто кількість цифр, що використовуються в даній системі (k= 2, 3, ...); х — цифри i-го розряду подання числа в системі з основою k. Величину ki прийнято називати вагою i-го розряду. Оскільки значення k відомо наперед, то вираз (1.4) запишемо в простішій формі У виразі (1.5) кома відділяє цілу частину числа (n+1 розрядів) від дробової (m розрядів), а вага i-го розряду в k разів більша вага i-1-го розряду. Таку систему числення називають системою з природним порядком ваг. Існують системи з штучним порядком ваг, для яких вказане співвідношення ваг сусідніх розрядів не є обов’язковим. Відомі, наприклад, системи з штучним порядком ваг, в яких ціле позитивне число X виражається так: Позиційні однорідні системи з природним порядком ваг розділяють також на системи з натуральними, негативними, дробовими і комплексними основами. Подання числа в якій-небудь системі числення називають кодом. Системи числення з натуральною основою, в яких має місце взаємно однозначна відповідність між числом і його кодом кінцевої довжини, одержуваним за кінцеве число кроків, називають канонічними. В канонічних системах числення при записі чисел в кожному розряді може бути використана одна з до різних цифр, включаючи цифру 0. Позиційні системи числення з природним порядком ваг, в яких кількість різних допустимих цифр перевищує основу k, називають надлишковими. Надлишкові системи використовують в ЦОТ з метою підвищення надійності обробки інформації і швидкості виконання арифметичних операцій. В таких системах одному числу може відповідати декілька кодів кінцевої довжини, але одному коду відповідає одне число: Якщо кількість різних цифр у надлишковій системі дорівнює k + 2 і при цьому k = 2l, , або k = 2l+l, , то таку систему називають квазіканонічною. Найбільше розповсюдження в практиці обчислювальних робіт отримала десяткова позиційна однорідна система числення. Проте ця система не є найзручнішою для реалізації її в ЕОМ, де, як правило, використовують системи числення з не десятковою основою — двійкова, вісімкова і інші, а також двійково кодовані системи (тобто такі системи, цифри яких закодовані двійковими символами). Пояснюється це в першу чергу простотою, високою надійністю і високою швидкодією технічних засобів, що використовуються для подання цифр і виконання операцій, що використовуються для подання, в двійковій системі числення. З порівняння цифрових ЕОМ різного призначення випливає, що звичайно машини, що вирішують задачі з відносно великим числом операцій введення—виведення, що доводяться на одну операцію з оброблення інформації, будують із використанням десяткової (двійково-десяткової) системи числення. В машинах же, що вирішують задачі, де час введення-виведення відносно невеликий в порівнянні з часом обробки інформації, застосовують двійкову систему числення. У зв’язку з цим виникає задача перетворення (переведення) чисел з однієї системи числення в іншу. Неважко помітити, що права частина виразу (1.4) визначає правило обчислення кількісного еквівалента числа, записаного у формі (1.5). На цьому заснований один з алгоритмів переведення чисел з однієї позиційної системи в іншу. Позначимо X(k1) число в k1-й системі числення. Для переведення числа в систему з основою k2 необхідно записати X(ki) у формі (1.4), замінити цифри xi і основу k1 їх k2-ми уявленнями, а потім виконати операції множення і додавання в системі з основою k2. Розглянемо приклади. Описаний спосіб переведення чисел з однієї системи в іншу одержав назву способу безпосереднього заміщення. Найбільше поширення цей спосіб набув у так званому табличному варіанті його реалізації. В цьому випадку в пам’яті ЕОМ зберігаються таблиці k2-x подання k1-x цифр і ступенів основи . Перевід чисел зводиться до вибірки з цих таблиць k2-х еквівалентів цифр і ступенів основи, а також до виконання додавання і множення за правилами k2-ї арифметики. Цей спосіб зручно використовувати у разі, коли k1 < k2 і при переводі чисел в таку систему, де просто виконуються операції додавання і множення (наприклад, із двійкової системи в десяткову). Для спрощення обчислень при цьому можна скористатися таким виразом, одержаним з (1.4): Проте при переводі чисел в системи з незвиклими основами, особливо у разі k1 > k2, вживання цього способу пов’язано з досить громіздкими обчисленнями. Тому у багатьох випадках зручніше користуватися окремими способами переведення цілих чисел і правильних дробів. Спосіб переведення цілих чисел з системи з основою k1 в систему з основою k2, (k1 > k2), полягає в наступному. Число X(k1) ділять на k2 за правилами ділення з основою k1 до отримання залишку. Якщо часткове від ділення не нуль, то часткове стає діленим і процес ділення на k2 продовжують. Як тільки чергове часткове стане рівним нулю, процес ділення на k2 припиняють. Залишок, одержаний при першому діленні на k2, представляє цифру розряду результату з вагою , залишок від другого ділення представляє цифру результату з вагою тощо. Останній залишок є цифрою результату, що має вагу . У разі, коли k1 < k2, виконують множення цифри з вагою числа X(k1) (старшої цифри числа X(k1)) на основу k1, після чого до добутку додають наступну (в порядку убування ваг) цифру числа X(ki). Результат попередньої операції множать на k1 і додають чергову цифру числа X(ki). Цей процес закінчують, коли буде додана цифра з вагою (молодша цифра). Всі обчислення при цьому виконуються в k2-й системі числення. Перевід правильних дробів з системи числення з основою k1 в систему з основою k2 (k1 > k2) здійснюється так. Дріб, відповідний числу X(ki). множиться на k2 за правилами множення в системі з основою k1. В одержаному добутку відділяється ціла частина, яка може бути рівною нулю, а дробова частина знову множиться на k2 із подальшим відділенням цілої частини. Ці операції повторюють або до отримання нульової дробової частини добутку, або до отримання необхідної кількості розрядів числа Xk2 в новій системі числення. Старша цифра результату переведення (тобто перша після коми) збігається з першою відокремленою цілою частиною, друга цифра результату —- з другою відокремленою цілою частиною тощо. При k1 < k2 для переведення правильного дробу, що має m цифр після коми, необхідно розділити цифру молодшого розряду числа Xk1 на k1 і скласти з наступною цифрою цього числа. Таку операцію необхідно повторити ще m-1 раз, використовуючи на кожному кроці як ділиме суми, одержаної на попередньому кроці. Всі операції виконуються в k2-й системі. У тому випадку, коли основи позиційних однорідних систем числення зв’язані співвідношенням k1 = , де g > 0, перевід чисел виконується дуже просто. Якщо g — ціле, перевід зводиться до заміни кожної k1-й цифри її g-розрядним k2-м уявленням. При дробовому g початкове число розбивають на g — розрядні групи (починаючи з молодших розрядів) і кожну групу замінюють її k2-м уявленням. Приклад 8. Перевести з четвіркової системи в двійкову, а потім у шістнадцяткову число X(4) — 23013311. У шістнадцятковій системі кількісним еквівалентам 10, 11… 15 відповідають цифри А, В, ..., F. Згідно вищевикладеному X(2) = 1011000111110101; X(16) = B 1 F 5. Для переведення числа X з канонічної k1-й системи числення в квазіканонічну систему з основою k2 спочатку необхідно подати X у канонічній k2-й системі. Потім ті цифри канонічної k2-й системи, яких немає в квазіканонічній, замінюють комбінаціями цифр квазіканонічної системи. Після цього за правилами k2-ї системи підсумовують всі одержані комбінації цифр з урахуванням їх ваг. За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист; Тему и мету лабораторної роботи; Завдання ; Результати виконання завдання; Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_9.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 10 РОБОТА З ВІКНОМ ПРОГРАМИ MICROSOFT EXCEL Мета роботи: придбання лабораторних навичок роботи на комп’ютері зі стандартною програмою операційної системи Windows: Калькулятор. Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом до теми. Результати роботи подати у вигляді звіту. Підготуватися до захисту роботи. Послідовність виконання роботи: Microsoft Excel 2000 – табличний процесор, програма для створення й обробки електронних таблиць. Ярлик Microsoft Excel має вигляд на рис.1. Microsoft Excel дозволяє працювати з таблицями в двох режимах: Обычный – найбільш зручний для виконання більшості операцій Разметка страниц – зручний для остаточного форматування таблиці перед друкуванням. Межі поміж сторінками у цьому режимі відображаються синіми пунктирними лініями. Межі таблиці – суцільною синьою лінією, пересуваючи яку можна змінювати розмір таблиці Для переходу поміж режимами Обычный і Разметка страниц використовуються відповідні пункти у меню Вид Рис. 2 . Вікно Microsoft Excel Під заголовком вікна знаходиться рядок меню, через який можна викликати будь-яку команду Microsoft Excel . Для відкриття меню необхідно клацнути мишею на його імені. Після чого з’являться ті команди цього меню, які уживаються найчастіше (рис.3). Якщо клацнути на кнопці у нижній частині меню то з’являться усі команди цього меню (рис.4). Меню Рис.3 Рис.4. Панелі інструментів Під рядком меню розташовані панелі інструментів, що складаються з кнопок з малюнками. Кожній кнопці відповідає команда, а малюнок на цій кнопці передає значення команди. Більшість кнопок дублюють найбільш часто вживані команди, доступні в меню. Для виклику команди, зв’язаної з кнопкою, необхідно натиснути мишею на цій кнопці. Якщо навести покажчик миші на кнопку й трохи почекати, поруч з’явиться рамка з назвою команди. За звичаєм під рядком меню знаходяться дві панелі інструментів – Стандартная і Форматирование . Щоб вивести, або забрати панель з екрану слід вибрати в меню Вид пункт Панели инструментов , а потім натиснути на ім’я потрібної панелі. Якщо панель присутня на екрані, то навпроти її імені буде стояти позначка q. Якщо для виведення усіх кнопок на панелі не достатньо місця, то виводяться кнопки, які були ужиті останніми. Якщо натиснути на кнопку у кінці панелі, то з’являться інші кнопки (рис.5 ). При натисканні на кнопку Добавить или удалить кнопки з’явиться меню (рис. 6 ), в якому можна вивести або забрати кнопку з панелі Рис. 5 Рис.6 Рис.7 Також для зміни складу панелі інструментів можна у меню Сервис вибрати пункт Настройка. У діалоговому вікні необхідно вибрати укладку Команды. У переліку Категории необхідно вибрати групу кнопок, після чого у переліку Команды з’являються кнопки цієї групи. Щоб додати кнопку до панелі інструментів слід пересунути її з діалогового вікна в потрібну позицію меню. Процес установлення кнопки завершується натисканням кнопки Закрыть. Для видалення кнопки з панелі інструментів необхідно пересунути її в діалогове вікно Настройка. Керувати панелями інструментів зручно за допомогою контекстного меню (рис. 7 ), яке викликається натисканням правої клавіші миші на будь-якій кнопці. Під панелями інструментів Microsoft Excel за звичаєм знаходиться рядок формул, а у нижній частині вікна рядок стану. Щоб вивести або забрати ці рядки слід у меню Вид вибирати відповідні пункти: Строка формул або Строка состояния. Робоча книга Файл у Microsoft Excel називається робочою книгою. Робоча книга складається з робочих аркушів, імена яких ( Лист1, Лист2, … ) виведені на ярликах у нижній частині вікна робочої книги (рис.2). Натискаючи по ярликах, можна переходити від аркушу до аркушу усередині робочої книги. Для прокручування ярликів використовуються кнопки ліворуч горизонтальної координатної лінійки: – перехід до ярлика першого аркушу; – перехід до ярлика попереднього аркушу – перехід до ярлика наступного аркушу; – перехід до ярлика останнього аркушу Робочий аркуш являє собою таблицю, що складається з 256 стовпців і 65536 рядків. Стовпці позначаються латинськими літерами, а рядки – цифрами. Кожне вічко таблиці має адресу, що складається з імені рядку й імені стовпця. Наприклад, якщо вічко знаходиться в стовпці F і рядку 7 , то воно має адресу F7 . Виділення елементів таблиці Одне з комірок таблиці завжди є активним, активне вічко виділяється рамкою. Щоб зробити вічко активним, потрібно клавішами керування курсором підвести рамку до цього комірки або натиснути на ньому мишею. Для виділення декількох суміжних комірок необхідно установити покажчик миші на одному з комірок, натиснути ліву кнопку миші і, не відпускаючи її, розтягнути виділення на всю ділянку. Для виділення декількох несуміжних груп комірок слід виділити одну групу, натиснути клавішу Ctrl і, не відпускаючи її, виділити інші комірки Щоб виділити цілий стовпець або рядок таблиці, необхідно натиснути мишею на його імені. Для виділення декількох стовпців або рядків слід натиснути на імені першого стовпця або рядку і розтягнути виділення на всю ділянку. Для виділення декількох аркушів необхідно натиснути Ctrl і, не відпускаючи її, натискати на ярликах аркушів. Рис. 8 Заповнення комірок Для уведення даних у вічко необхідно зробити його активним і увести дані з клавіатури. Дані з’являться у комірці та у рядку редагування (рис. 8 ). Для завершення уведення слід натиснути Enter або одну з клавіш керування курсором. Процес уведення даних закінчиться й активним буде сусіднє вічко Щоб відредагувати дані у комірці, необхідно: 1. зробити вічко активним і натиснути клавішу F2 , або двічі натиснути у комірці мишею; 2. у комірці з’явиться текстовий курсор, який можна пересунути клавішами керування курсором у потрібне місце і відредагувати дані; 3. вийти з режиму редагування клавішею Enter Увага! Перед виконання будь-якої команди Microsoft Excel слід завершити роботу з вічком, тобто вийти з режиму уведення або редагування Скасування операцій Для скасування останньої операції над даними необхідно в меню Правка вибрати команду Отменить … або натиснути кнопку . Якщо натиснути на стрільці поруч із цією кнопкою, то розкриється перелік операцій, виконаних у поточному сеансі. Натиснувши на імені однієї операції, можна скасувати її та усі операції виконані після неї. Щоб повернути останню скасовану операцію, слід у меню Правка вибрати команду Повторить … або натиснути кнопку . Для перегляду переліку скасованих операцій слід натиснути на стрільці поруч із цією кнопкою. Рис. 9 Створення робочої книги Для створення нової робочої книги у меню Файл вибрати команду Создать . У діалоговому вікні, що розкрилося, (рис. 9 ) вибрати спочатку укладку, а потім шаблон, на основі якого буде створено робочу книгу; після чого натиснути кнопку OK . Звичайні робочі книги створюються на основі шаблону Книга . Для створення робочої книги на основі шаблону Книга можна натиснути кнопку . Відкриття робочої книги У прихованому переліку Папка слід вибрати диск, на якому знаходиться потрібна робоча книга. У переліку, що розташований нижче вибрати (подвійним натисканням) папку з книгою і саму книгу. За замовчанням у переліку виводяться тільки файли з книгами Microsoft Excel, які мають розширення xls і значки на рис.10 . Для виводу інших типів файлів або усіх файлів необхідно вибрати відповідний тип у полі прихованого переліку Тип файлов . Рис. 10. Для відкриття існуючої робочої книги необхідно в меню Файл вибрати команду Открыть або натиснути кнопку , після чого розкриється діалогове вікно Открытие документа (рис.11) . Рис. 11 Збереження робочої книги Для збереження робочої книги необхідно викликати команду Сохранить меню Файл або натиснути кнопку . При першому збереженні з’являється діалогове вікно Сохранение документа (рис.12) . Рис. 12 При повторному збереженні діалогове вікно Сохранение документа не виводиться, книга автоматично зберігається в тому ж файлі. Щоб зберегти книгу під іншим ім’ям або в іншій папці, слід у меню Файл вибрати команду Сохранить как, після чого з’являється вікно Сохранение документа. Закриття робочої книги Для закриття книги необхідно вибрати в меню Файл команду Закрыть або натиснути кнопку вікна книги. Завершення роботи з Microsoft Excel Для завершення роботи з Microsoft Excel необхідно закрити вікно програми ( натиснути кнопку r вікна програми або комбінацію клавіш Alt + F4 ). За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист; Тему и мету лабораторної роботи; Завдання ; Результати виконання завдання; Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_10.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 11 РОБОТА З ФОРМУЛАМИ В MICROSOFT EXCEL Мета роботи: придбання лабораторних навичок роботи на комп’ютері з формулами в MICROSOFT EXCEL Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом до теми. Результати роботи подати у вигляді звіту. Підготуватися до захисту роботи. Теоретичний матеріал до теми Обчислення в таблицях виконуються за допомогою формул. Формула може складатися з математичних операторів, значень, посилань на вічко й імена функцій. Результатом виконання формули є деяке нове значення, що міститься у комірці, де знаходиться формула. Формула починається зі знаку рівняння "=". У формулі можуть використовуватися арифметичні оператори +, -, *, /. Порядок обчислень визначається звичайними математичними законами. Приклади формул: =(А4+В8)*С6, =F7*С14+B12 . Константи – текстові або числові значення, що уводяться у вічко і не можуть змінюватися під час обчислень. Посилання на вічко або групу комірок – спосіб, яким можна зазначити конкретне вічко або декілька комірок. Посилання на окреме вічко – його координати. Значення порожнього комірки дорівнює нулю. Посилання на комірки бувають двох типів: відносні , коли комірки позначаються відносним зсувом від комірки з формулою (наприклад: F7 ). абсолютні , коли комірки позначають координатами таблиці в сполученні зі знаком $ ( наприклад: $F$7 ). Комбінація попередніх типів (наприклад: F$7 ). При копіюванні формул відносні посилання змінюються на розмір переміщення. Для звертання до групи комірок використовують спеціальні символи: : (двокрапка) – формує звертання до комірок, що знаходяться між двома операндами. Наприклад: С4:С7 звертається до комірок С4, С5, С6, С7. ; (крапка з комою) – позначає об’єднання комірок. Наприклад, D2:D4;D6:D8 – звертання до комірок D2, D3, D4, D6, D7, D8. Для уведення формули у вічко потрібно увести знак ‘=‘ і необхідну формулу для обчислення. Після натискання клавіші Enter у комірці з’явиться результат обчислення. Формула з’являється в рядку редагування при виділенні комірки, що містить формулу. Функції Функціями в Microsoft Excel називають об’єднання декількох обчислювальних операцій для розв’язання визначеної задачі. Функції в Microsoft Excel являють собою формули, що мають один або декілька аргументів. В якості аргументів указуються числові значення або адреси комірок. Наприклад: =СУММ(А5:А9) – сума комірок А5, А6, А7, А8, А9; =СРЗНАЧ(G4:G6) – середнє значення комірок G4, G5, G6. Функції можуть входити одна в іншу, наприклад: =СУММ(F1:F20)ОКРУГЛ(СРЗНАЧ(H4:H8);2); Для уведення функції у вічко необхідно: виділити вічко для формули; викликати Мастер функций за допомогою команди Функция меню Вставка або кнопки ; у діалоговому вікні, що з’явилося (рис.1), вибрати тип функції в переліку Категория і потім потрібну функцію в переліку Функция ; натиснути кнопку ОК; Рис. 1 у полях Число1, Число2 та ін. наступного вікна увести аргументи функції (числові значення або посилання на комірки); щоб не указувати аргументи з клавіатури, можна натиснути кнопку , яка знаходиться праворуч поля, і виділити мишею ділянку комірок, що містять аргументи функції; для виходу з цього режиму слід натиснути кнопку , яка знаходиться під рядком формул; натиснути ОК . Уставити у вічко функцію суми СУММ можна за допомогою кнопки . Масиви формул Масиви формул зручно використовувати для уведення однотипних формул і обробки даних у вигляді таблиць. Наприклад, для обчислення модуля від чисел, розміщених у комірких B1, C1, D1, E1 замість уведення формул у кожне вічко можна увести одну формулу – масив для усіх комірок. Microsoft Excel додає навколо масиву формул фігурні дужки { }, по яким його можна відрізнити. Для створення масиву формул необхідно: -виділити комірки, в яких повинен знаходитися масив формул (рис.2 ); -увести формулу звичайним способом, вказавши в якості аргументів групу комірок-аргументів ABS(B1:E1); -у останньому вікні замість кнопки ОК натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Shift+Enter. Для редагування масиву формул потрібно: -виділити комірки, в яких знаходиться масив; -натиснути мишею усередині рядка редагування і відредагувати формулу; -комбінацію клавіш Ctrl+Shift+Enter . Рис. 2 Повідомлення про помилки Якщо формула у комірці не може бути правильно обчислена, Microsoft Excel виводить у вічко повідомлення про помилку. Якщо формула містить посилання на вічко, що містить значення помилки, то замість цієї формули також буде виводитися повідомлення про помилку. Значення помилок: #### – ширина комірки не дозволяє відобразити число в заданому форматі; #ИМЯ? – Microsoft Excel не зміг розпізнати ім’я, використане в формулі; #ДЕЛ/0! – у формулі робиться спроба поділу на нуль; #ЧИСЛО! – порушені правила задавання операторів, прийняті в математиці; #Н/Д – таке повідомлення може з’явитися, якщо в якості аргументу задане посилання на порожнє вічко; #ПУСТО! – невірно зазначене перетинання двох областей, що не мають загальних комірок; #ССЫЛКА! – у формулі задане посилання на неіснуюче вічко; #ЗНАЧ! – використаний неприпустимий тип аргументу. За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист. Тему и мету лабораторної роботи. Завдання . Результати виконання завдання. Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_11.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 12 РОБОТА З ОПЕРАЦІЯМИ З ЕЛЕМЕНТАМИ ТАБЛИЦІ В MICROSOFT EXCEL Мета роботи: придбання лабораторних навичок роботи з операціями з елементами таблиці в MICROSOFT EXCEL Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом до теми. Результати роботи подати у вигляді звіту. Підготуватися до захисту роботи. Теоретичний матеріал до теми Операції з елементами таблиці Уставка елементів таблиці Для уставки комірок слід виділити комірки, на місці яких будуть уставлені нові комірки. Вибрати команду Ячейки із меню Вставка . У діалоговому вікні, що з’явилося, (рис.1 ) вибрати тип елемента, що уставляється: ячейки, со сдвигом вправо – уставити комірки, зсунувши усе праворуч; ячейки, со сдвигом вниз – уставити комірки, зсунувши усе ліворуч; строку – уставити рядок; столбец – вставити стовпець (рис.1); Натиснути ОК . Рис.1 Для уставки рядків або стовпців необхідно: виділити рядки або стовпці, на місці яких будуть уставлені нові елементи; у меню Вставка вибрати пункт Строки або Столбцы . Видалення елементів таблиці Для видалення елементів таблиці слід виділити їх і у меню Правка вибрати команду Удалить . Стовпці та рядки видаляються без запитів, а при видаленні комірок з’являється діалогове вікно, в якому необхідно вибрати варіант видалення елементу: ячейки, со здвигом влево – видалити комірки, зсунувши усе вліво ячейки, со здвигом вверх – видалити комірки, зсунувши усе угору; строку – видалити рядок; столбец – видалити стовпець. Видалення вмісту елементів таблиці Для видалення вмісту комірок без видалення їх самих слід: - виділити групу комірок, що необхідно очистити; - вибрати пункт Очистить із меню Правка, а потім один із пунктів: Все – очистити усе; Форматы – встановлюється формат комірок за замовчанням; Содержимое – очищення тільки вмісту комірок; Примечание – очищення комірок від приміток. Для видалення тільки вмісту комірок також можна виділити їх і натиснути клавішу Delete. Рис.2 Копіювання і переміщення даних Microsoft Excel дозволяє переміщувати і копіювати вміст комірок. Для цього використовується буфер проміжного збереження інформації Clipboard, що дозволяє переміщувати дані як у межах таблиці, так і в інші Windows-програми. Для копіювання необхідно: виділити групу комірок, вміст яких слід скопіювати; викликати команду Копировать меню Правка або натиснути кнопку (навколо групи комірок з’явиться пунктирна лінія, яка вказує, що фрагмент скопійовано у буфер); виділити групу комірок, в які слід уставити дані; викликати команду Вставить меню Правка або натиснути кнопку . Фрагмент із буферу скопіюється в зазначене місце При копіюванні комірок, що містять формули з відносними посиланнями, координати комірок аргументів змінюються автоматично. Наприклад, при копіюванні формули =А1+А2 з комірки А3 у вічко В3 її вміст зміниться на =В1+В2 , тобто ця формула як і раніше обчислює суму двох комірок ліворуч від комірки з формулою. При копіюванні комірок, що містять формули з абсолютними посиланнями, адреси комірок-аргументів не змінюються. Для переміщення вмісту комірок необхідно виділити групу комірок, вміст яких потрібно перемістити; викликати команду Вырезать меню Правка або натиснути кнопку на (навколо групи комірок з’явиться пунктирна лінія, яка позначає, що фрагмент переміщений у буфер) виділити верхнє ліве вічко в області, в якій необхідно уставити фрагмент; викликати команду Вставить меню Правка або натиснути кнопку Фрагмент із буферу буде уставлений у зазначене місце. При переміщенні комірок, що містять формули, координати комірок аргументів не змінюються. Наприклад, при переміщенні формули =А1+А2 з комірки А3 у вічко В3 формула залишиться =А1+А2. Натискання правою клавішею миші на будь-якому об’єкті таблиці викликає контекстне меню, що містить команди, для обробки даного об’єкта (рис.2 ). Буфер обміну У Microsoft Excel 2000 існує буфер обміну на 12 комірок, за допомогою якого можна копіювати фрагменти таблиці не тільки у межах Excel але й в інші додатки, наприклад, у Microsoft Word. Для виведення панелі і буферу обміну (рис. 3 ) необхідно у меню Вид вибрати - Панели инструментов, потім - Буфер обмена . Рис. 3 Для копіювання фрагменту у буфер його необхідно виділити та клацнути по кнопці . Для вставлення фрагменту з буферу необхідно клацнути по значку фрагменту. Наприклад, якщо фрагмент скопійовано з Microsoft Excel, то він буде мати значок . Для вставлення усіх фрагментів із буферу одночасно використовується кнопка . Для очищення буферу слід клацнути кнопку . При копіюванні двох фрагментів підряд панель Буфер обмена з’являється автоматично. Пошук даних Щоб знайти деякий текстовий рядок або число, потрібно: -у меню Правка вибрати пункт Найти ; -у діалоговому вікні, що з’явилося, (рис.4) у полі Что зазначити, що необхідно знайти; -для того, щоб Microsoft Excel враховував при пошуку регістр символів (нижній – малі літера, верхній – прописні), уведених у полі Что, слід установити прапорець Учитывать регистр ; -якщо необхідно, щоб Microsoft Excel шукав тільки ті комірки, весь вміст яких відповідає шаблону пошуку, слід установити прапорець Ячейка целиком; Рис. 4 -у полі Просматривать необхідно вибрати напрямок пошуку – по строкам або по столбцам; -у полі Область поиска слід вибрати – формулы , значения або примечания (пошук буде робитися тільки в зазначених компонентах комірок); -натиснути кнопку Найти далее (після чого буде виділене перше слово, що відповідає умовам пошуку); -для пошуку наступного входження тих же символів повторно натиснути кнопку Найти далее ; -для заміни виділених символів іншими, необхідно натиснути кнопку Заменить , після чого з’явиться діалогове вікно Заменить . Зaмінa даних Команда Заменить меню Правка аналогічна команді Найти , але вона дозволяє заміняти знайдені дані на інші. У полі Что слід зазначити, що потрібно знайти, а в полі Заменить на зазначити, на що необхідно замінити знайдений фрагмент. Після натискання кнопки Найти далее буде виділене перше слово, що відповідає умовам пошуку. Для його заміни слід натиснути кнопку Заменить . Операції з аркушами робочих книг Для перейменування аркушу необхідно виконати подвійне натискання на його ярлику і ввести нове ім’я. Його довжина не повинна перевищувати 31 символ, і не може містити наступні символи: \ / ? * : [ ] ). Для копіювання або переміщення аркушів робочої книги необхідно: відкрити робочу книгу-джерело, аркуші якої необхідно скопіювати, і робочу книга-приймач; вибрати аркуш, який потрібно скопіювати; вибрати команду Переместить/скопировать лист меню Правка ; у полі в книгу (рис.5) слід вибрати робочу книгу-приймач (для того, щоб скопіювати аркуші у середині робочої книги необхідно вибрати ім’я поточної робочої книги); у полі Перед листом слід вибрати аркуш, перед яким необхідно уставити скопійований аркуш; для копіювання аркушу потрібно установити прапорець Создавать копию; натиснути кнопку ОК . Рис.5. Для видалення аркушу необхідно зробити його поточним і в меню Правка вибрати команду Удалить лист . Для вставки аркушу слід зробити поточним аркуш, на місці якого буде вставлений новий і вибрати команду Лист меню Вставка . Натискання правою клавішею миші на ярлику аркушу викликає контекстне меню для аркушу (рис.6). Рис.6. Контекстне меню для аркушу За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист; Тему и мету лабораторної роботи; Завдання ; Результати виконання завдання; Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_12.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 13 ФОРМАТУВАННЯ ДАНИХ У MICROSOFT EXCEL Мета роботи: придбання лабораторних навичок з форматування даних у MICROSOFT EXCEL Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом до теми. Результати роботи подати у вигляді звіту. Підготуватися до захисту роботи. Теоретичний матеріал до теми Формат даних Формат чисел Кожне число в таблиці можна подати в різному форматі (із різною кількістю десяткових позицій, незначущих нулів та ін.). Для зміни формату вмісту комірки необхідно: 1.Виділити потрібні комірки. 2.Вибрати команду Ячейки меню Формат. 3.Вибрати укладку Число (рис.1); Рис. 1 4. у переліку Числовые форматы вибрати тип формату вмісту комірки, а в полях праворуч параметри формату; 5. у полі Образец буде відображатися приклад вмісту комірки в обраному форматі; 6. щоб увести новий формат слід вибрати пункт все форматы , а потім у полі Тип ввести новий формат; 7. натиснути ОК. Маски форматів Маски форматів чисел дозволяють керувати відображенням значень у комірких. Значення масок таке. Основной – числа виводяться в тому форматі, в якому вони були уведені. # – якщо число має більшу кількість цифр праворуч від десяткової коми, ніж зазначено знаків # у правій частині формату, то число округляється до зазначеної кількості десяткових знаків після коми. Якщо число має більшу кількість десяткових знаків ліворуч від коми, ніж знаків # у лівій частині формату, то виводиться більша кількість цифр. 0 (нуль) – те ж що і #, але якщо в числі менша кількість цифр, ніж зазначено знаків 0 у шаблоні, виводяться відсутні нулі. ? – те саме що і знак 0 , за винятком того, що Microsoft Excel виводить пропуск замість незначних нулів по обидва боки від десяткової коми, таким чином що число виявляється вирівняним по десяткової комі. Можна також використовувати цей символ для раціональних дробів, що мають різне число десяткових знаків. , (кома) – цей символ визначає, скільки цифр (відповідно до кількості символів 0 і # ) виводиться праворуч і ліворуч від десяткової коми. Можна також використовувати кому в шаблонах часу дня, для того, щоб створити формати часу дня, що відображають частки секунди. % – число множиться на 100 і додається знак %. Таблиця 1 Приклади використання масок Уведене число Маска Відображення числа 76, 364 000, 000 076, 364 44, 894 ###, ### 044, 894 7636, 4 ####, # 7636, 4 781,7 $###, $782, 7,6 #,000 7,600 2,4 000,# 002,4 3,25 #???/??? 13/4 0,8 ?,# ,8 0,2 0,00 0,20 0,7 #,00 ,70 0,4 ?,#% 40% (пропуск) – роздільник тисяч. Тисячі розділяються пропусками, якщо шаблон містить пропуски, оточені по обидва боки знаками # або 0. Пропуск, що іде слідом за знаком шаблону, масштабує число, округлюючи його до тисяч. Шаблон, в якому за символами 0,0 ідуть два пропуски, буде відображати число 43 500 000 як 43,5 . E+00 – експоненціальний формат числа. грн. – + / ( ) : – відображаються ці символи. \ – відображається наступний за ним символ формату. Microsoft Excel не відображає сам символ "зворотна коса риска". Діє так само, якби наступний за ним символ був укладений у подвійні лапки. * – повторює наступний за ним символ формату стільки разів, скільки потрібно, щоб заповнити усю ширину стовпця. У кожній секції формату не може бути більш одного символу " * ". підкреслення (_) – робить пропуск ширини, що відповідає наступному символу шаблону. Наприклад, для того, щоб Microsoft Excel робив пропуск на ширину символу дужок і позитивні числа виявлялися вирівняними так само, як і негативні числа, укладені в дужки, слід увести _ ) наприкінці секції формату для позитивних чисел. " meкcm " – відображає будь-який текст, укладений у подвійні лапки. @ – якщо у комірці є текст, то цей текст відображається в тому місці формату, де знаходиться символ @. Рис. 2 Вирівнювання вмісту комірок Вміст комірок може бути вирівняний по лівому краю, по правому краю або по центру. На новому робочому аркуші усі комірки мають формат Обычный , при якому числа, дати і час вирівнюються по правому краю комірки, текст по лівому, а логічні значення ИСТИНА і ЛОЖЬ центруються. Зміна вирівнювання не впливає на тип даних. Для вирівнювання вмісту комірок необхідно: виділити комірки, що слід відформатувати; у меню Формат вибрати команду Ячейки ; вибрати вкладку Выравнивание (рис.2); у прихованому переліку по горизонталі вибирається тип вирівнювання по горизонталі: по значению – вирівнювання за замовчанням в залежності від типу даних; по лівому краю (отступ) – вміст комірки вирівнюється по лівому краю з відтступом, зазначеним у полі праворуч; по центру – вміст комірки центрується; по правому краю – вміст комірки вирівнюється по правому краю; с заполнением – вміст виділеного діапазону заповнюється символами, зазначеними в лівому комірці обраного діапазону; по ширине – вміст комірки розбивається на декілька рядків, а пропуски між словами встановлюються так, щоб ширина рядків відповідала комірці; по центру выделения – вміст лівого комірки виділеного діапазону вирівнюється по центру діапазону (усі інші осередки виділеного діапазону повинні бути порожніми); у прихованому переліку по вертикали вибирається тип вирівнювання по вертикали : по верхнему краю – вміст комірки вирівнюється по верхньому краю; по центру – по центру; по нижнему краю – по нижньому краю; по высоте – вміст комірки розбивається на декілька рядків, перший і останній рядки вирівнюються по верхній і нижній межі комірки; у групі прапорців Отображение можна увімкнути такі режими: переносить по словам – по досягненню правої межі комірки текст буде переноситися на новий рядок; автоподбор ширины – розмір символів зменшується так, що вміст комірки уміщується в межах комірки; объединение ячеек – виділені комірки об’єднуються в одне; у рамці Ориентация вибирається напрямок розташування тексту у комірці – текст можна розташувати вертикально, або під кутом. Для швидкого вирівнювання даних у комірких використовуються кнопки . Щоб вирівняти текст по центру декількох стовпців, необхідно: виділити вічко, що містить дані, які необхідно вирівняти по центру декількох стовпців, і порожні комірки, що містяться праворуч; натиснути кнопку . Установлення шрифту Для установлення шрифту необхідно: виділити групу комірок; у меню Формат вибрати команду Ячейки ; вибрати укладку Шрифт (рис.3); у переліку Шрифт вибирається тип шрифту (шрифти типу TrueType виглядають однаково на екрані й на друку, поруч з їхнім ім’ям установлені спеціальні позначки ); у полі Начертание вибирається написання шрифту: обычный – звичайне написання; курсив – курсивне написання; полужирный – жирне написання; полужирный курсив – жирне курсивне написання. у полі Размер – розмір шрифту у пунктах (1 пункт = 0,375мм). у полі Подчеркивание – тип лінії підкреслення: Нет – підкреслення не використовується; Одинарное, по значению – підкреслення символів одинарною лінією; Двойное, по значению – підкреслення символів подвійною лінією; Одинарное, по ячейке – підкреслення одинарною лінією по ширині комірки; Двойное, по ячейке – підкреслення подвійною лінією по ширині комірки; Рис. 3 у полі Цвет – колір символів; у рамці Эффекты можна установити прапорці: зачеркнутый – закреслення тексту одинарною лінією; верхний индекс – розмір символів зменшується, текст розташовується вище; нижний индекс – розмір символів зменшується, текст розташовується нижче; якщо установити прапорець Обычный , то у комірці установиться шрифт за замовчанням; натиснути ОК . Для швидкого форматування символів використовується панель Форматирование . Зміна розмірів рядків і стовпців За замовчанням комірки мають стандартну ширину і висоту. Висота рядку визначається розміром поточного шрифту. Для зміни розміру рядка або стовпця можна пересунути межу заголовку до необхідного розміру (на межі заголовків покажчик миші обернеться на двоспрямовану стрілку) (рис.4). Для зміни розмірів відразу декількох стовпців або рядків слід їх виділити і пересунути межу одного з виділених елементів. Якщо на межі заголовків стовпців двічі натиснути мишею, то ширина стовпця установиться по ширині комірки з самим довгим вмістом. Рис. 4 Для точного установлення ширини стовпців необхідно: виділити стовпці; викликати команду Столбец меню Формат, потім вибрати команду Ширина ; увести в полі Ширина столбца значення ширини стовпця (число символів, що можуть поміститися в стовпці при використанні стандартного шрифту); натиснути кнопку ОК . Команда Автоподбор ширини установлює ширину стовпця так, щоб умістити самий довгий елемент цього стовпця. Команда Стандартная ширина пропонує змінити стандартну ширину для стовпців робочого аркушу. Для точного установлення висоти рядків необхідно: виділити рядок або декілька рядків; вибрати команду Строка меню Формат , а потім команду Высота ; у полі Высота строки увести значення висоти рядку в пунктах; натиснути ОК . Щоб приховати рядки або стовпці необхідно: виділити рядки або стовпці, які слід приховати; вибрати в меню Формат команду Строка або команду Столбец відповідно, потім вибрати команду Скрыть . Щоб приховати рядок також можна пересунути нижню межу заголовку рядку за верхню межу. Щоб приховати стовпець можна пересунути праву межу заголовку стовпця за ліву. Стовщена рамка рядка або стовпця, а також пропущена літера стовпця або пропущений номер рядка вказують на наявність прихованих рядків або стовпців. Щоб показати рядки або стовпці необхідно: 1. виділити рядки або стовпці по обидва боки прихованого рядку або стовпця; 2. у меню Формат вибрати команду Строка або Стовпець , потім вибрати команду Отобразить . Рис. 5 Щоб показати рядок, також можна установити покажчик миші відразу під стовщеною межею заголовку рядку (покажчик миші матиме вигляд на рис.5 (1)) і пересунути її униз. Щоб показати стовпець, слід установити покажчик миші впритул праворуч від стовщеної межі заголовку стовпця (покажчик миші матиме вигляд на рис.5 (2)) і пересунути її праворуч. Оформлення таблиць Таблиці в Microsoft Excel можна обрамувати рамками і заповнити різним кольором. Для обрамлення необхідно: виділити комірки, які потрібно обрамувати; у меню Формат вибрати команду Ячейки ; вибрати укладку Граница (рис.6); Рис. 6 у полі Тип линии вибрати тип лінії рамки; у переліку цвет – колір лінії; для обрамування виділених комірок ззовні слід натиснути кнопку внешние; для обрамування внутрішніх меж комірок слід натиснути кнопку внутренние ; для зняття обрамування виділених комірок слід натиснути кнопку нет; за допомогою групи кнопок Отдельные можна установлювати та забирати окремі лінії, це можна також робити натисканням миші у зразку обрамлення, що подано у вікні; натиснути ОК . Створювати рамки можна також за допомогою прихованого переліку Границы - : виділити комірки, які необхідно обрамувати; натиснути на стрілці поруч із кнопкою Границы ; вибрати тип обрамлення в палітрі рамок. Обраний тип обрамлення можна застосувати і для інших комірок, виділивши ці комірки і зробивши натискання по обраного типу на кнопці Границы . Для зручності використання палітру рамок можна витягти з панелі інструментів. Елементи таблиці можна заштрихувати різним кольором і візерунками: виділити комірки; вибрати команду Ячейки меню Формат ; вибрати укладку Вид ; у палітрі кольорів вибрати колір (у рамці Образец буде подано зразок з обраними параметрами); у переліку Узор вибрати візерунок; натиснути кнопку ОК . Для оформлення елементів таблиці різними кольорами можна використовувати піктографічне меню: виділити потрібні комірки; для зміни кольору тла натиснути по стрілці поруч із кнопкою і у палітрі кольорів вибрати колір; для зміни кольору символів натиснути по стрілці поруч із кнопкою і вибрати необхідний колір. Групування елементів таблиці Microsoft Excel дозволяє групувати елементи в зведеній таблиці для того, щоб створити один елемент. Наприклад, для того, щоб згрупувати місяці в квартали для побудови діаграми або для друкування. Для групування елементів таблиці необхідно: виділити детальні рядки або стовпці, що будуть підпорядковані підсумковому рядку або стовпцю (це будуть рядка або стовпці, що необхідно згрупувати); у меню Даннные вибрати пункт Группа и структура; вибрати пункт Группировать . У такий спосіб можна створити усі необхідні рівні структури. Наприклад, таблиця на рис.7 містить 3 рівні деталізації. Третій рівень приховує рядки 2-4 і 6-8, другий – приховує рядки 2-9. Таким чином, перший рівень деталізації містить тільки рядки 1 і 10. Для переходу між рівнями використовуються кнопки з відповідними цифрами у верхньому лівому куту таблиці. Щоб зняти групування слід виділити необхідні елементи, вибрати пункт Группа и структура меню Данные , потім пункт Разгруппировать . Рис. 7 За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист; Тему и мету лабораторної роботи; Завдання ; Результати виконання завдання; Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_13.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 14 РОБОТА З ВІКНАМИ MICROSOFT EXCEL Мета роботи: придбання лабораторних навичок роботи з операціями з елементами таблиці в MICROSOFT EXCEL Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом до теми. Результати роботи подати у вигляді звіту. Підготуватися до захисту роботи. Теоретичний матеріал до теми Робота з вікнами Поділ вікон Іноді необхідно одночасно переглядати різні частини великої таблиці. Для цього слід поділити вікно таблиці на підвікна одним із таких способів. Установити покажчик миші на горизонтальній або вертикальній вішці поділу (рис.28) (він матиме вигляд двоспрямованої стрілки) і пересунути його в потрібне місце. Розміри підвікон можна змінювати, пересуваючи смуги поділу. Виділити стовпець або рядок, по якому слід поділити вікно. Для поділу вікна на 4 частини необхідно виділити вічко, по якому потрібно виконати поділ. Потім у меню Окно вибрати команду Разделить . Вікно розділиться горизонтально по рядку над виділеним вічком і вертикально по стовпцю ліворуч від нього. Щоб скасувати поділ вікон, слід у меню Окно вибрати команду Снять разделение або двічі натиснути на лінії поділу. Створення нового вікна За допомогою команди Новое меню Окно можна створити додаткове вікно для активної робочої книги, щоб переглядати різні частини робочої книги одночасно. У цьому випадку в заголовку вікна після імені робочої книги, після двокрапки зазначається номер нового вікна. Наприклад, друге вікно робочої книги Отчет буде назване Отчет:2. Упорядкувати вікна робочої книги можна в такий спосіб. У меню Окно вибрати команду Расположить. У діалоговому вікні, що з’явилося, вибрати підхожий варіант (рис.3): Рис.3 Рядом – вікна займатимуть рівні частини екрану Сверху Вниз – упорядкування горизонтальними смугами; Слева Направо – упорядкування вертикальними смугами Каскадом – упорядкування каскадом. Якщо установити прапорець только окна текущей книги, то розміщуватися будуть тільки вікна активного документа. Для повернення до одновіконного зображення необхідно розгорнути активне вікно на весь екран, натиснувши по кнопці розгортання вікна. Фіксація підвікон Іноді потрібно зафіксувати одну частину таблиці. Наприклад, зафіксувати заголовок таблиці, щоб він завжди був присутній на екрані. Для фіксації тільки вертикальних або тільки горизонтальних заголовків необхідно: щоб зафіксувати горизонтальні заголовки, виділити рядок нижче заголовків; щоб зафіксувати вертикальні заголовки, виділити стовпець праворуч від заголовків; у меню Окно вибрати команду Закрепить области. Для фіксації і вертикальних, і горизонтальних заголовків необхідно: виділити вічко, по якому слід зафіксувати заголовки (усі рядки вище виділеного комірки і усі стовпці ліворуч від виділеного комірки будуть зафіксовані); у меню Окно вибрати команду Закрепить области. Якщо поділити вікно до фіксації підвікон, вони зафіксуються по їхньому поточному місцю, а не по активному комірці. Скасовується фіксація вікон і підвікон командою Снять закрепление областей меню Окно. Присвоєння імені комірці, інтервалу або формулі При зверненні до комірки, інтервалу або формули замість адреси комірок можна використовувати привласнені їм імена. Щоб привласнити ім’я формулі необхідно: у меню Вставка вибрати пункт Имя , а потім пункт Присвоить ; у полі Имя (рис.4) увести ім’я для формули; у полі Формула увести формулу (вона повинна починатися зі знака рівняння); натиснути кнопку Добавить , після чого ім’я формули з’являється в переліку; для видалення імені з переліку слід виділити його і натиснути кнопку Удалить ; після уведення усіх імен натиснути ОК. Рис. 4 Щоб уставити формулу з власним ім’ям необхідно: у меню Вставка вибрати пункт Имя , а потім пункт Вставить ; у переліку Имя вибрати ім’я формули і натиснути ОК. Для присвоєння імені вічку або інтервалу необхідно: виділити вічко, інтервал комірок або декілька несуміжних інтервалів, яким слід привласнити ім’я; натиснути мишею в полі імені в лівій частині рядку формул; набрати ім’я для комірки або інтервалу натиснути клавішу Enter Якщо натиснути на кнопці зі стрілкою поруч із полем імені, то з’явиться перелік власних імен комірок. При виборі імені з цього переліку буде виділений відповідний вічко або інтервал комірок Звичайно, якщо комірці або інтервалу привласнене ім’я, його можна використовувати на будь-якому іншому аркуші цієї ж книги. Можна також створювати імена, визначені тільки для поточного рівня робочого аркушу. Наприклад, щоб використовувати однакове ім’я на декількох різних аркушах однієї книги. Для цього необхідно: у меню Вставка слід вибрати команду Имя , а потім команду Присвоить ; у полі Имя необхідно набрати спочатку ім’я робочого аркушу, за ним знак оклику, а потім потрібне ім’я, наприклад, Лист5!Баланс ; у полі Формула увести формулу або посилання (вона повинна починатися зі знака рівняння) і натиснути кнопку ОК . При використанні того самого імені для того, щоб визначити ім’я на рівні аркушу і на рівні усієї книги, ім’я на рівні робочого аркушу буде перекривати загальне ім’я на тому аркуші, де воно визначено. Створення приміток Microsoft Excel дозволяє добавляти текстові примітки до комірок робочого аркушу. Це особливо корисно в однім із наступних випадків: робочий аркуш використовується спільно декількома користувачами; робочий аркуш великий і складний; робочий аркуш містить формули, у котрих потім буде важко розібратися. Після додавання примітки до комірки в її верхньому правом куту з’являється покажчик примітки (червоний трикутник). Для додавання текстової примітки необхідно: виділити вічко, до якого додається примітка; викликати команду Примечание меню Вставка ; у полі, що з’явилося увести примітку (розмір поля можна змінити, пересуваючи маркери розміру); натиснути мишею за межами поля. Рис. 5 Примітка буде приєднана до комірки і буде з’являтися при наведенні на нього покажчика миші. Для зміни тексту примітки слід виділити відповідне вічко та в меню Вставка вибрати пункт Изменить примечание . Також для цього зручно використовувати контекстне меню. Щоб побачити одночасно усі примітки та працювати з ними, можна перейти в режим Примечания через відповідний пункт у меню Вид . При цьому з’являється панель Рецензирование ( рис.5), що містить кнопки для роботи з примітками. За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист; Тему и мету лабораторної роботи; Завдання ; Результати виконання завдання; Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_14.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 15 РОБОТА З БАЗАМИ ДАНИХ У MICROSOFT EXCEL Мета роботи: придбання лабораторних навичок роботи з базами даних в MICROSOFT EXCEL Завдання: Ознайомитися з теоретичним матеріалом до теми. Результати роботи подати у вигляді звіту. Підготуватися до захисту роботи. Теоретичний матеріал до теми За допомогою Microsoft Excel можна створювати і обробляти бази даних. База даних у Microsoft Excel – таблиця, що складається з однотипних записів (рядків). Стовпці таблиці є полями запису в базі даних. Під імена полів приділяється перший рядок у базі даних. Наприклад, якщо базою даних вважати телефонний довідник, то полями запису будуть: прізвища, номера телефонів і адреси абонентів. Рис. 1 Для роботи з базою даних необхідно спочатку створити відповідну таблицю. Якщо виділити вічко в таблиці і вибрати одну з команд обробки баз даних у меню Данные , Microsoft Excel автоматично визначає й обробляє всю таблицю. Дані, розташовані в стовпцях і рядках робочого аркушу, обробляються як набір полів, що утворюють записи (рис.1). Сортування даних Сортування дозволяє переупорядкувати рядки в таблиці по будь-якому полі. Наприклад, щоб упорядкувати дані за ціною виробу. Для сортування даних слід виділити одне вічко таблиці і викликати команду Сортировка із меню Данные . У полі прихованого переліку Сортировать по (рис.2) вибирається поле, по якому будуть відсортовані дані, і тип сортування: по возростанию – цифри сортуються по зростанню, текст – за абеткою, логічні вираження – ЛОЖЬ передує ИСТИНА . по убыванию – сортування в зворотному порядку. У полі прихованого переліку Затем по указується поле, по якому будуть відсортовані дані, що мають однакові значення в першому ключовому полі. У другому полі Затем по указується поле, по якому будуть відсортовані дані, що мають однакові значення в перших двох ключових полях. Для сортування даних також використовуються кнопки . Перед їх використанням слід виділити стовпець, по якому необхідно сортувати таблицю. При сортуванні по однім стовпці, рядки з однаковими значеннями в цьому стовпці зберігають колишнє упорядкування. Рядки з порожніми коміркими в стовпці, по якому ведеться сортування, розташовуються наприкінці переліку, що сортується. Microsoft Excel дозволяє також сортувати не всю таблицю, а тільки виділені рядки або стовпці. Рис. 2 (відсутні дані для сортування) Форми даних Рис. 3 (відсутні дані для форми) У Microsoft Excel не слід робити нічого особливого для того, щоб використовувати перелік в якості бази даних. При виконанні характерних для баз даних операцій, таких як пошук, сортування, підведення підсумків, Microsoft Excel автоматично розглядає таблицю як базу даних. При перегляді, зміні, додаванні і видаленні запису в базі даних, а також при пошуку конкретних записів за визначеним критерієм зручно використовувати форми даних. При звертанні до команди Форма меню Данные Microsoft Excel читає дані й створює діалогове вікно форми даних (рис.3). У формі даних на екран виводиться один запис. При уведенні або зміні даних у полях цього вікна змінюється уміст відповідних комірок у базі даних. Для використання форм даних таблиця повинна мати імена стовпців. Імена стовпців стають іменами полів у формі даних. Поле відповідає кожному стовпцю в таблиці. Форма даних автоматично розгортається так, щоб вивести на екран відразу усі поля в даній таблиці, до 32 полів за один раз. За допомогою смуги прокручування можна прокручувати записи в базі даних. Позиція виведеного запису вказується у верхньому правом куті. Пересуватись по полях форми можна за допомогою миші та клавіш Tab (униз), Shift+Tab (угору). Праворуч розташовані такі кнопки. Добавить – очищує поля для уведення нового запису бази даних. Якщо знову натиснути кнопку Добавить, то уведені дані будуть додані як новий запис у кінець бази даних. Удалить – видаляє виведений запис, інші записи бази даних зсуваються. Видалені записи не можуть бути відновлені. Вернуть – відновлює відредаговані поля у виведеному запису, видаляючи зроблені зміни. Щоб відновити запис, необхідно зробити це перед натисканням клавіші Enter або перед переходом до іншого запису. Назад – виводить попередній запис у переліку. Якщо був визначений критерій за допомогою кнопки Критерии , то кнопка Назад виведе попередній запис із тих, що задовольняють заданому критерію. Далее – виводить наступний запис у базі даних. Критерии – очищає поля для уведення критеріїв порівняння з операторами порівняння для пошуку необхідної підмножини записів. Правка – слугує для виходу з режиму уведення критеріїв. Доступна тільки тоді, коли натиснута кнопка Критерии . Очистить – видаляє існуючий критерій із вікна діалогу. Доступна тільки тоді, коли натиснута кнопка Критерии . Закрыть – закриває форму даних. Для додавання запису до бази даних необхідно: виділити вічко в таблиці, до котрого слід додати запис; у меню Данные вибрати команду Форма ; натиснути кнопку Добавить ; заповнити поля нового запису; для переміщення до наступного поля натиснути клавішу Тab ; після уведення даних натиснути клавішу Enter для додавання запису; після додавання усіх необхідних записів, натиснути кнопку Закрыть . Нові записи будуть додані в кінець бази даних. Установлення інтервалу критеріїв Критерії бувають двох типів. 1. Критерії обчислення – це критерії, що є результатом обчислення формули. Наприклад, інтервал критеріїв =F7>СРЗНАЧ($F$7:$F$21 ) виводить на екран рядки, що мають у стовпці F значення більше, ніж середнє значення розмірів у комірких F7:F21 . Формула повинна повертати логічне значення ЛОЖЬ або ИСТИНА . При фільтрації будуть доступні тільки ті рядки, значення яких будуть додавати формулі значення ИСТИНА . 2. Критерії порівняння – це набір умов для пошуку, використовуваний для витягу даних при запитах за прикладом. Критерій порівняння може бути послідовністю символів (константою) або вираженням (наприклад, Ціна > 700 ). Для пошуку за допомогою форми даних записів, що відповідають критерію, необхідно: виділити вічко в таблиці; у меню Данные вибрати команду Форма ; натиснути кнопку Критерии ; у полях редагування увести критерії для пошуку даних; для виводу на екран першого запису, що відповідає критерію, натиснути кнопку Далее ; для виводу на екран попереднього запису, що відповідає критерію, натиснути кнопку Назад ; для пошуку записів у переліку по іншому критерії натиснути кнопку Критерии і увести новий критерій; по закінченні натиснути кнопку Закрыть . Щоб знову одержати доступ до усіх записів переліку необхідно натиснути кнопку Критерии , а потім натиснути кнопку Правка. Команда Фильтр меню Данные дозволяє відшукувати і використовувати потрібну підмножину даних у переліку. У відфільтрованому переліку виводяться на екран тільки ті рядки, що містять визначене значення або відповідають визначеним критеріям, при цьому інші рядки виявляються приховані. Для фільтрації даних використовуються команди Автофильтр і Расширенный фильтр з пункту Фильтр меню Данные . Автофільтр Команда Автофильтр установлює кнопки прихованих переліків (кнопки зі стрілкою) безпосередньо в рядок із іменами стовпців (рис.4). З їхньою допомогою можна вибрати записи бази даних, що слід вивести на екран. Після виділення елементу в переліку, що розкривається, рядки, що не містять даний елемент, будуть приховані. Наприклад, якщо у прихованому переліку поля Цена вибрати 99грн. , то будуть виведені тільки записи, в яких у полі Цена міститься значення 99грн . Рис. 4 Рис. 5 Якщо у прихованому переліку вибрати пункт Условие …, то з’явиться вікно Пользовательский автофильтр (рис.5). У верхньому правому переліку слід вибрати один з операторів (равно, больше, меньше та ін.), а у полі праворуч вибрати одне зі значень. У нижньому правому переліку можна вибрати іншій оператор, і у полі ліворуч – значення. Коли увімкнений перемикач И , то будуть виводитися тільки записи, які задовольняють обидві умови. При увімкненому перемикачу ИЛИ будуть виводитися записи, які задовольняють одну з умов. Наприклад, у вікні на рис.36 введені умови для виведення записів по виробам з ціною більше 99грн і менше 187грн . Для виведення декількох записів з найбільшими або найменшими значенням по будь-якому полю слід у прихованому переліку поля вибрати пункт Первые 10 . У діалоговому вікні Наложение условия по списку у першому полі з лічильником необхідно вибрати кількість записів, а у полі праворуч вибрати наибольших або наименьших . Щоб вивести усі дані переліку, необхідно викликати команду Отобразить все або скасувати команду Автофильтр меню Данные , підміню Фильтр . Розширений фильтр Команда Расширенный фильтр дозволяє фільтрувати дані з використанням інтервалу критеріїв для виводу тільки тих записів, що задовольняють визначеним критеріям (рис.37). При повторній фільтрації будуть проглядатися усі рядки, і приховані і відкриті. Значення перемикачів і полів вікна Расширенный фильтр наступне: Рис. 6 фильтровать список на месте – перемикач, що приховує рядки, які не задовольняють зазначеному критерію; скопировать результат в другое место – копіює відфільтровані дані на інший робочий аркуш, або на інше місце на тому ж робочому аркуші; Исходный диапазон – поле, що визначає інтервал, якій містить перелік, що підлягає фільтрації; Диапазон условий – поле, що визначає інтервал комірок на робочому аркуші, якій містить необхідні умови; Поместить результат в диапазон – поле, що визначає інтервал комірок, в який копіюються рядки, що задовольняють визначеним умовам; це поле активно тільки в тому випадку, якщо обраний перемикач скопировать результат в другое место; Только уникальные записи – перемикач, що виводить тільки рядки, що задовольняють критерію і не містять неповторюваних елементів. Якщо інтервал критеріїв не визначений, то в цьому випадку усі рядки переліку, що містять дублікати, будуть приховані. Для установлення складних критеріїв необхідно: 1. уставити декілька рядків у верхній частині робочого аркушу; 2. в одному із уставлених порожніх рядків увести імена стовпців, по яких слід відфільтрувати перелік; 3. при використанні критеріїв порівняння, імена критеріїв повинні бути ідентичні іменам стовпців, що перевіряються; 4. у рядках, розташованих під рядком із іменами стовпців, що перевіряються, увести критерії, яким повинні відповідати комірки стовпців, що перевіряються; 5. вибрати в меню Данные підміню Фильтр , а потім команду Расширенный фильтр , і в діалоговому вікні увести умови фільтрації. Рис. 7 Для об’єднання критеріїв за допомогою умовного оператора И потрібно зазначити критерії в одному і тому ж рядку, а для об’єднання критеріїв за допомогою умовного оператора ИЛИ слід подати критерії в різних рядках. Наприклад, інтервал критеріїв на рис.38 виводить на екран усі записи, що мають у стовпці Цена значення більше 50 і менше 100. Після використання команд Автофильтр або Расширенный фильтр , таблиця переходить у режим фільтрації. У цьому режимі багато команд Microsoft Excel впливають тільки на зримі комірки. Після застосування фільтру для виводу тільки потрібних рядків, можна скопіювати отриману підмножину даних в інше місце для подальшого аналізу. Щоб знову вивести усі записи слід у меню Данные вибрати пункт Фильтр і потім пункт Отобразить все Робота з діаграмами Діаграма – це подання даних таблиці в графічному вигляді, що використовується для аналізу і порівняння даних. На діаграмі вміст кожного комірки зображується у вигляді точок, ліній, смуг, стовпчиків, секторів і в іншій формі. Групи елементів даних, що відбивають вміст комірок одного рядку або стовпця на робочому аркуші, складають ряд даних. Для створення діаграми необхідно: 1. на робочому аркуші виділити дані, по яким слід побудувати діаграму, включаючи комірки, що містять імена категорій або рядів, які будуть використовуватися в діаграмі; 2. вибрати команду Диаграмма меню Вставка або натиснути кнопку ; 3. у діалогових вікнах Мастер диаграмм слід вибрати тип, формат і інші параметри діаграми; 4. для переходу до наступного кроку використовується кнопка Далее >; 5. для побудови діаграми на будь-якому кроці можна натиснути кнопку Готово , Мастер диаграмм самостійно закінчить побудову діаграми; 6. в останньому (4-му) вікні натиснути кнопку Готово . Діаграму можна пересунути мишею в будь-яке місце. Для зміни розміру діаграми необхідно натиснути на ній мишею і пересунути маркери розміру. Для зміни типу і параметрів побудованої діаграми слід натиснути на діаграмі правою клавішею миші. Контекстне меню, що з’явиться містить команди для зміни діаграми. Щоб видалити діаграму необхідно натиснути на ній мишею, щоб з’явилися маркери розміру, і натиснути клавішу Друкування таблиць Перед друкуванням таблиць необхідно установити параметри сторінки за допомогою команди Параметры страницы меню Файл . В укладці Страница (рис.8) установлюється орієнтація і розміри аркушу паперу, масштаб зображення і якість друкування. У рамці Ориентация установлюється орієнтація аркушу: книжная – вертикальне розташування аркушу паперу; альбомная – горизонтальне розташування. Рис. 8 Якщо установлений прапорець Установить, то таблиця буде зображена при друкуванні в масштабі, зазначеному в полі праворуч (без зміни розміру аркушу на екрані). Якщо установлений прапорець разместить не более чем на , то таблиця або виділення буде зменшено так, щоб результат заповнював у точності визначену кількість сторінок, стр. в ширину і стр. в высоту. У полі Размер бумаги вибирається формат аркушу паперу, а в полі Качество печати – графічна спроможність принтера. Для установлення полів сторінки слід вибрати укладку Поля і в полях верхнее, нижнее, левое і правое потрібні значення полів. У полях верхнего колонтитула і нижнего колонтитула вибирається відстань від верхнього краю аркушу до верхнього колонтитулу і нижнього краю аркушу до нижнього колонтитулу відповідно. Для уведення колонтитулів використовується укладка Колонтитулы. Вміст колонтитулів або вибирається у прихованих переліках верхний колонтитул і нижний колонтитул, або уводиться після натискання кнопок Создать верхний колонтитул і Создать нижний колонтитул. Після установки усіх параметрів у вікні Параметры страницы необхідно натиснути кнопку ОК . Для перегляду таблиці перед друком слід вибрати пункт Предварительный просмотр у меню Файл або натиснути кнопку . У цьому режимі, щоб збільшити зображення слід навести покажчик миші, який матиме вигляд лупи, на потрібний фрагмент і натиснути кнопку миші. Наступне натискання кнопки миші віддаляє зображення. Вийти з режиму попереднього перегляду можна за допомогою кнопки Закрыть або клавіші Esc . Для друкування таблиці необхідно в меню Файл вибрати команду Печать . У діалоговому вікні Печать (рис.9) у полі прихованого переліку Имя потрібно вибрати принтер, якщо можливо друкувати на декількох принтерах. У рамці Печатать, діалогового вікна Печать указуються сторінки, що будуть надруковані: все – усі сторінки; страницы – тільки сторінки, зазначені в полях с і по. У рамці Вывести на печать зазначається об’єкт друкування: выделенный диапазон – друкувати тільки виділену ділянку; выделенные листы – друкувати виділені аркуші (для виділення 2-х і більше аркушів необхідно натискати мишею на їх ярлики при натиснутій клавіші Ctrl ); всю книгу – друкування усієї робочої книги. У полі Число копий указується кількість копій. Щоб надрукувати цілком першу копію, потім другу й інші слід увімкнути прапорець разобрать по копиям. Щоб надрукувати одну копію активних аркушів досить натиснути кнопку . Рис. 9 За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист; Тему и мету лабораторної роботи; Завдання ; Результати виконання завдання; Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_15.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 16 ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНСТРУМЕНТИ WEB-ДИЗАЙНУ, ЙОГО ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ Мета: Вивчення основних принципів та методів WEB-дизайну, як засобу просування бізнесу в мережі Інтернет; про те, яким чином на сайт, що представляє вашу компанію, потрапляють відвідувачі і, що найважливіше, про роль WEB-дизайну у розвитку Інтернет-бізнесу. Завдання: Зайти через Мій комп’ютер на сервері диск S, далі в папку Інформатика, далі вкладені папки Метод 2013. Вибрати Розділ та підрозділ відповідно до обраної № теми заключної реферативної роботи. Здійснити переформатування тексту із .doc в .txt, перенести текстовий файл у Блокнот. Запам’ятати отриманий результат. Провести розстановку основних тегів HTML: HEAD, (що включає елемент TITLE ) і BODY. Засписати на особистий диск Р зі зміною формату .txt→.html. Відкрити отриманий файл із допомогою Internet Explorer. Роздрукувати файл .txt із розміткою в html через режим Print Screen. Подати як результат опитування на ЕОМ. Роздрукувати файл із розміткою в html через Internet Explorer та режим Print Screen. Подати як результат опитування на ЕОМ. Теоретичний матеріал до теми Вказівки для підготовки до заняття. Щоб підготуватися до лабораторного заняття необхідно вивчити лекційний матеріал, опрацювати рекомендовану літературу, самостійно підшукати матеріали з періодичних видань, мережі Internet, які відповідають заданій темі. Виписати ключові слова і терміни, скласти термінологічний словник. Підготувати приклади для ілюстрації відповідей на теоретичні питання. Література: Кастро Э. Создание Web-страниц с помощью HTML. – М.: НТ Пресс, 2005. – 144 с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: Навчальний посібник. –5-е вид. –Чернівці: МВІЦ”Місто”, 2006. –424с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: теорія, навчальний практикум.– Чернівці: МВІЦ "Місто", 2005.– 416 с. Економічна інформатика / Григорків В.С., Маханець Л.Л., Білоскурський Р.Р., Якутова О.Ю., Верстяк А.В.: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 460 с. Глинський Я.М., Ряжська В.А. Інтернет. Сервіси. НTML і WEB-дизайн. –Львів: Деол, 2002.-168 с. За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист; Тему и мету лабораторної роботи; Завдання ; Результати виконання завдання; Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_16.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 17 СТВОРЕННЯ WEB-ДОКУМЕНТІВ НА МОВІ HTML Мета: Вивчення основних принципів та методів WEB-дизайну, як засобу просування бізнесу в мережі Інтернет; про те, яким чином на сайт, що представляє вашу компанію, потрапляють відвідувачі і, що найважливіше, про роль WEB-дизайну у розвитку Інтернет-бізнесу. Завдання: Зайти через Мій комп’ютер на сервері диск S, далі в папку Інформатика, вкладені папки Коноплянко-Практика -МетодПосібн-файл-Dusertacija. Вибрати Розділ та підрозділ відповідно до обраного № теми. Здійснити переформатування тексту із .doc у .txt, перенести текстовий файл у Блокнот. Запам’ятати отриманий результат. Провести розстановку решту необхідних тегів крім HTML: HEAD, (що включає елемент TITLE ) і BODY. Засписати на особистий диск зі зміною формату .txt→.html. Відкрити отриманий файл із допомогою Internet Explorer. Роздрукувати файл .txt із розміткою в html через режим Print Screen. Подати як результат опитування на ЕОМ. Роздрукувати файл із розміткою в html через Internet Explorer та режим Print Screen. Подати як результат опитування на ЕОМ. Вказівки для підготовки до заняття. Щоб підготуватися до лабораторного заняття необхідно вивчити лекційний матеріал, опрацювати рекомендовану літературу, самостійно підшукати матеріали з періодичних видань, мережі Internet, які відповідають заданій темі. Виписати ключові слова і терміни, скласти термінологічний словник. Підготувати приклади для ілюстрації відповідей на теоретичні питання. Література: Кастро Э. Создание Web-страниц с помощью HTML. – М.: НТ Пресс, 2005. – 144 с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: Навчальний посібник. –5-е вид. –Чернівці: МВІЦ”Місто”, 2006. –424с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: теорія, навчальний практикум.– Чернівці: МВІЦ "Місто", 2005.– 416 с. Інформатика / Григорків В.С., Маханець Л.Л., Білоскурський Р.Р., Якутова О.Ю., Верстяк А.В.: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 460 с. Глинський Я.М., Ряжська В.А. Інтернет. Сервіси. НTML і WEB-дизайн. –Львів: Деол, 2002.-168 с. За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист; Тему и мету лабораторної роботи; Завдання ; Результати виконання завдання; Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_17.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 18 ВИВЧЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СЕРЕДОВИЩА СУБД MS ACCESS Мета роботи: Вивчення складу та призначення елементів меню, об’єктів бази даних та елементів середовища керування базами даних, засобів керування процесами, порядку налагодження середовища СУБД. Завдання: Ознайомитись із складом та змістом системного меню СУБД MS Access. Вивчити склад та призначення об’єктів бази даних СУБД MS Access. Створити порожню базу даних СУБД MS Access. Вивчити функції та призначення командних кнопок вікна управління базою даних СУБД MS Access. Вивчити склад та порядок зміни параметрів середовища СУБД. СИСТЕМНЕ МЕНЮ MS ACCESS Система меню MS Access має ієрархічну структуру і включає сім спадних меню другого рівня: Файл, Правка, Вид, Вставка, Сервис, Окно, Справка. 1. Пункт Файл дає змогу виконувати початкові і завершальні операції з базою даних. Він містить команди, через які запускають процес створення нової бази даних або відкривають існуючу, копіюють дані з інших баз даних або встановлюють із ними зв’язок, переглядають об’єкти бази перед друкуванням і друкують їх, зберігають базу даних й закривають її. Командою Создать усім базам даних, які створюються, автоматично задається системне ім’я dbN, де N – кількість відкритих баз даних у поточному сеансі роботи. При збереженні файлів на магнітних дисках або їх закритті такі імена за запитом системи змінюються на більш інформативні. Це зазвичай робиться без вказування розширення .mdb, яке характерне для файлів Access. Через команду Открыть на екран монітора виводиться діалогове вікно, в якому вибирають місце розташування файла (диск, папку) та ім’я файла, що відкривається. Імена відкритих файлів розміщуються в нижній частині меню Файл, що надалі спрощує процедуру звертання до них. Активізувавши команду Параметры страницы, встановлюють розміри друкованої сторінки та її полів, центрують дані, що друкуються, по горизонталі й вертикалі, вибирають масштаб друку і варіант орієнтації сторінок (книжкова чи альбомна). Крім того, задають якість друку і визначають порядок нумерації сторінок. 2. Пункт Правка забезпечує редагування різних об’єктів бази даних, а також зв’язок середовища MS Access з різними додатками Windows за рахунок використання технології OLE. Більшість команд цього меню можна активізувати за допомогою клавіш швидкого керування (сполучення клавіш). Призначення цих команд очевидне: наприклад, команди для роботи з буфером обміну (Вырезать, Копировать, Вставить), Выделить все, Удалить, Удалить строки. Команда Отменить создание відміняє останню оборотну операцію; при цьому ім’я команди залежить від виконаної з базою даних роботи (Отменить ввод, Отменить удаление, Отменить создание тощо). Якщо такі роботи не виконувалися, то команда вказує на неможливість процедури скасування. Команда Дублировать створює копії виділених елементів і використовується для набирання однотипних елементів керування. 3. Пункт Вид дає змогу вибрати спосіб відображення значків у вікні бази даних, а також вмикати/вимикати панелі інструментів. 4. Пункт Вставка. Під час роботи з різними об’єктами бази даних склад команд цього пункту меню може бути різним. При початковому завантаженні бази даних він включає команди, що забезпечують конструювання основних її об’єктів (Таблица, Запрос, Форма, Отчет тощо). 5. Пункт Сервис. Засобами цього пункту проводяться: автоматичний контроль правопису, вибір і автоматизація різних Майстрів-програм та програм-налагоджень MS Access, захист вмісту баз даних від несанкціонованого доступу, налагодження та встановлення параметрів системи перед початком її роботи, створення макросів і нових панелей інструментів тощо. 6. Пункт Окно. У СУБД Access використовується багато віконний інтерфейс, що дає змогу одночасно відкрити і завантажити кілька об’єктів бази даних. Кожен об’єкт відображається в окремому вікні. Відкрите вікно з документом, що редагується у цей час, звичайно називають активним. Ім’я такого документа розміщується в заголовку вікна редактора. Керувати вікнами слід командами пункту Окно. Команди цього меню дають змогу змінювати порядок відображення вікон на екрані монітора. 7. Пункт Справка. Через команди цього меню отримують різні довідки про особливості роботи з об’єктами бази даних. Вказівки для підготовки до заняття. Щоб підготуватися до лабораторного заняття необхідно вивчити лекційний матеріал, опрацювати рекомендовану літературу, самостійно підшукати матеріали з періодичних видань, мережі Internet, які відповідають заданій темі. Виписати ключові слова і терміни, скласти термінологічний словник. Підготувати приклади для ілюстрації відповідей на теоретичні питання. Вказівки для підготовки до заняття. Щоб підготуватися до лабораторного заняття необхідно вивчити лекційний матеріал, опрацювати рекомендовану літературу, самостійно підшукати матеріали з періодичних видань, мережі Internet, які відповідають заданій темі. Виписати ключові слова і терміни, скласти термінологічний словник. Підготувати приклади для ілюстрації відповідей на теоретичні питання. Література: Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: Навчальний посібник. –5-е вид. –Чернівці: МВІЦ”Місто”, 2006. –424с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: теорія, навчальний практикум.– Чернівці: МВІЦ "Місто", 2005.– 416 с. Інформатика / Григорків В.С., Маханець Л.Л., Білоскурський Р.Р., Якутова О.Ю., Верстяк А.В.: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 460 с. За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист; Тему и мету лабораторної роботи; Завдання ; Результати виконання завдання; Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_18.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 19 ПРОЕКТУВАННЯ БАЗИ ДАНИХ РЕЛЯЦІЙНОГО ТИПУ Мета роботи: Вивчення порядку, методів та засобів інформаційного моделювання предметної області, створення таблиць бази даних, проектування логічної структури реляційної бази даних, нормалізації баз даних. Завдання: Визначення мети створення бази даних. Визначення таблиць, які повинна містити база даних. Визначення необхідних в таблиці полів. Завдання індивідуального значення кожному полю. Визначення зв’язків між таблицями. Оновлення структури бази даних. Додавання даних і створення інших об’єктів бази даних. Використання засобів аналізу в Microsoft Access. Визначення мети створення бази даних Теоретична частина: ПРОЕКТУВАННЯ БАЗИ ДАНИХ MICROSOFT ACCESS У Microsoft Access, перш ніж створювати таблиці, форми і інші об’єкти необхідно задати структуру бази даних. Хороша структура бази даних є основою для створення адекватної вимогам, ефективної бази даних. На першому етапі проектування бази даних необхідно визначити мету створення бази даних, основні її функції і інформацію, яку вона повинна містити. Тобто потрібно визначити основні теми таблиць бази даних і інформацію, яку міститимуть поля таблиць. База даних повинна відповідати вимогам тих, хто безпосередньо з нею працюватиме. Для цього потрібно визначити теми, які повинні покривати база даних, звіти, які вона повинна видавати, проаналізувати форми, які зараз використовуються для запису даних, порівняти створювану базу даних з добре спроектованою, подібною нею базою. Визначення таблиць, які повинна містити база даних Одним з найбільш складних етапів в процесі проектування бази даних є розробка таблиць, оскільки результати, які повинна видавати база даних (звіти, вихідні форми і ін.) не завжди дають повне уявлення про структуру таблиці. При проектуванні таблиць зовсім не обов’язково використовувати Microsoft Access. Спочатку краще розробити структуру на папері. При проектуванні таблиць, рекомендується керуватися наступними основними принципами: Інформація в таблиці не повинна дублюватися. Не повинно бути повторень і між таблицями. Коли певна інформація зберігатися тільки в одній таблиці, то і змінювати її доведеться тільки в одному місці. Це робить роботу ефективнішою, а також унеможливлює незбіжність інформації в різних таблицях. Наприклад, в одній таблиці повинні міститися адреси і телефони клієнтів. Кожна таблиця повинна містити інформацію тільки на одну тему. Відомості на кожну тему обробляються набагато легше, якщо міститися вони в незалежних один від одного таблицях. Наприклад, адреси і замовлення клієнтів зберігаються в різних таблицях, з тим, щоб при видаленні замовлення інформація про клієнта залишилася в базі даних. Визначення необхідних у таблиці полів Кожна таблиця містить інформацію на окрему тему, а кожне поле в таблиці містить окремі відомості по темі таблиці. Наприклад, в таблиці з даними про клієнта можуть міститися поля з назвою компанії, адресою, містом, країною і номером телефону. При розробці полів для кожної таблиці необхідно пам’ятати: Кожне поле має бути пов’язане з темою таблиці. Не рекомендується включати в таблицю дані, які є результатом аналітичного виразу. У таблиці має бути присутньою вся необхідна інформація. Інформацію слід розбивати на найменші логічні одиниці (Наприклад, поля Ім’я і Прізвище, а не загальне поле Ім’я). Завдання індивідуального значення кожному полю. З тим щоб Microsoft Access міг зв’язати дані з різних таблиць, наприклад, дані про клієнта і його замовлення, кожна таблиця повинна містити поле або набір полів, які задаватимуть індивідуальне значення кожного запису в таблиці. Таке поле або набір полів називають основним ключем. Визначення зв’язків між таблицями. Після розподілу даних по таблицях і визначення ключових полів необхідно вибрати схему для зв’язку даних в різних таблицях. Для цього потрібно визначити зв’язки між таблицями. Бажано вивчити зв’язки між таблицями у вже існуючій базі даних. Оновлення структури бази даних. Після проектування таблиць, полів і зв’язків необхідно ще раз проглянути структуру бази даних і виявити можливі недоліки. Бажано це зробити на даному етапі, поки таблиці не заповнені даними. Для перевірки необхідно створити декілька таблиць, визначити зв’язки між ними і ввести декілька записів в кожну таблицю, потім подивитися, чи відповідає база даних поставленим вимогам. Рекомендується також створити чорнові вихідні форми і звіти і перевірити, чи видають вони необхідну інформацію. Крім того, необхідно виключити з таблиць всі можливі повторення даних. Додавання даних і створення інших об’єктів бази даних. Якщо структури таблиць відповідають поставленим вимогам, то можна вводити всі дані. Потім можна створювати будь-які запити, форми, звіти, макроси і модулі. Використання засобів аналізу в Microsoft Access. У Microsoft Access існує два інструменти для удосконалення структури баз даних. Майстер аналізу таблиць досліджує таблицю, у разі потреби пропонує нову її структуру і зв’язки, а також переробляє її. Аналізатор швидкодії досліджує всю базу даних, дає рекомендації щодо її поліпшення, а також здійснює їх. Порядок виконання роботи: Ознайомитись з поняттями типів даних у СУБД MS Access, підготувати та законспектувати основні теоретичні відомості про порядок та засоби проектування баз даних. Вибрати об’єкт інформаційного моделювання, визначити систему його характеристик, що підлягають відображенню в базі даних, побудувати концептуальну модель об’єкта - множину атрибутів. Побудувати опис схеми бази даних в термінології СУБД MS Access: ім’я поля, тип поля, довжина, [дробова частина]. Визначити властивості полів таблиць. Побудувати логічну схему бази даних, яка є підмножиною концептуальної схеми таким чином, щоб вона містила атрибути всіх типів, що підтримуються СУБД MS Access - символьні, числові, логічні, дата, текст (memo). Створити таблиці бази даних за побудованою схемою. Визначити ключові атрибути таблиць. Розробити маски вводу для полів, що мають фіксований формат. Розробити правила контролю значень полів таблиць. Розробити списки вводу полів, що мають фіксовану множину значень. Визначити ключові поля таблиць. Побудувати зв’язки між таблицями. Вказівки для підготовки до заняття. Щоб підготуватися до лабораторного заняття необхідно вивчити лекційний матеріал, опрацювати рекомендовану літературу, самостійно підшукати матеріали з періодичних видань, мережі Internet, які відповідають заданій темі. Виписати ключові слова і терміни, скласти термінологічний словник. Підготувати приклади для ілюстрації відповідей на теоретичні питання. Література: Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: Навчальний посібник. –5-е вид. –Чернівці: МВІЦ”Місто”, 2006. –424с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: теорія, навчальний практикум.– Чернівці: МВІЦ "Місто", 2005.– 416 с. Економічна інформатика / Григорків В.С., Маханець Л.Л., Білоскурський Р.Р., Якутова О.Ю., Верстяк А.В.: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 460 с. За результатами роботи оформити звіт, який повинен містити: Титульний лист; Тему и мету лабораторної роботи; Завдання ; Результати виконання завдання; Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_19.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 20 ВИВЧЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ VBA ДЛЯ НАПИСАННЯ КОДУ ПРОГРАМИ Мета роботи: Вивчення складу та призначення елементів мови програмування VBA для написання коду програми, наприклад для створення функцій користувача в Excel, автоматизації діяльності, пов’язаної з розробкою різних типів документів. Порядок виконання роботи: Ознайомитись із складом та змістом системного меню мови програмування VBA . Вивчити склад та призначення об’єктів мови програмування VBA . Вивчити функції та призначення командних кнопок вікна управління мови програмування VBA . Вивчити склад та порядок зміни параметрів середовища мови програмування VBA . Вказівки для підготовки до заняття. Розглянемо основні компоненти вікна редактора. Зовнішній вигляд вікна редактора показаний на рис.1. Вікно редактора складається з наступних компонентів: панелі інструментів; вікно проекту; вікно властивостей; вікно редагування кодів (форми проекту); меню. Рис.1. Основні компоненти вікна редактора VBA Стандартна панель інструментів редактора Visual Basic (рис.2) містить кнопки, призначені для виконання найбільш часто використовуваних команд. Панель розбита на окремі сегменти за типом виконуваних команд. Рис.2. Стандартна панель інструментів редактора VBA Кнопки першого сегменту: Кнопки для повернення в Excel, вставки елементів (модулів, процедур, екранних форм) у проект і збереження робочої книги. Кнопки другого сегменту: Кнопки для вирізання, копіювання, вставки і пошуку фрагментів коду Кнопки третього сегменту: Кнопки відміни дій і повторення скасованих дій. Кнопки четвертого сегменту: Кнопки для виконання, зупинки і припинення виконання процедури, а також зміни режиму відображення екранної форми. Кнопки п’ятого сегменту: Кнопки, керівники відображенням вікон проектів, властивостей і проглядання об’єктів, а також панелі інструментів. Остання кнопка - це звичайна кнопка виклику довідкової системи. Вікно проекту активізується вибором команди Вигляд Вікно проекту (View, Project window) або натисненням кнопки Вікно проекту. У вікні проекту представлена ієрархічна структура файлів, форм і модулів поточного проекту. Вказівки для підготовки до заняття. Щоб підготуватися до лабораторного заняття необхідно вивчити лекційний матеріал, опрацювати рекомендовану літературу, самостійно підшукати матеріали з періодичних видань, мережі Internet, які відповідають заданій темі. Виписати ключові слова і терміни, скласти термінологічний словник. Підготувати приклади для ілюстрації відповідей на теоретичні питання. Література: Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: Навчальний посібник. –5-е вид. –Чернівці: МВІЦ”Місто”, 2006. –424с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: теорія, навчальний практикум.– Чернівці: МВІЦ "Місто", 2005.– 416 с. Інформатика / Григорків В.С., Маханець Л.Л., Білоскурський Р.Р., Якутова О.Ю., Верстяк А.В.: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 460 с. Зміст звіту по роботі: Назва роботи. Постановка задачі. Теоретична підготовка. Опис виконаної роботи та отриманих результатів по кожному з пунктів інструкції, в тому числі: Стандартна панель інструментів редактора Visual Basic . Кнопки для повернення в Excel, вставки елементів (модулів, процедур, екранних форм) у проект і збереження робочої книги; Кнопки для вирізання, копіювання, вставки і пошуку фрагментів коду Кнопки відміни дій і повторення скасованих дій; Кнопки для виконання, зупинки і припинення виконання процедури, а також зміни режиму відображення екранної форми. Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_20.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 21 ПРОЦЕС РОЗРОБКИ ЗАСТОСУВАНЬ VBA Мета роботи: Вивчення складу та призначення елементів мови програмування VBA для написання коду програми, наприклад для створення функцій користувача в Excel, автоматизації діяльності, пов’язаної з розробкою різних типів документів. Завдання: Ознайомтесь із складом та змістом системного меню мови програмування VBA . Вивчіть функції та призначення командних кнопок вікна управління мови програмування VBA . Вивчіть склад та порядок зміни параметрів середовища мови програмування VBA . Виконайте команду Сервіс/ Редактор Visual Basic. Відкриється вікно редактора Visual Basic Виберіть у меню пункт Insert, а в ньому пункт UserForm. З’явиться нова екранна форма, як на рис.1 Вказівки для підготовки до заняття. Якщо Ви збираєтеся займатися проектуванням застосування, то, напевно, представляєте не тільки, як воно виглядатиме (зовнішній вигляд інтерфейсу), але і ступінь складності роботи з Вашою програмою, враховуючи ту обставину, що з нею може працювати і новачок, і досвідчений користувач. Ви повинні представляти, як і звідки поступатимуть дані, а також, де і як зберігатимуться дані, отримані за допомогою розробленого застосування, в якому вигляді Ви збираєтеся виводити отримані результати. Ці питання не зіб’ють Вас із пантелику, якщо володіти тим інструментарієм, який надає користувачеві Excel. Якщо Ви хочете, щоб із Вашим застосуванням із задоволенням працювали і новачок і професіонал, то Вам слід скористатися Екранними формами або як їх ще називають - призначеними для користувача формами (від англійського - UserForm). Створенням на формі об’єктів управління і установкою значень властивостей цих об’єктів (про що буде розказано пізніше), користувач створює собі умови для роботи з майбутнім застосуванням як із звичайним діалоговим вікном. Виконайте наступні дії зі вставки Екранної форми: Рис.1. Екранна форма для застосування, що розробляється Типи елементів управління При створенні екранної форми автоматично відображається панель інструментів Панель елементів (ToolBox). У Екранну форму можна вставити велике число різноманітних типів елементів управління. Елемент Напис (Label) - це статична область тексту, що зазвичай містить якісну, - або пояснюючу інформацію, наприклад до елементів інтерфейсу. Рис.2. Надпис - статична область тексту Наступний інструмент, присутній на Панелі елементів називається Текстове поле (TextBox). У вікнах, які будуть створені за допомогою цього інструменту на формі, Ви вводитимете дані і отримуватимете результати (див. рис.3). Рис.3. Текстове поле - застава успішного введення і виведення даних За допомогою інструменту Кнопка (CommandButton) на формі можна створити командну кнопку. Цей елемент управління знайомий кожному користувачеві, оскільки в Windows на кожному кроці ми зустрічаємося з кнопками OK, Відміна, Так, Немає. Рис.4. Створення командної кнопки Наступні два елементи управління, Прапорець (CheckBox) і Перемикач (OptionButton) (див. рис.5, 6), використовуються в ситуаціях, коли користувачеві треба зробити вибір із декількох можливостей. Ці елементи мають два стійкі стани: включено і вимкнене. Якщо прапорці організовані в групу, то користувач може встановити в цій групі один або декілька прапорців, а то і все. На відміну від прапорців, в групі перемикачів можна вибрати тільки один. Рис.5. Вікно форми із створеними прапорцями Ще два елементи управління, які можна помістити на форму, - Смуги прокрутки (ScrollBar) і Лічильник (SpinButton). Смуги прокрутки як елементи управління - це не зовсім те, чим ми користуємося для прокрутки робочого листа, в даному випадку смуги прокрутки застосовуються як механізми вибору, наприклад, в графічних програмах з їх допомогою можна зробити зображення світлішим або темнішим. Рис.6. Вікно форми із створеними перемикачами Елементи управління, можна вставляти не тільки в екранну форму, але і в робочі листи. Вказівки для підготовки до заняття. Щоб підготуватися до лабораторного заняття необхідно вивчити лекційний матеріал, опрацювати рекомендовану літературу, самостійно підшукати матеріали з періодичних видань, мережі Internet, які відповідають заданій темі. Виписати ключові слова і терміни, скласти термінологічний словник. Підготувати приклади для ілюстрації відповідей на теоретичні питання. Література: Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: Навчальний посібник. –5-е вид. –Чернівці: МВІЦ”Місто”, 2006. –424с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: теорія, навчальний практикум.– Чернівці: МВІЦ "Місто", 2005.– 416 с. Інформатика / Григорків В.С., Маханець Л.Л., Білоскурський Р.Р., Якутова О.Ю., Верстяк А.В.: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 460 с. Зміст звіту по роботі: 1. Назва роботи. 2. Постановка задачі. 3. Теоретична підготовка. 3. Опис виконаної роботи та отриманих результатів по кожному з пунктів інструкції, в тому числі: а) Стандартна панель інструментів редактора Visual Basic . б) Кнопки для повернення в Excel, вставки елементів (модулів, процедур, екранних форм) у проект і збереження робочої книги; в) Кнопки для вирізання, копіювання, вставки і пошуку фрагментів коду г) Кнопки відміни дій і повторення скасованих дій; д) Кнопки для виконання, зупинки і припинення виконання процедури, а також зміни режиму відображення екранної форми. 4. Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_21.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 22 ПРИКЛАД СТВОРЕННЯ ПРОГРАМИ В РЕДАКТОРІ VBA Мета роботи: Вивчення шляхів створення програм у редакторі VBA. Завдання: Ознайомитись із складом та змістом системного меню мови програмування VBA . Вивчити склад та призначення об’єктів мови програмування VBA . Вивчити функції та призначення командних кнопок вікна управління мови програмування VBA . Вивчити склад та порядок зміни параметрів середовища мови програмування VBA . Вказівки для підготовки до заняття. Розробка і налагодження програм на VBA ведеться за допомогою Редактора Visual Basic (Visual Basi Editor, VBE). Для того, щоб відкрити вікно редактора, досить виконати наступну команду. Відкриття вікна редактора Viasual Basic Сервіс > Макрос > Редактор Visual Basic (рис. 1) Рис. 1. Відкриття редактора Visual Basic Рис. 2. Вікно редактора Visual Basic Зазвичай у вікні редактора використовуються три панелі (три окремі вікна). Насправді вікон може бути і більше, і менше, і скоро ви дізнаєтеся про всі, але це — основні вікна, які відкриваються за умовчанням: Панель проекту, розташовується у верхньому лівому кутку редактора. У ній відображається ієрархічне дерево модулів застосування; Панель властивостей, розташована під панеллю проекту. Вона дозволяє переглядати і змінювати властивості різних вхідних у проект об’єктів, що відображаються на панелі проекту. Список властивостей може відображатися як в алфавітному порядку, так і по категоріях; Панель редактора коду. Це вікно займає велику частину екрану і є "багатодокументним", тобто можна відкрити одночасно декілька вікон даного типу для різних модулів. Воно є високоінтелектуальним текстовим процесором, що істотно полегшує написання коду VBA. Проект застосування складається з модулів, які діляться на декілька категорій: Об’єкти застосування; Модулі форм; Стандартні модулі; Модулі спеціалізованих класів, якщо вони присутні в застосуванні. Окрім цього, проект може включати посилання на об’єкти із зовнішніх бібліотек і список модулів цих бібліотек. Для кожного модуля, вибраного на панелі проекту, відкривається окреме вікно редактора коду. В даному випадку у вікні редактора ми бачимо текст модуля Module1. Процедури цього модуля були отримані за допомогою автоматичного запису макросів. Код у кожному модулі складається з розділів, перемикання між якими виконується шляхом вибору значення із списку Об’єкт, який розміщується в лівому верхньому кутку вікна. Для стандартного модуля список включає тільки розділ "Загальна область". Кожен розділ може містити декілька процедур, які можна вибрати із списку Процедура. Для стандартного модуля список процедур складається з розділу "Опису" (Declarations), який містить описи змінних рівня модуля, констант, зовнішніх процедур, і розділів для кожної процедури (підпрограми або функції) в модулі. За допомогою кнопок в лівому нижньому кутку вікна можна вибрати один із видів подання коду у вікні: Подання процедури, коли у вікні відображається тільки одна вибрана процедура. Подання повного модуля, коли у вікні відображається відразу декілька процедур, які відокремлені один від одного тонкою лінією. ПРИКЛАД Вивід на екран повідомлення "Я вчуся в Львівському інституті банківської справи!". Для початку потрібного створити новий стандартний модуль. 1. СТВОРЕННЯ МОДУЛЯ: Вставка Модуль (у вікні властивостей) Name:= Hello (у такий спосіб визначено ім’я модуля). Почнемо писати текст процедури. Для цього потрібно клацнути у вікні редактора коду і почати вводити текст. 2. ВВЕДЕННЯ ТЕКСТУ ПРОЦЕДУРИ Sub hello() Натисніть клавішу (автоматично з’явився оператор End Sub). Натисніть клавішу Msgbox("Я вчуся в Львівському інституті банківської справи!") (рис. 3). Debug. Два рази натисніть <↓> і один раз ("Я вчуся в Львівському інституті банківської справи!") (рис. 4). Всі перелічені кроки виконуються в підменю Debug. Рис. 3. Автоматичне виведення коротких відомостей Рис. 4. Автоматичне виведення списку компонентів 3. НАПИСАННЯ КОМЕНТАРА І, нарешті, напишемо коментар, який пояснює, що робить ця програма. Для цього помістіть курсор у початок другого рядка програми і натисніть клавішу . З’явиться порожній рядок. Введіть символ ‘ (апостроф) у початок нового рядка і пишіть далі текст коментаря. Закінчіть введення натисненням клавіші і побачите, що коментар виділився зеленим кольором. На прикладі цієї простої програми ми продемонстрували три дуже корисних властивості редактора: Автоматична перевірка синтаксису — введення команди успішне і всі слова виділяються потрібним кольором, тільки коли синтаксис пропозиції правильний, інакше ви почуєте звуковий сигнал, текст буде виділений червоним кольором і з’явиться повідомлення про помилку. Автоматичне виведення списку компонентів дозволяє уникнути помилок при введенні найменувань властивостей об’єктів, вбудованих констант, типів змінних. Особливо ця функція корисна при установці властивостей, оскільки дозволяє не тільки пригадати правильне ім’я властивості, але і побачити, які властивості об’єкту доступні в даний момент. Автоматичне виведення коротких відомостей показує у вигляді спливаючої підказки синтаксис вбудованих функцій і методів. У міру введення параметрів черговий параметр виділяється в підказці жирним шрифтом. У міру того, як Ви освоюватимете VBA, можливо такі підказки здадуться вам нав’язливими. Їх можна відключити, скинувши відповідні прапорці у вікні Параметри редактора коду. Проте при необхідності можна легко отримати потрібну допомогу, скориставшись контекстним меню редактора (рис. 5.). Рис. 5. Контекстне меню редактора коду Для запуску програми (рис. 6.) натисніть кнопку Запуск на панелі інструментів, або натисніть , або виконайте команду Запуск (Run) > Запуск програми (Run Sub/UserForm). Автоматично відкриється вікно застосування, і ви побачите діалогове вікно з повідомленням (рис. 7.). Рис. 6. Запуск програми Рис. 7. Результат виконання програми При налагодженні реальних програм мигтіння вікон (вікно редактора, вікно застосування) стомлює. Можна подивитися результат виконання процедури і прямо в VBE. Для цього ми включили в наш приклад ще один (додатковий) оператор Debug.Print "Я вчуся в Львівському інституті банківської справи!", результат якого виводиться на панелі Перевірка. Відкрийте цю панель командою Вигляд → Вікно Перевірка і запустіть програму ще раз. Повинно вийти, як на рис. 8. Рис. 8. Панель Перевірка Вказівки для підготовки до заняття. Щоб підготуватися до лабораторного заняття необхідно вивчити лекційний матеріал, опрацювати рекомендовану літературу, самостійно підшукати матеріали з періодичних видань, мережі Internet, які відповідають заданій темі. Виписати ключові слова і терміни, скласти термінологічний словник. Підготувати приклади для ілюстрації відповідей на теоретичні питання. Література: Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: Навчальний посібник. –5-е вид. –Чернівці: МВІЦ”Місто”, 2006. –424с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: теорія, навчальний практикум.– Чернівці: МВІЦ "Місто", 2005.– 416 с. Інформатика / Григорків В.С., Маханець Л.Л., Білоскурський Р.Р., Якутова О.Ю., Верстяк А.В.: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 460 с. Каммингс, Стив. VBA для "чайников", 3-е издание. : Пер. с англ. — М.: Издательский дом "Вильямс", 2001. — 448 с. Булгакова Н.С., Айбасова Г.М. Электронное учебное пособие "VBA. Решение задач" - учебник по VBA с примерами. // http://www.twirpx.com/file/17286/ -2009. Зміст звіту по роботі: Назва роботи. Постановка задачі. Теоретична підготовка. Опис виконаної роботи та отриманих результатів по кожному з пунктів інструкції, в тому числі: Стандартна панель інструментів редактора Visual Basic . Кнопки для повернення в Excel, вставки елементів (модулів, процедур, екранних форм) у проект і збереження робочої книги; Кнопки для вирізання, копіювання, вставки і пошуку фрагментів коду Кнопки відміни дій і повторення скасованих дій; Кнопки для виконання, зупинки і припинення виконання процедури, а також зміни режиму відображення екранної форми. Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_22.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 23 НАПИСАННЯ МАКРОСУ Мета роботи: Вивчення елементів мови програмування VBA для написання макросу, замість повторення послідовності команд кожного разу, коли необхідно виконати яке-небудь завдання, який виконуватиме цю послідовність. Створення макросів, що дозволяють вводити одиночну команду, яка виконує те ж завдання, для реалізації якого було б необхідно вводити декілька команд уручну. Порядок виконання роботи: Етапи запису макросу Запис макросу включає чотири основні етапи: завдання стартових умов для макросу; запуск макрорекордера і привласнення імені макросу; виконання дій, які необхідно записати для використання пізніше; зупинка макрорекордера. Вказівки для підготовки до заняття. Завдання стартових умов для макросу Перед записом якого-небудь макросу необхідно задати умови, при яких даний макрос запускатиметься пізніше. Виконання макросу означає відтворення записаних в цьому макросі інструкцій. Припустимо, наприклад, що необхідно створити макрос, який застосовуватиме певний шрифт, розмір і колір шрифту в будь-якому вибраному тексті документа. Стартовими умовами для цього макросу будуть відкритий документ з виділеним блоком тексту. Необхідно задати стартові умови для макросу перед тим, як запускати макрорекордер, тому що макрорекордер записуватиме всі дії, які виконуються. Якщо запустити рекордер, а потім відкрити деякий документ і виділити текст, то ці дії стануть частиною отриманого в результаті запису макросу. Макрос, що вийшов, буде дуже специфічним: він завжди відкриватиме один і той же документ і форматуватиме один і той же блок тексту. Для створення загального макросу, який можна використовувати для форматування будь-якого вибраного тексту, треба запускати макрорекордер після відкриття документа і вибору тексту. Перший макрос Спробуємо написати простий макрос у текстовому редакторові Word. Запустіть Word. Виберіть "Сервис-Макрос-редактора Visual Basic" (Alt+F11). Помістіть курсор у вікно введення коду макросу і введіть наступний текст: Перший і третій рядки цього макросу-процедури є заголовком і закінченням процедури, відповідно. MyMacros - це ім’я макросу, під яким він буде впізнаний системою. Другий рядок - містить функцію виведення діалогового вікна з текстом "Простий макрос". Тепер можна виконати контрольний запуск макросу, не виходячи з Редактора. Виберіть команду Run | Run Sub/UserForm. Результат буде на екрані. Тепер спробуйте запустити свій макрос безпосередньо з Word. Для цього покиньте Visual Basic Editor (Alt+Q). Після того, як опинитеся знову в текстовому редакторові Word, виберіть "Сервис-Макрос-макроси" (Alt+F8) - результат буде аналогічним попередньому. Запуск макрорекордера і привласнення імені макросу Зазвичай запуск макросу можна здійснити пунктом меню "Сервіс - Макрос - Почати запис". У діалоговому вікні необхідно ввести ім’я макросу і вибрати місце для його збереження. Діалогове вікно "Запис макросу" дозволяє за вибором призначати гарячу клавішу для запуску нового макросу або додавати новий макрос як кнопку на панелі інструментів. Імена макросів повинні починатися з букви, хоча вони можуть містити числа. Імена макросів не можуть включати пропуски або розділові знаки. Текстове вікно "Ім’я макросу". За умовчанням VBA вибирає ім’я макросу, що складається із слова "Макрос", за яким слідує номер, відповідний числу макросів, які вже створені в цьому сеансі роботи. Слід надавати макросам імена, які несуть певну інформацію про те, що виконують макроси. Текстове вікно "Опис". Дана інформація макросом безпосередньо не використовується. Це вікно призначене для вода деяких зауважень і коментарів про те, що виконує даний макрос. Список, що розкривається, "Макрос доступний для". Цей список дозволяє вибрати, де слід зберегти записаний макрос. Макроси, записані в Word, завжди зберігаються у файлі документа (.doc) або у файлі шаблону документа (.dot). Макроси, записувані в Excel, завжди зберігаються у файлі робочої книги (.xls). Запис макросу в Excel Припустимо, треба часто застосовувати напівжирний шрифт Arial 12-го розміру як стиль форматування символів осередків робочих листів, до яких треба привернути особливу увагу. З метою скорочення часу, необхідного для форматування тексту, треба записати макрос, який вибирає напівжирний шрифт Arial 12-го розміру і застосовує це форматування до будь-якого осередку або діапазону осередків поточного виділеного фрагмента. Завдання стартових умов Оскільки необхідно, щоб макрос працював з будь-яким виділеним осередком або діапазоном осередків, стартовими умовами для цього макросу є відкрита робоча книга з виділеним діапазоном осередків в активному робочому листі. Призначення імені та збереження макросу Для запуску макрорекордера в Excel, призначення імені макросу, вибору місця для збереження нового макросу і вибору додаткових опцій треба виконати наступне: Вибрати команду "Сервіс-макрос-начать запис"; У текстовому вікні "Ім’я макросу" як ім’я макросу ввести - ArialBold12. Таке ім’я дозволить запам’ятати, що виконує макрос; У полі "Опис" додати наступний текст: Форматує виділені осередки Arial, Bold, 12; Список "Зберегти в" слід використовувати для вибору місця, в якому буде збережений записаний макрос. Доступними варіантами є: "Особиста книга макросів", "Нова книга", "Ця книга". Оскільки необхідно, щоб цей макрос був доступний у всіх робочих книгах, треба вибрати "Особиста книга макросів"; Якщо майбутній макрос планується використовувати досить часто, можна призначити для його запуску гарячу клавішу; Для початку запису макросу необхідно натиснути кнопку "ОК". Запис дій Про процес запису макросу свідчить наявність панелі "Зупинити запис", при цьому, в лівому нижньому кутку вікна книги Excel з’являється напис "Запис". За умовчанням панель "Зупинити запис" в Excel містить дві командні кнопки. Ліва кнопка - кнопка "Стоп"; служить для завершення процесу запису макросу. Права кнопка - кнопка "Відносне посилання". За умовчанням Excel записує абсолютні посилання на осередки в макроси. Якщо, наприклад, почати запис у виділеному осередку А5, а потім виділити осередок праворуч від А5, тобто В5, то записаний макрос також виділятиме осередок В5. Якщо натиснути кнопку "Відносне посилання", Excel запише відносне посилання на осередок кожного разу, коли виділяється який-небудь осередок. Якщо виділеною в даний момент є осередок А5 і вибирається осередок праворуч від неї під час запису з відносними посиланнями, то Excel записує, що був виділений осередок, що знаходиться на 1 стовпець і 0 рядків правіше від поточного вибраного осередку. Коли макрос буде запущений, то він виділить осередок, що знаходиться безпосередньо праворуч від активного осередку. Нижче приведений початковий код макросів "Виделенный текст" (Word) і "ArialBold12" (Excel). Для запису нашого макросу необхідно виконати наступні дії (після натиснення кнопки "ОК" у вікні "Запис макросу"): З випадного списку "Шрифт" панелі "Форматування" вибрати шрифт Arial; З випадного списку "Розмір шрифту" тієї ж панелі вибрати 12-й кегль; Натиснути кнопку "Ж" вибору зображення шрифту. Після цього макрорекордер необхідно зупинити, натиснувши кнопку "Стоп" на панелі "Зупинити запис". Або вибрати команду "Сервіс-макрос-остановіть запис"). Наш новий макрос в Excel тепер закінчений і готовий до виконання. Вказівки для підготовки до заняття. Щоб підготуватися до лабораторного заняття необхідно вивчити лекційний матеріал, опрацювати рекомендовану літературу, самостійно підшукати матеріали з періодичних видань, мережі Internet, які відповідають заданій темі. Виписати ключові слова і терміни, скласти термінологічний словник. Підготувати приклади для ілюстрації відповідей на теоретичні питання. Зміст звіту по роботі: Назва роботи. Постановка задачі. Теоретична підготовка. Опис виконаної роботи та отриманих результатів по кожному з пунктів інструкції, в тому числі: завдання стартових умов для макросу; запуск макрорекордера і привласнення імені макросу; виконання дій, які необхідно записати для використання пізніше; зупинка макрорекордера. Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_23.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 24 ПРОГРАМУВАННЯ АЛГОРИТМІВ ЛІНІЙНОЇ СТРУКТУРИ Мета роботи: Вивчення складу та призначення елементів мови програмування VBA для написання коду програми, наприклад для створення функцій користувача в Excel, автоматизації діяльності, пов’язаної з розробкою різних типів документів. Завдання: Ознайомтесь із складом та змістом системного меню мови програмування VBA . Вивчіть функції та призначення командних кнопок вікна управління мови програмування VBA . Вивчіть склад та порядок зміни параметрів середовища мови програмування VBA . Виконайте команду Сервіс/ Редактор Visual Basic. Відкриється вікно редактора Visual Basic Виберіть у меню пункт Insert, а в ньому пункт UserForm. Програма лінійного обчислювального процесу є послідовністю операторних рядків, що містять операторів привласнення, а також засоби введення і виводу. При складанні лінійних програм необхідно: виділити початкові дані; встановити послідовність обчислень; визначити початкові дані до моменту їх використання; бажано забезпечувати програму коментарями для зручності її читання. Приклад 1. Обчислити значення виразу для будь-яких а і b. Програма Sub Lin() Dim а As Double, x As Double а = Val(InputBox("Введіть а")) ‘введення значення змінної а x = Val(InputBox("Введіть x")) ‘введення значення змінної x b = 1 / (x) ^ (1 / 4) ‘обчислюємо значення b’ С = Sin(а ^ 2 + b ^ 2) обчислювання значення C MsgBox ("Ответ=" + Str(c)) End Sub Приклад 2. Скласти програму для обчислення площі S трикутника ABC по заданих значеннях сторін а, b, c. Програма Sub Geron() Dim а, b, з, p, s As Double а = Val(InputBox("Введіть а")) ‘введення значення змінної а b = Val(InputBox("Введіть b")) ‘введення значення змінної b с = Val(InputBox("Введіть з")) ‘введення значення змінної с ‘P - напівпериметр, S - площа p = (а + b + з) s = Sqr(p * (p - а) * (p - b) * (p - з)) Cells(1, 1)= "Площадь=" Cells(1, 2)= s End Sub Зміст звіту по роботі: Назва роботи. Постановка задачі. Теоретична підготовка. Опис виконаної роботи та отриманих результатів по кожному з пунктів інструкції. Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_24.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 25 ПРОГРАМУВАННЯ АЛГОРИТМІВ СТРУКТУРИ, ЩО РОЗГАЛУЖУЄТЬСЯ Мета роботи: Вивчення складу та призначення елементів мови програмування VBA для написання коду програми, наприклад для створення функцій користувача в Excel, автоматизації діяльності, пов’язаної з розробкою різних типів документів. Завдання: Ознайомтесь із складом та змістом системного меню мови програмування VBA . Вивчіть функції та призначення командних кнопок вікна управління мови програмування VBA . Вивчіть склад та порядок зміни параметрів середовища мови програмування VBA . Виконайте команду Сервіс/ Редактор Visual Basic. Відкриється вікно редактора Visual Basic Виберіть у меню пункт Insert, а в ньому пункт UserForm. Алгоритм структури, що розгалужується, – це алгоритм такого процесу, в якому його реалізація здійснюється по одному із заздалегідь передбачених (можливих) напрямів залежно від початкових умов або проміжних результатів. Кожен окремий напрям обробки інформації в такому процесі називається гілкою. Вибір гілки визначається перевіркою виконання логічної умови, що визначає властивості початкових даних або проміжних результатів. У кожному конкретному випадку процес обробки даних виконується лише по одній з гілок. Для їх реалізації використовуються оператори управління порядком виконання команд, розглянуті вище. Приклад. Дано дійсне число x. Обчислити у. Програма. Sub Raz2() Dim x, у As Double x = Val(InputBox("Введіть x")) ‘введення значення змінної x If x > 0 Then у = Sin(x) Else у = 2 * x MsgBox ("Значення y=" + Str(y#)) End Sub Приклад 1. Дано дійсне число x. Обчислити у. Програма Sub Raz3() Dim x, у As Double x = Val(InputBox("Введіть x")) If x < 0.1 Then у = Cos(x ^ 2) Else If x > 0.1 Then у = Exp(x) Else у = x ^ 3 - 2 MsgBox ("Значення y=" + Str(y#)) End Sub Приклад 2. Дано три числа. З’ясувати, чи існує трикутник з такими сторонами. Програма Sub Treug() Dim а, b, з As Double а = Val(InputBox("Введіть сторону а")) b = Val(InputBox("Введіть сторону b")) з = Val(InputBox("Введіть сторону з")) If (а + b) > з And (b + з) > а And (а + з) > b Then MsgBox ("Трикутник існує") Else MsgBox ("Трикутник не існує")‘оператора друкувати в одному рядку End Sub Приклад 3. Дано дійсне число x. Обчислити z, y, h, якщо відомо, що Програма Sub Raz3() Dim x, z, у, h As Double x = Val(InputBox("Введіть x")) If x > 0.8 Then z = 2 * Sin(x) у = Log(x)+ 4 * x h = Cos(x) Else If x = 0.8 Then z = Sqr(Sin(x)) у = Cos(x ^ 2)+ x h = 2 * x Else z = Abs(x - 2) у = 2 + x ^ 2 * Sin(x) h = 0 End If End If Cells(1, 1)= "x=": Cells(1, 2)= x Cells(2, 1)= "z=": Cells(2, 2)= z Cells(3, 1)= "y=": Cells(3, 2)= у Cells(4, 1)= "h=": Cells(4, 2)= h End Sub Зміст звіту по роботі: Назва роботи. Постановка задачі. Теоретична підготовка. Опис виконаної роботи та отриманих результатів по кожному з пунктів інструкції. Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_25.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 26 ПРОГРАМУВАННЯ АЛГОРИТМІВ ЦИКЛІЧНОЇ СТРУКТУРИ Мета роботи: Вивчення складу та призначення елементів мови програмування VBA для написання коду програми, наприклад для створення функцій користувача в Excel, автоматизації діяльності, пов’язаної з розробкою різних типів документів. Завдання: Ознайомтесь із складом та змістом системного меню мови програмування VBA . Вивчіть функції та призначення командних кнопок вікна управління мови програмування VBA . Вивчіть склад та порядок зміни параметрів середовища мови програмування VBA . Виконайте команду Сервіс/ Редактор Visual Basic. Відкриється вікно редактора Visual Basic Виберіть у меню пункт Insert, а в ньому пункт UserForm. Вирішення багатьох лабораторних завдань зводиться до виконання обчислень по одних і тих же залежностях, але при різних значеннях вхідних у них величин. Такий обчислювальний процес називається циклічним, а ділянки цього процесу, що багато разів повторюються, називаються циклами. Розрізняють регулярні цикли з параметром (з відомим числом повторень), що управляє, умовою закінчення якого є досягнення параметром циклу свого кінцевого значення; цикли ітераційні, в яких умова повторення або закінчення циклу задається по деякому результату, наприклад, поки не буде досягнута точність обчислень. Реалізуються цикли за допомогою спеціальних операторів циклу. Оператори циклу Оператор циклу While... Wend Оператор має синтаксис While умова [оператори] Wend Синтаксис інструкції While... Wend містить наступні елементи: умова — обов’язковий елемент. Числовий вираз або строковий вираз, який має значення True або False. оператори— необов’язковий елемент. Один або декілька операторів, що виконуються, поки умова має значення True. Цього оператора називають оператором циклу з передумовою. Виконується оператор While... Wend таким чином. Якщо умова має значення True, виконуються всі оператори до інструкції Wend. Потім управління повертається інструкції While і знов перевіряється умова. Якщо умова як і раніше має значення True, процес повторюється. Якщо воно не має значення True, виконання поновлюється з інструкції, наступної за інструкцією Wend. У зв’язку з цим елемент умова тут є умовою виконання циклу. Цикли While... Wend можуть мати будь-яку глибину вкладеності. Оператор циклу Do...Loop Оператор Do...Loop також використовується для виконання наборів операторів невизначене число разів. Оператор має синтаксис: Do [оператори] Loop Until [умова] Синтаксис інструкції Do Loop містить наступні елементи: умова — необов’язковий елемент. Числовий або строковий вираз, який має значення True або False. оператори— один або декілька операторів, виконання яких повторюється, поки умова не прийме значення True. Цього оператора називають оператором циклу з післяумовою. Виконується оператор Do...Loop таким чином. Якщо умова має значення False, виконуються всі оператори після інструкції Do. Потім управління передається інструкції Until і знов перевіряється умова. Якщо умова як і раніше має значення False, процес повторяється. Якщо воно має значення True, управління передається наступному за інструкцією Loop Until операторові. У зв’язку з цим елемент умова тут є умовою виходу з циклу. Оператор циклу For...Next. Часто при складанні макросу заздалегідь відома кількість повторень групи операторів, в таких випадках можна використовувати інструкцію For...Next. Оператор For...Next використовується для виконання наборів операторів вказане число разів. Цикли For використовують як лічильник змінну, значення якої збільшується або зменшується при кожному виконанні циклу на вказане значення. Синтаксис інструкції For...Next For лічильник = почало Те кінець [step крок] [оператори] Next [ лічильник] лічильник — обов’язковий елемент. Це має бути числова змінна. Вона не може мати типу Boolean або бути елементом масиву. почало — обов’язковий елемент, містить початкове значення змінної лічильник. кінець — обов’язковий елемент, містить кінцеве значення змінної лічильник. крок — елемент необов’язковий, це значення, на яке змінюється лічильник при кожному виконанні тіла циклу. Якщо це значення не задане, за умовчанням крок дорівнює одиниці. Крок може бути як позитивним, так і негативним. операторы— необов’язковий елемент. Один або декілька операторів між For і Next, які виконуються вказане число разів. Інструкція For...Next працює таким чином: початкове значення елементу лічильник порівнюється з кінцевим значенням. Якщо крок позитивний і початкове значення менше кінцевого або якщо крок негативний і початкове значення більше кінцевого, то управління передається всередину тіла циклу. Після виконання всіх операторів в тілі циклу значення крок додається до поточного значення змінної лічильник. Після цього оператори тіла циклу або виконуються ще раз (на основі тієї ж умови, яка привела до початкового виконання циклу), або цикл завершується і виконання продовжується з оператора, наступною за Next. Допускається вкладення циклів For...Next (один цикл For...Next розташовується усередині іншого). Лічильник кожного циклу повинен мати унікальне ім’я. Приклад 1. Скласти таблицю значень функції y=x^2 на відрізку [2,8] з кроком 0.5. Програма Sub Tablica() Dim x, у As Double, i As Integer i = 1 Cells(1, 1)= "X": Cells(1, 2)= "Y" For x = 2 To 8 Step 0.5 у = x ^ 2 i = i + 1 Cells(i, 1)= x: Cells(i, 2)= у Next x End Sub Приклад 2. Обчислити суму квадратів n чисел: 1,4,9,16,25. Число n задати довільно при введенні. Програма Sub sum() Dim n, i As Integer, s As Double n = Val(InputBox("Введіть кількість доданків n")) s = 0 For i = 1 To n s = s + i ^ 2 Next i MsgBox ("Сума s=" + Str(s#)) End Sub Приклад. Обчислити добуток квадратів n чисел: 1,4,9,16,25. . Число n задати довільно при введенні. Програма Sub Proiz() Dim n, i As Integer, p As Double n = Val(InputBox("Введіть кількість доданків n")) p = 1 For i = 1 To n p = p * i ^ 2 Next i MsgBox ("Добуток p=" + Str(p#)) End Sub Приклад. Дана числова послідовність: Обчислити суму даної послідовності при n=( з точністю 0.000001). Програма Sub Iter() Dim а, e, s As Double а = 1 ‘перший член ряду s = а ‘сума ряду e = Val(InputBox("Введіть точність обчислень")) Do ‘початок циклу а = -a / 2 ‘обчислюваний черговий член послідовності s = s + а ‘накопичуємо суму Loop Until Abs(a)< e ‘кінець циклу MsgBox ("Сума s=" + Str(s#)) End Sub Зміст звіту по роботі: Назва роботи. Постановка задачі. Теоретична підготовка. Опис виконаної роботи та отриманих результатів по кожному з пунктів інструкції. Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_26.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 27 ВКЛАДЕНІ ЦИКЛИ Мета роботи: Вивчення складу та призначення елементів мови програмування VBA для написання коду програми, наприклад для створення функцій користувача в Excel, автоматизації діяльності, пов’язаної з розробкою різних типів документів. Завдання: Ознайомтесь із складом та змістом системного меню мови програмування VBA . Вивчіть функції та призначення командних кнопок вікна управління мови програмування VBA . Вивчіть склад та порядок зміни параметрів середовища мови програмування VBA . Виконайте команду Сервіс/ Редактор Visual Basic. Відкриється вікно редактора Visual Basic Виберіть у меню пункт Insert, а в ньому пункт UserForm. Усередині одного циклу можуть знаходиться один або декілька інших циклів. Цикл, що в цьому випадку охоплює, називається зовнішнім, а вкладені в нього цикли – внутрішніми. Правила організації як зовнішнього, так і внутрішніх циклів аналогічні правилам організації простого циклу. Параметри зовнішнього і внутрішнього циклів змінюються не одночасно, тобто при одному значенні параметра зовнішнього циклу параметр внутрішнього послідовно набуває всіх можливих значень. При організації вкладених циклів необхідно стежити за тим, щоб зона дії внутрішнього циклу не виходила за зону дії зовнішнього циклу. Приклад. Скласти таблицю значень функції на відрізку [1,4] з кроком h=0.5. Програма Sub VlCircle() Dim x, s, а, b, h As Double, i, n, до As Integer а = Val(InputBox("Введіть а")) b = Val(InputBox("Введіть b")) h = Val(InputBox("Введіть крок h")) n = Val(InputBox("Введіть кількість доданків n")) до = 1 Cells(1, 1)= "X": Cells(1, 2)= "S" For x = а To b Step h s = 0 For i = 1 To n s = s + x / i Next i до = до + 1 Cells(до, 1)= x: Cells(до, 2)= s Next x End Sub Зміст звіту по роботі: Назва роботи. Постановка задачі. Теоретична підготовка. Опис виконаної роботи та отриманих результатів по кожному з пунктів інструкції. Висновки. Список використаних джерел. Зберегти звіт у власну папку з ім’ям „Прізвище_27.doc”. Підготуватися до захисту роботи у викладача. ЧАСТИНА 2 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ ІНФОРМАТИКИ Питання для самоконтролю Охарактеризуйте поняття "інформація". Які основні властивості інформації? Обґрунтуйте поняття "економічна інформація". Опишіть основні види економічної інформації. Проаналізуйте структуру і форму інформації. Які основні характеристики економічної інформації? Опишіть процес обробки інформації як складову процесу управління. Проаналізуйте шляхи подолання проблеми узгодження методів обробки інформації з роботою органів управління. Охарактеризуйте основні інформаційні потоки в схемі управління бізнес-процесом. Проілюструйте схему управління бізнес-процесом та розкрийте її зміст. ТЕМА 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНФОРМАТИКИ Питання для самоконтролю Що таке інформація, дані, знання? Чим відрізняються бази даних і бази знань? Що означають поняття інформаційні технології, інформаційна інфраструктура? Які тенденції у розвитку інформаційних технологій? Поняття й склад інформаційної системи? Що таке принцип відкритої архітектури? Склад базового комплекту ПК? Що входить у поняття периферійних пристроїв? Які принтери використовуються при роботі ПК? Як Ви розумієте запис у прайсі: P-1II-1000/ASUS CUSL2/128Mb SDRAM/30,2Gb/1.44/SVGA 32Mb/CD-ROM Samsung 52x/17" SONY E220 Що означає термін програмне забезпечення ПК? Структура програмного забезпечення? Яке програмне забезпечення називається системним? Призначення й функції операційних систем? Що Вам відомо про прикладне програмне забезпечення? Склад пакета Microsoft Office? ТЕМА 3. СИСТЕМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ Питання для самоконтролю Що таке апаратне забезпечення комп’ютера? Опишіть структурну структуру ЕОМ. З яких основних пристроїв складається сучасний комп’ютер? Дайте характеристику центрального мікропроцесора. Яке його призначення? Опишіть призначення та характеристику пам’яті комп’ютера. Призначення та характеристика відеосистеми комп’ютера. Розкрийте призначення та характеристику пристроїв введення інформації. Для чого призначені пристрої друку? Охарактеризуйте їх. У чому полягає суть та яка класифікація програмного забезпечення ЕОМ? Охарактеризуйте основні види програмного забезпечення ЕОМ. Апаратні засоби сучасних персональних комп’ютерів Програмне забезпечення ПЕОМ Загальні відомості про операційні системи Поняття про організацію даних на магнітних носіях Операційна система Windows XP Основні додатки до Windows XP Файлові менеджери ТЕМА 4. МЕРЕЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ Питання для самоконтролю Базові топології мереж: зіркоподібна, кільцева, шинна, змішана чи багатозв’язна та деревоподібна. Що таке відкрита обчислювальна мережа (ОМ). Волокняно-оптичні кабелі. Деревоподібна топологія. Еталонна модель ВВС/МОС. Зіркоподібна топологія. Змішана топологія. Кабельна система. Кільцева топологія. Класифікація мереж. Топологія мереж. Коаксіальні кабелі. Маркерне кільце. Мережеві прикладні задачі. Міжнародні організації зі стандартизації мереж. Особливості фізичних середовищ передачі даних у мережах. Прошарки еталонної моделі ВВС/МОС. Тактоване кільце. ТЕМА 5. ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРНЕТУ В ЕКОНОМІЦІ Питання для самоконтролю WEB-вузол (web-сайт). Web-документ. Економічна інформація. Електронна пошта, рекомендації з ведення електронної кореспонденції. Електронна пошта. Інформаційні технології у сфері економіки. Історія виникнення Іnternet. Міжнародні організації зі стандартизації мереж. Навігація в WWW за допомогою Internet Explorer. Організація, структура, принципи роботи та сервіси InterNet. Передача файлів за допомогою FTP. Пошукові сервери. Прикладні протоколи. Протоколи ІР і TCP. У чому полягає доменна система імен? Що таке URL (Uniform Resource Locator)? Що таке World Wіde Web? Як здійснюється адресація в мережі Інтернет? Як здійснюється пошук в Internet. Тема 6. ОРГАНІЗАЦІЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ Питання для самоконтролю В чому полягає захист інформації від несанкціонованого доступу? Що вивчає наука криптографія? Дайте характеристику симетричних криптографічних систем. Охарактеризуйте асиметричні криптографічні системи. Що таке електронний цифровий підпис? Чим регулюється правове забезпечення електронного цифрового підпису в Україні? Для чого призначена сертифікація ключів? У чому полягає процедура аутентифікації та авторизації користувачів? Які вимоги ставляться до паролів? Комп’ютерні віруси та антивірусні програми. Програмні засоби захисту та резервування інформації. ТЕМА 7. ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ РОБОТИ ЗІ СТРУКТУРОВАНИМИ ДОКУМЕНТАМИ Питання для самоконтролю Які основні переваги текстового процесора MS Word? З яких структурних елементів складається інтерфейс текстового процесора? Які функції виконують елементи вікна процесора MS Word? Які команди містить головне меню MS Word? Яке призначення має меню Файл, Правка, Вид? Назвіть функції меню Вставка, Формат, Сервіс, Таблиця, Вікно, Справка. Для чого використовуються панелі інструментів? Яке призначення рядка стану? Які особливості має робоче поле документа MS Word? Як вибрати додатково панелі інструментів? Для чого використовується діалогове вікно Параметри і меню Сервіс? Визначте особливості контекстного меню MS Word. Системи опрацювання тексту Загальна характеристика текстового процесора MS Word Робота з документами складної структури Системи табличної обробки даних ТЕМА 8. ОСНОВИ ВЕБ-ДИЗАЙНУ Питання для самоконтролю HTML документи: запис, створення, редагування та зберігання. WEB-вузол (WEB-сайт). Web-документ. Абзаци розмітки HTML. Авторський стиль редагування розмітки HTML. Адреси розмітки HTML. Вкладені списки розмітки HTML. Внутрішні малюнки розмітки HTML. Гіпертекст. Гіпертекстова технологія, браузери розмітки HTML. Гіпертекстові редактори. Графічні редактори розмітки HTML. З’єднання з іншими документами, гіпертекстові посилання. З’єднання з розділами поточного документа розмітки HTML. Заголовки документів розмітки HTML. Заголовки розділів документів розмітки HTML. Зовнішні малюнки, звуки і мультиплікація розмітки HTML Інструменти WEB-дизайну. Логічні стилі розмітки HTML. Мова HTML - Hyper Text Markup Language. Мова гіпертекстової розмітки HTML. Ненумеровані списки розмітки HTML. Нумеровані списки розмітки HTML Основні елементи мови HTML, теги. Основні поняття WEB-дизайну. Переривання строки розмітки HTML. Різні стилі усередині гіперпосилання розмітки HTML. Спеціальні символи розмітки HTML. Списки визначень розмітки HTML. Списки розмітки HTML. Створення WEB-документів на мові гіпертекстової розмітки HTML. Стилі: логічні, фізичні стилі розмітки HTML. Структурні елементи WEB-документа. Текстові блоки розмітки HTML. Фізичні стилі розмітки HTML. Форми розмітки HTML. Цитати розмітки HTML. Що таке URL (Uniform Resource Locator)? Технології та інструменти ВЕБ-дизайну Створення ВЕБ-документів на мові HTML ТЕМА 9. ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ РОБОТИ З БАЗАМИ ТА СХОВИЩАМИ ДАНИХ Питання для самоконтролю Опишіть логічну організацію бази даних. Охарактеризуйте ієрархічну модель бази даних. Мережева модель бази даних. Охарактеризуйте реляційну модель бази даних. Яка фізична організація бази даних? Охарактеризуйте системи управління базами даних. Назвіть основні їх властивості. Проаналізуйте основні функції СУБД. Основні поняття СУБД Access. Опишіть структуру таблиці в СУБД Access. Якими способами можна створити таблицю в СУБД Access? Розкажіть про процес створення таблиці в режимі конструктора. Що таке ключове поле? Охарактеризуйте його використання. Опишіть використання індексованих полів. Які типи полів ви знаєте? Опишіть поле підстановок. Укажіть його типи. У чому відмінність бази даних від СУБД? Чим відрізняються таблиці Access від таблиць текстових редакторів і табличних процесорів? Як класифікуються СУБД? Назвати об’єкти бази даних Access і дати їхню характеристику. Назвіть способи створення таблиць. Що таке схема даних і її призначення? Які типи даних використаються в Access ? Призначення ключових полів, чим вони відрізняються від індексованих полів? Способи уведення даних у таблиці? ТЕМА 10. ОСНОВИ ОФІСНОГО ПРОГРАМУВАННЯ Питання для самоконтролю Яке призначення вбудованої у Microsoft Office мови програмування VBA? Вкажіть, що спільного і які відмінності між мовами програмування Visual Basic та VBA. Які основні принципи об’єктно-орієнтованого програмування? Який синтаксис звернення до атрибутів об’єктів? Розкрийте відмінність між атрибутами та методами об’єктів. У яких випадках доцільно використовувати колекції об’єктів? З яких частин складається вікно редактора VBA? Поясніть структуру вікна властивостей. Якими інтелектуальними можливостями володіє редактор коду VBA? Які основні типи даних використовуються у VBA? Яка відмінність між типами даних Single і Double? Чи обов’язково описувати (оголошувати) змінні у VBA? Чи має значення в іменах регістр символів? Яке призначення операції „&"? Укажіть пріоритетність виконання операцій у VBA. Які типи функцій існують у VBA1 Яке призначення і синтаксис процедури MsgBox? Яке призначення і синтаксис функції InputBox? Чи можна в одному рядку записати два оператори? Для чого в тексті програми використовують коментарі? Які існують конструкції умовного оператора If? Коли в програмі доцільно використовувати оператор Case? Які типи циклів існують у VBA? Чи можуть цикли VBA бути вкладеними? Яка різниця між процедурами та функціями? Що є засобом автоматизації робіт у додатках Microsoft Office? ТЕМА 11. ЕКСПЕРТНІ І НАВЧАЛЬНІ СИСТЕМИ Питання для самоконтролю Архітектура обробки знань в інтелектуальних експертних системах (ЕС). Видобування знань у експертних системах (ЕС). Головні компоненти, котрі виявляються в кожній ЕС. Експертні та навчальні системи: Основні поняття, компоненти та архітектура. Особливості використання засобів дистанційного навчання в кейсовому методі. Перелік критеріїв готовності ВНЗ до впровадження електронної дистанційної форми навчання. Процедури класифікації, що забезпечують системне зберігання знань у ЕС. Процедури оперування знаннями у ЕС. Структура ЕС і її оточення. Функціональні можливості й характеристика експертних систем (ЕС). Призначення експертних систем. Сфери застосування експертних систем. Системи автоматизованого економічного навчання, перекладу та діалогу. Системи дистанційного електронного навчання. Особливості використання засобів дистанційного навчання в кейсовому методі. ТЕМА 12. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Питання для самоконтролю Що складає базові компоненти інформаційних систем? Що складає базові компоненти інформаційних технологій (ІТ)? Які є види інформаційних технологій? Інтегроване автоматизоване виробництво, планування і управління. Класифікація інформаційних систем. Класифікація ІС за забезпечуваною підтримкою. Класифікація ІС за функціональними галузями. Класифікація ІТ залежно від типу оброблюваної інформації. Класифікація ІТ за організаційною структурою. Перспективи розвитку інформаційних технологій. Що таке реінжиніринг бізнес – процесів? Класифікації інформаційних систем та технологій. Галузі застосування інформаційних систем в економіці. Сучасні інформаційні технології. Інтегроване автоматизоване виробництво, планування і управління. Інтегровані економічні інформаційні системи. ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ Антивірусні програми. Апаратні компоненти ЛОМ. Архівація даних. Архітектура ЕОМ. Базова апаратна конфігурація ПК. Базові технології локальних мереж. Використання формул, функцій і діаграм в Excel. Внутрішні пристрої системного блоку ПК. Глобальні мережі з комутацією каналів і пакетів. Доменна система імен DNS. Економіко-математичні застосування Excel. Економічна інформація. Експертні і навчальні системи. Електронна таблиця Mіcrosoft Excel. Електронні адреси. Застосування Інтернет в економіці, можливості бізнесу в Інтернет. ІP – протокол, ІP - адреси. Класифікація ЕОМ. Класифікація мереж. Класифікація мов програмування. Класифікація операційних систем. Концепція електронного документа. Мережеве устаткування ЛОМ. Мережеві протоколи? Типи протоколів. Мережеві топології ЛОМ. Методи доступу і протоколи передачі в локальних обчислювальних мережах (ЛОМ). Можливості, які надаються мережею Іnternet. Об’єкти ІНФОРМАТИКИ. Операційна система MS DOS. Операційна система Wіndows. Організація взаємодії пристроїв у мережі. Організація комп’ютерної безпеки і захисту інформації. Основи алгоритмізації і програмування. Основи офісного програмування. Основні компоненти інформаційних систем, використовуваних в економіці. Основні поняття систем управління базами даних. Подання інформації в комп’ютері, одиниці вимірювання інформації. Поняття браузера. Призначення і функції програми Провідник. Призначення і характеристики процесора, оперативної пам’яті ПК. Прикладні програми офісного призначення Mіcrosoft Offіce. Принципи роботи електронної пошти. Пристрої ПК і їх характеристики. Програма FrontPage. Програмні компоненти ЛОМ. Проектування форм і робота з ними. Редагування і форматування робочих листів в Excel. Рішення задач оформлення економічної документації в MS Word. Рішення рівнянь і завдань оптимізації в Excel. Робота в Excel із таблицею як із базою даних . Робота з великими документами в MS Word. Робота з графікою в MS Word. Робота з таблицями в MS Word. Робочий стіл у Wіndows і панелі завдань. Сервісні програмні засоби. Система управління базами даних Mіcrosoft Access і її основні можливості. Службові програми. Спільне використання даних у застосуваннях Mіcrosoft Offіce. Способи доступу до Іnternet. Способи запису алгоритмів. Стандарти в галузі локальних мереж інституту ІEEE 802.x. Стандартні програми. Створення Web-сторінки і Web-сайту. Створення бази даних (таблиць і зв’язків між ними). Створення звіту як об’єкту бази даних. Стек TCP/ІP. Структура і основні принципи роботи мережі Іnternet. Структура програмного забезпечення ПК. Технології загального використання мережевих ресурсів. Технологія створення електронної таблиці в Excel. Технологія створення, редагування і форматування текстового документа в MS Word. Типи алгоритмічних процесів. Установка і налагодження Internet Explorer. Файлові системи. Формування запитів. Шаблони і стилі в MS Word. Що таке дані? Що таке Інформатика? Що таке знання? Що таке інформація? СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА Білик В.М., Костирко В.С. Інформаційні технології та системи: Навч. посібник.– К.: Центр навчальної літератури, 2006.– 232 с. Войтюшенко Н.М. Інформатика і комп’ютерна техніка: Навч. пос. з баз. підготовки для студ. екон. і техн. спеціальностей ден. і заоч. форм навчання /Н.М.Войтюшенко, А.І.Остапець. -К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 568с. Гарнаев А. Самоучитель VBA. -http://www.proklondike.com / contentview.php?content=496. - 2008. Інформатика: Навчальний посібник / Григорків В. С, Маханець Л. Л., Білоскурський P. P., Якутова О. Ю., Верстяк А. В. -Чернівці: Книги - XXI, 2008.-464 с. Засадна Х.О., Кравчук Г.Т., Шевчук Т.В. Операційні системи та файлові менеджери: Навчальний посібник. –Львів: ЛБІ НБУ, 2006. –228 с. Інформатика і комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Посібник за редакцією д.е.н., проф. Пушкаря О.І. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 695 с. Кастро Э. Создание Web-страниц с помощью HTML. – М.: НТ Пресс, 2005. – 144 с. Коноплянко З.Д,, Чаплига В.М., Чаплига М.В. Багатозначні структури та кодування систем економічної кібернетики. -Львів: ЛБІ НБУ, 2004. -314 с. Пикуза В., Гаращенко А. Экономические и финансовые рассчеты в Excel. Самоучитель. – СПб.: Питер; -К.: Издательская группа BHV, 2006. –397 с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: Навчальний посібник. –5-е вид. –Чернівці: МВІЦ”Місто”, 2006. –424с. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Інформатика: теорія, навчальний практикум.– Чернівці: МВІЦ "Місто", 2005.– 416 с. Симонович С.В. и др. Информатика. Базовый курс. – СПб: Издательство „Питер”, 2000. – 640 с. Солоницын Ю.А. Windows XP. Только практика. – СПб.: Питер, 2006. – 240 с. Страхарчук А.Я., Страхарчук В.П. Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт із дисципліни „Інформатика і комп’ютерна техніка” (Автоматизація роботи Excel із використанням мови програмування Visual Basic for Application). Львів: ЛБІ НБУ, 2003. –40 с. Хан Х. Эффективный самоучитель работы в Интернет. – К.: Издательство „ДиаСофт”, 2001. – 448 с. Эйткен П. Интенсивный курс программирования в Excel за выходные.: Пер. с англ. – М.: Издательский дом „Вильямс”, 2004. – 432 с. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА Бондаренко М.Ф., Коноплянко З.Д., Четвериков Г.Г. Основи теорії багатозначних структур і кодування в системах штучного інтелекту. – Х.: Фактор-Друк, 2003. – 336 с. Глинський Я.М., Ряжська В.А. Інтернет. Сервіси. НTML і WEB-дизайн. –Львів: Деол, 2002.-168 с. Microsoft Access 2000. Шаг за шагом: Практ. пособ. / Пер. с англ. М.: Издательство ЭКОМ, 2002. — 352 с. Джамса Крис. Эффективный самоучитель по креативному Web-дизайну. HTML, XHTML, CSS, JavaScript, PHP, ASP, ActiveX. Текст, графика, звук и анимация. Пер с англ./Крис Джамса, Конрад Кинг, Энди Андерсон - М.: ООО ДиаСофтЮП, 2005.- 672 с. Лачинов В.М., Поляков А.О. Информодинамика или Путь к Миру открытых систем. -Санкт-Петербург: Изд-во СПбГТУ. -1999. – 432 c. Лозов’юк О.І. Надхмарні обчислення: Cloud Computing на пальцях http://www.xakep.ru/post/49024/default.asp. -2009. ДОДАТКИ ДОДАТОК А ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ ЗГІДНО ДСТУ 3008-95 - ЗВІТИ У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 1. Загальні вимоги Оформлення лабораторної роботи - важливий елемент її виконання (завершення), один із багатьох факторів, на які звертають увагу при оцінюванні під час захисту. Перш за все значна увага звертається на змістовність подання матеріалу: обґрунтованість актуальності теми, логічність, послідовність і повноту викладу; ефективність методів аналізу досліджуваної проблеми, широту використання наукових джерел, вітчизняного та зарубіжного досвіду; загальну грамотність та відповідність стандартам і нормативним актам, а також прийнятим правилам; на текст лабораторної роботи, список використаних джерел і додатків, а також на зовнішнє оформлення титульного аркуша, завдання та змісту. Вимоги до зовнішнього оформлення, структури, обсягу, змісту і стилю викладу лабораторних робіт обумовлюють ці Методичні рекомендації, які встановлюють загальні принципи та правила оформлення лабораторних робіт. Оскільки, як було сказано вище, лабораторна робота велика за обсягом, то практикується розподіл усього матеріалу на змістовні частини, які відокремлюються заголовками розділів та підрозділів. Лабораторну роботу друкують машинописним або машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм). За машинописного способу лабораторну роботу друкують через два інтервали; за машинного - з розрахунку не більше 29 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення шрифтом 12 - 14. Допускається лабораторну роботу оформляти рукописним способом, дотримуючись вищевказаних вимог, а саме: розміщення не більше 29 рядків на сторінці та висоти літер і цифр не менше ніж 3,5 мм, чорнилом чи кульковою ручкою чорного кольору. У разі необхідності для подання окремих таблиць та ілюстрацій (рисунків, діаграм і схем) можна використовувати аркуші формату А3 (297 х 420 мм). Обсяг лабораторної роботи без додатків повинен становити 15 - 20 сторінок при машинописному та машинному способі оформлення і не менше 20 сторінок — при рукописному. Текст лабораторної роботи слід друкувати, залишаючи поля таких розмірів: верхній, лівий і нижній - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм. Оформляючи лабораторну роботу, треба дотримуватися рівномірної щільності, контрастності та чіткості шрифту тексту, а також ілюстративного матеріалу впродовж усієї лабораторної роботи. При оформленні роботи машинописним способом стрічку необхідно використовувати чорного кольору середньої жирності, при цьому вписувати в текст лабораторної роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, кульковою ручкою тільки чорного кольору, дотримуючись щільності вписаного тексту до щільності основного тексту. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявлено в процесі написання лабораторної роботи, допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту чи фрагмента рисунка машинописним способом або від руки чорнилом, тушшю або кульковою ручкою чорного кольору. Роздруковані на принтері програмні документи та ілюстративні матеріали повинні відповідати формату А4 або АЗ, їх включають до загальної кількості сторінок лабораторної роботи і розміщують, як правило, у додатках. Ілюстрації (фотознімки, креслення, а також рисунки, графіки, схеми, діаграми, виконані машинним способом - за допомогою комп’ютерної техніки) розміром менше за формат А4 під час оформлення лабораторної роботи машинописним способом або від руки можуть бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4. Розділи, підрозділи, а також пункти підрозділів, як правило, мають заголовки (назви). Заголовки структурних елементів лабораторної роботи - АНОТАЦІЯ, ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ - та заголовки (назви) її розділів, а також саме слово РОЗДІЛ друкують великими літерами симетрично (по центру) до тексту, тобто розташовують посередині рядка, без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів і пунктів лабораторної роботи друкують з абзацного відступу, маленькими літерами, за винятком першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ, як правило, дорівнює п’яти знакам, повинен бути однаковим упродовж усього тексту лабораторної роботи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстань між заголовком, а також ілюстрацією і подальшим чи попереднім текстом має бути: • за машинописного способу — не менше, ніж три інтервали; • за машинного або рукописного способу - не менше, ніж два рядки. Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті. Розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту, не допускається. У цьому разі слід назву розділу, підрозділу, а також пункту перенести на наступну сторінку. Кожний розділ лабораторної роботи, потрібно починати з нової сторінки, незалежно, в якій частині попередньої сторінки закінчився текст попереднього розділу. 2. Нумерація Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою лабораторної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок лабораторної роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Ілюстрації та таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок лабораторної роботи. Анотацію, зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки і рекомендації, список використаної літератури не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, відокремлених крапкою. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: 1.2.3. (третій пункт другого підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Якщо розділ чи підрозділ складається з одного пункту, його нумерують. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, діаграми графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в лабораторній роботі безпосередньо після текст, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках лабораторної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок чи креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті чи у додатках. Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. При необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом Рис.………, яке разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад: Рис. 3.1. Динаміка капіталу комерційних банків України (перший рисунок третього розділу). Ілюстрації, як було сказано вище, слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, після номера ілюстрації ставиться крапка, далі з великої літери йде назва ілюстрації. Якщо в лабораторній роботі вміщено тільки одну ілюстрацію, її нумерують за загальними правилами. Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані — на кожній сторінці і під ними позначають: Рис. _ _ _, арк. _ _ _. Ілюстрації, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті із зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких їх вміщено. 3. Таблиці Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць відповідно до рис. 1. Таблиця _____ ___________________________________________________________ Назва таблиці Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, після номера таблиці крапка не ставиться, наприклад: Таблиця 2.1 (перша таблиця другого розділу). Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово Таблиця починають із великої літери. Назву не підкреслюють. Слово Таблиця із зазначенням її номера розміщують у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці. Якщо в лабораторній роботі тільки одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею. Якщо рядки чи графа таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під другою або поруч, чи переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти, відповідно, номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово Таблиця__ вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть Продовження табл. __ із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають із великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть із великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині. Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені. 4. Переліки Переліки, при необхідності, можуть наводитися посередині тексту. Перед переліком ставлять двокрапку, а перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи, - дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації) (див. приклад). Приклад а) акції; б) облігації: 1) внутрішніх республіканських і місцевих позик; 2) підприємств; в) казначейські зобов’язання; г) ощадні сертифікати; д) векселі; е) приватизаційні папери: 1) приватизаційний майновий сертифікат; 2) інвестиційний сертифікат; 3) земельні бони; 4) житлові чеки. Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом щодо місця розташування переліків першого рівня. Примітки вміщують у звіті за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації і розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово Примітка друкують із великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова Примітка ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки. Приклад Примітка. ________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________ Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова Примітка ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки. Приклад Примітки: 1.________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ 2.________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ 5. Виноски Пояснення до окремих даних, наведених у тексті чи таблицях, допускається оформляти виносками. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) із дужкою, для кожної сторінки окремо. Знаки виноски проставляють безпосередньо після слова, числа, символу, речення, до якого додають пояснення, та перед текстом пояснення. Текст виноски вмішують під таблицею чи в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці чи тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки, і починають з абзацного відступу та друкують за машинописного способу виконання лабораторної роботи через один інтервал, за машинного способу - з мінімальним міжрядковим 1 інтервалом. Приклад Цитата в тексті: У західних країнах ринок деривативів1) щодо більшості базових активів за обсягами вже перевищує спотовий ринок 2) , там створено ефективну систему біржових установ, триває процес їх об’єднання. Відповідне подання виноски: ______________________ 1) Терміном дериватив означено всі строкові інструменти, які обертаються на біржовому та позабіржовому ринках. Хоча на цьому етапі йдеться про створення клірингової системи біржових деривативів. 2) Терміном спотовий ринок означено ринок, де поставка та оплата за угодою відбувається одразу після її укладення; у літературі також використовується поняття касовий ринок. 6. Формули та рівняння Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули чи рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули і рівняння у лабораторній роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули чи рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули чи рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) — третя формула першого розділу. Номер формули чи рівняння зазначають на рівні формули чи рівняння в дужках у крайній правій частині. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу чи числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки. Приклад Відомо, що (3.1) деМ- грошова маса; V— швидкість обігу грошей; Р - рівень цін; Q - фізичний обсяг виробництва. Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак . Якщо у звіті тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують за загальними правилами. Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою. Приклад (1.1) (1.2) де- капітальні вкладення за варіантами;- поточні річні витрати за варіантами;- термін окупності інвестицій; - встановлена для порівняння нормативна величина коефіцієнта ефективності. 7. Посилання Посилання в тексті звіту на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад ... у роботах [1 - 7]. Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному описові за переліком посилань із зазначенням номера. Приклад Цитата в тексті: ... щорічний приріст обсягів міжнародної торгівлі валютами становить 5 -7 % [8]’V Відповідний опис у переліку посилань: 8. Примастка Л. О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - С. 230 - 231. Відповідне подання виноски: _____________________ 1) [8] Примітка Л. О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. -С. 230-231. При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При посиланнях слід писати: ... у розділі 4 ..., ...див. підрозділ 2.1 ...,... відповідно до пункту 2.3.4 ..., ... на рис. 1.3 ..., ... у табл. 3.2 ..., ... (див. табл. 3.2) ..., ... за формулою (3.1) ..., ... у рівняннях (1.23) - (1.25) ...,... у Додатку Б.... Більш детально посилання на використання бібліографічних джерел наведено в Додатку. Джерела розміщувати в списку в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків, у хронологічному порядку, першими подаючи законодавчі та нормативні акти. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами Державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. 8. Додатки Додатки оформляють як продовження лабораторної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті лабораторної роботи. Якщо додатки оформляють на наступних сторінках лабораторної роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами, з першої великої, друкується слово Додаток __ і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, И, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б тощо. Один додаток позначається як Додаток А. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А. 2 — другий розділ Додатка А; В. 3.1 —підрозділ 3.1 Додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу Додатка Д; формула (А. 1) - перша формула Додатка А. Додатки повинні мати спільну із вступною, основною та підсумковою частинами лабораторної роботи наскрізну нумерацію сторінок. ЗРАЗКИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ В СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Характеристика джерела Зразок оформлення Закони Про банки та банківську діяльність: Закон України № 872-ХИ від 20.03.91 р.//Закон України. - К., 1996. - Т. 1. - С. 285. Закон України Про інвестиційну діяльність. Ухвалено Верховною Радою України 18 вересня 1991 року//Відомості Верховної Ради. - 1991.-№47.-С. 1351 - 1359. Нормативні акти Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р.//Урядовий кур’єр. - 1993. - 6 березня. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні від 3 квітня 1993 року № 250//Зібрання постанов уряду України. - 1993. -№ 9. - С. 89 - 90. Указ Президента України Про Палату незалежних експертів із питань іноземних інвестицій від 3 березня 1997 року № 200/97//Урядовий кур’єр. - 1997. - 8 березня. - С. 10. Наказ Фонду державного майна України Про затвердження Положення про порядок проведення на Позабіржовій фондовій торговій системі аукціонів із продажу за грошові кошти пакетів акцій, що належать державі, відкритих акціонерних товариств від 7 жовтня 1997 року №1096//Офіційний вісник України.-1997.-№50. -С. 324. Інструкції Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валютах: Інструкція № 3. Затверджена постановою Правління НБУ № 36 від 04.02.98 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 1998. - № 4. - С. 3. Інструкція з організації емісійно-касової роботи в установах банків України. Затверджена Постановою Правління Національного банку України № 129 від 7 липня 1994 року. - 266 с. Инструкция по определению экономической эффективности капитальных вложений в строительстве. (ГОССТРОЙ СССР) СН 423-71 . - М: Стройиздат, 1979. - 40 с. Инструкция по оценке экономической эффективности создания и использования автоматических манипуляторов с программным управлением (промышленных роботов), Минстанкопром НИИ информации по машиностроению, - М., 1983. -82с. Методики, методичні вказівки та рекомендації Методические указания к разработке государственных планов развития народного хозяйства СССР. (Госплан СССР). - М.: Экономика, 1974. - 856 с. Методика определения оптовых цен на продукцию производственно-технического назначения сырьевых отраслей тяжелой промышленности. - М.: Прейскурантгиз, 1988. -58с. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов и их отбору для финансирования: Изд. официальное. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1997. -80с. Оцінка фінансової стійкості підприємств: Метод. рекомендації. - Львів, 1995. - 48 с. Монографії Білик М. Д. Управління фінансами державних підприємств. — К.: Т-во Знання, КОО, 1999. -312с. Вступ до банківської справи/За ред. М. І. Савлука. - К.: Лібра, 1998. -344с. Алимов А. Н., Гончарова Н. IX, Остапенко Н. М. и др. Экономические отношения в сфере научно-технической деятельности. - К.: Наукова думка, 1992. - 224 с. Робертсон Дж. Аудит. Перевод с англ..-М.: KPMG, Аудиторская фирма Контакт, 1993. – 345 с. Підручники, навчальні посібники Жигалов І. Т. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник.-К.: Вища школа, 1994.-224 с. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. -К.: Т-во Знання, КОО, 1999. - 446 с. Математические модели трансформационной экономики: Уч. пос./Клебанов Т.С., Речевневе Е.В. и др.-Харьков: ИД ИНЖЕК, 2004.-280 с. Кобелев Н.Б. Практика применения экономико-математических методов и моделей: Учеб. пособие.-М.: ЗАО Финстатинформ, 2000.-246 с. Вітлінський В.В. Моделювання економіки: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2003.- 255 с. Збірник задач та лабораторних ситуацій: Навч. посібник/Давидов Г.М., Дрозд І.К., Давидов І.Г. та інші; За ред. Давидова Г.М.-2-ге видання.-К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001.- 170 с. Перекладні видання Хорн В. Основы управления финансами: Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 799 с. Словники, довідники Бланк Й. А. Словарь-справочник финансового менеджера. -К.: Ника-Центр, 1998. -478 с. Загородній А. Т., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. - 2-е вид., випр. та доп. - Львів: Видавництво Центр Європи, 1997. - 576 с. Довідник вільно конвертованих валют. - К.: Мистецтво, 1994.-80с. Довідник підприємця/Укладачі М. Ф. Геренок, Т. Ф. Зайченко. - К.: Журналіст України - Сервісрічтранс - Слово, 1992.-114с. Збірник нормативних та інструктивних документів із оподаткування підприємницької діяльності: Довідник/Укладачі А.Г. Загородній, А.О. Чемерис. — Львів: НВКЦ ЕЛЬФ, 1993.-191с..- Краткий внешнеэкономический словарь-справочник/Под ред. В.Е. Рыбалкина. - М.: Международные отношения, 1991.-256с. Краткий словарь современных понятий и терминов/Бунимович Н.Т., Жаркова Г.Г., Корнилова Т.М. и др.; Сост. Под общ. ред. В. А. Макаренко. - М.: Республика, 1993. - 510 с. Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65 тис. слів/С.Я. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. - К.: Довіра, 1996. - 797 с. Економічний словник-довідник. — К.: Феміна, 1995. - 386 с. Словник іншомовних слів/За ред. О, С. Мельничука. - К.: Ред. УРЕ АН УРСР, 1975.-с. 286. Статистичні видання Бюлетень НБУ (1997). - К.: НБУ - № 1 (січень). Інформаційний бюлетень Держкомстату України. - Ужгород: Іва, 1998.-№7-8. Бюлетень тенденцій української економіки. - К.: ТАСІЗ. -1997. - Грудень. Абетка української політики. Довідник/М. Томенко (керівник авторського колективу). -К.: Смолоскип, 1998. - 230 с. Народное хозяйство Украинской ССР в 1985 г.: Статистический ежегодник. - К.: Техника, 1986. - 495 с. Статистичний щорічник України за 1998 рік/Держкомстат України; За ред. О.Г. Осауленка; Відп. за випуск В.А. Головко. - К.: Техніка, 1999. - 576 с. - Передм., пояснення, зміст укр. та англ. Статистичний щорічник Львівської області за 1998 рік/Держкомстат України. Львівське обласне управління статистики; Загальне керівництво С. Матковського; Відп. за випуск І. Мельник. -Львів; Львівське обласне управління статистики,1999.-37 с. Періодичні видання Василик О. Д., Павлюк К. В. Удосконалення податкової системи України // Фінанси України. - 1997. - № 10. - С.37-42. Енциклопедія Попередні підсумки розвитку економіки в 1997 році //Урядовий кур’єр.-1998.-№ 10-11.- 17 січня.-С. 23. Политическая экономия: Экономическая энциклопедия/Под ред. А.М. Румянцева. - М.: Советская энциклопедия, 1975. -Т. 2.-585с. Джерела Internet 21-st ISMVL-1991, Victoria, British Columbia, Canada. http://www. ee. pdx. edu/~mperkows/ISMVL/==conferences.html.-2003. 22-nd ISMVL-1992, Sendai, Japan. http://www. aeroinfo. org. in/conference/ confcompu.html. -2003. 23-rd ISMVL-1993, Sacramento, USA. http://www. ee. pdx.edu/~mperkows/ ISMVL/==conferences.html.-2003. 24-th ISMVL, Boston, May 25-27, 1994. http://www. ee.pdx.edu/~mperkows/ ISMVL/==conferences.html. -2003. 25-th International Symposium on Multiple-Valued Logic.- May 22-25, 1995.- Indiana University Bloomington, Indiana, 47405 USA.-http://www.dbai.tuwien. ac.at/marchives/fuzzy-mail95/0486.html.-2003. Поляков А.О. От количественной информации к информодинамической машине. -Cнкт-Петербург.-2002. -http: // www.inftech.webservis.ru /it/ information/ infmach/ index.html. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ Оцінювання знань, умінь і навичок студентів здійснюється на основі результатів поточного і підсумкового контролю за 100 бальною шкалою, з подальшим переведенням її у традиційну. Результати за шкалою ECTS: А 100-91 балів - 5 (відмінно) В 90 - 81 балів - 4 (добре) (дуже добре);- С 80 - 71 балів - 4 (добре) - D 70 - 61 балів - 3 (задовільно)- Е 60-51 балів-3 (задовільно) (достатньо) ;-FX50 - 21 балів - 2 (незадовільно) з можливістю повторного складання; Додаток Б НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ УНІВЕРСИТЕТУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ ЗРАЗОК ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6 На тему: „ПРИКЛАДНЕ ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ” дисципліни: „Інформатика” Виконали: студенти 101-БС групи Гітлан Христина Вахула Лілія Карплюк Василина Перевірив: доц., д.т.н. Коноплянко З. Д. ЛЬВІВ – 2010 ЗМІСТ HYPER13 HYPERLINK \l "_Toc149235717" HYPER14ВСТУПHYPER13 PAGEREF _Toc149235717 \h HYPER14149HYPER15 РОЗДІЛ 1HYPER13 PAGEREF _Toc149235718 \h HYPER14150HYPER15 ЗАГАЛЬНА ВІДОМОСТІ ПРО ТЕКСТОВІ РЕДАКТОРИHYPER13 PAGEREF _Toc149235719 \h HYPER14150HYPER15 1.1. Системи обробки текстуHYPER13 PAGEREF _Toc149235720 \h HYPER14150HYPER15 1.2. Загальна характеристика текстового процесора MS WordHYPER13 PAGEREF _Toc149235721 \h HYPER14151HYPER15 1.3. Вікно прикладної програми MS WordHYPER13 PAGEREF _Toc149235722 \h HYPER14151HYPER15 РОЗДІЛ 2HYPER13 PAGEREF _Toc149235723 \h HYPER14158HYPER15 РОБОТА З ТЕКСТОМ У РЕДАКТОРІ MICROSOFR WORD XP: НАБІР ТА РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТУHYPER13 PAGEREF _Toc149235724 \h HYPER14158HYPER15 2.1. Основні засоби MS Word. для набору, редагування та форматування тексту згідно з ДЕСТ по НДРHYPER13 PAGEREF _Toc149235725 \h HYPER14158HYPER15 2.2. Засоби копіювання, переносу, пошуку, заміни та автоматичного коригування текстуHYPER13 PAGEREF _Toc149235726 \h HYPER14159HYPER15 РОЗДІЛ 3HYPER13 PAGEREF _Toc149235727 \h HYPER14164HYPER15 ФОРМАТУВАННЯ ТЕКСТУHYPER13 PAGEREF _Toc149235728 \h HYPER14164HYPER15 3.1. Встановлення та зміна параметрів сторінкиHYPER13 PAGEREF _Toc149235729 \h HYPER14164HYPER15 3.2. Про форматуванняHYPER13 PAGEREF _Toc149235730 \h HYPER14166HYPER15 3.3. Форматування символівHYPER13 PAGEREF _Toc149235731 \h HYPER14166HYPER15 3.4. Форматування абзацівHYPER13 PAGEREF _Toc149235732 \h HYPER14168HYPER15 3.5. Форматування списківHYPER13 PAGEREF _Toc149235733 \h HYPER14169HYPER15 РОЗДІЛ 4HYPER13 PAGEREF _Toc149235734 \h HYPER14172HYPER15 РОБОТА З ТАБЛИЦЯМИ, ФОРМУЛАМИ ТА ГРАФІКОЮHYPER13 PAGEREF _Toc149235735 \h HYPER14172HYPER15 4.1. Створення структури, модифікація та оформлення таблицьHYPER13 PAGEREF _Toc149235736 \h HYPER14172HYPER15 4.2. Набір та редагування формулHYPER13 PAGEREF _Toc149235737 \h HYPER14175HYPER15 4.3. Засоби Word для роботи з графікоюHYPER13 PAGEREF _Toc149235738 \h HYPER14177HYPER15 4.4. Шаблони та стилі. Створення змісту документівHYPER13 PAGEREF _Toc149235739 \h HYPER14181HYPER15 ВИСНОВОКHYPER13 PAGEREF _Toc149235740 \h HYPER14183HYPER15 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛHYPER13 PAGEREF _Toc149235741 \h HYPER14185HYPER15 HYPER15 ВСТУП Закінчуючи інститут чи університет, потрапляємо у світ, у якому відбулися досить повільні зміни. Ми знаємо, який величезний обсяг інформації починає надходити з екрану телевізора. Нам відомо, що аналогічні ярлики й маркери використовуються у бібліотеках, підприємствах для стеження за поточним станом запасів або фондів . Microsoft Word потребує спеціальної процедури установки на комп’ютер. Крім цього входить в популярний пакет офісних програм. Для установки Microsoft Office необхідно повний доступ до системним і колективним файлам. Установку приходиться повторювати в тому випадках, коли будь-який з файлів вхідних в Microsoft Office, одержав пошкодження і коли не функціонують правильно. У цій темі опрацьовуються функції і можливості текстового процесора Microsoft Word: запуск і початок роботи з Word; введення і редагування тексту; форматування тексту; операції з таблицями; оформлення сторінок; робота з графікою в Microsoft Word; редагування діаграм; введення і редагування даних; робота з функціями і формулами; панелі інструментів. Більш докладно про ці функції і можливості описано нижче. РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ВІДОМОСТІ ПРО ТЕКСТОВІ РЕДАКТОРИ 1.1. Системи обробки тексту Від недавна обробкою текстів займалися в основному професіонали: друкарки, видавці, працівники друкарень. Тепер завдяки поширенню персональних комп’ютерів підготовка тексту стала доступною практично кожній людині, що має навички користування ПК. Для роботи з текстами створено відповідне програмне забезпечення: текстові редактори, текстові процесори, видавничі системи. Найпростішою є технологія обробки тексту в текстовому редакторі Блокнот. Ця програма є завжди під рукою у користувача, так як вона встановлюється на комп’ютер водночас з операційною системою Windows. Отже, текстовий редактор – це програма або модуль, вбудований в іншу програму, яка служить для введення, змінювання та зберігання символьного тексту. Проте текстові процесори мають досить обмежений набір функцій. Значно більші можливості щодо обробки текстів у програм текстових процесорів. Текстовий процесор – це програма, яка дозволяє вводити, редагувати і форматувати текст, вставляти малюнки і таблиці, перевіряти правопис і складати зміст, виконувати перенос слів та багато інших складних операцій. Під редагуванням тексту користувач зазвичай розуміє сукупність усіх операцій, які стосуються роботи над текстом. З кожного тексту можна вирізати та вставляти в нього елементи інших текстів та малюнки. Також є можливість змінювати характер розташування тексту в межах сторінки, задавати формати символів та абзаців. Популярними текстовими процесорами є Лексикон, WordPerfect, а також додаток Word, який входить до комплекту програм Microsoft Office. Текстові процесори є, як правило, могутніми програмами для створення невеликих текстових документів. Однак вони не досить досконалі, щоб використовувати їх у підготовці до друку книг, газет або журналів. Для цього застосовуються інші програми, так звані видавничі системи. Основним завданням видавничих систем є створення електронного оригінал-макету, де текст та ілюстрації будуть розміщені саме так, як у майбутній газеті чи книзі (з точністю до часток міліметра). Як правило, видавничі системи мають досить широкий спектр доступних форматів, тобто можливість працювати з файлами, створеними в багатьох інших програмах. Текст можна легко вставляти у середину будь-якого малюнку, крім того можна самостійно створювати малюнки всередині системи. Видавнича система забезпечує також точне відтворення кольорів, тобто необхідне процентне співвідношення базових кольорів у отримуваних зображеннях. Сучасна електронна система – це програма, яка виконує функції всього електронного виробництва, але працювати можна лише на одному настільному комп’ютері. Тому така програма називається Desktor publishing, або настільна видавнича система (НВС). Видавничі програми у чомусь схожі на звичайні текстові процесори, але відрізняються від них більш широким набором можливостей роботи з текстом. Отже, НВС – це програма, за допомогою якої можна створювати високоякісні оригінал-макети, що містять текст і графічне зображення для тиражування в друкарні. З видавничих систем найпопулярнішими та найдоступнішими для роботи на ПК програмами є PageMaker, QuarkXPress, Ventura Publisher. Правда, слід зауважити, що різниця між видавничими системами та текстовими процесорами поступово стирається, бо такі процесори як Word Perfect або Microsoft Word уже наближаються до видавничих систем. У всякому разі вони в змозі забезпечити набір і друкування нескладних видань. 1.2. Загальна характеристика текстового процесора MS Word Текстовий редактор Word для Windows входить до групи програм Microsoft Office. Цей редактор призначений для підготовки документів, що складаються переважно з тексту. Він дозволяє вводити, форматувати, перевіряти текст і виводити його на друк. Крім тексту документ може містити графіку, звукові файли, відеокліпи, малюнки, діаграми, таблиці, формули та багато іншого. Крім текстового редактора, ця група програм включає електронну таблицю Excel і систему управління базою даних Access, тобто основні програми, які можуть використовуватися для формування документообігу в установах. Широкому використанню Word сприяють також вбудовані в нього, засоби перетворення файлів, створених іншими текстовими редакторами, в файли формату Word і навпаки. Microsoft Word на сьогоднішній час є найбільш поширеним текстовим процесором в усьому світі. До складу Word входить велика сукупність засобів, які спрощують виконання найбільш типових задач. Звичайно, більшість з них представлені і в інших системах опрацювання тексту, проте саме ця програма надає досить великі можливості у оформлені текстових документів, є відносно простою та доступною у використанні і містить зручну довідку. Серед основних засобів, котрі виділяють Word серед інших систем обробки тексту, є автоматичне створення стилів і можливість їхнього попереднього перегляду; наявність помічника, який призначений для надання додаткових відомостей та порад користувачеві для полегшення роботи в даній програмі; авто текст, який надає можливість автоматично продовжити введення часто вживаних слів або фрагментів тексту після введення кількох початкових букв; авто заміна, що дозволяє автоматично виправляти типові помилки при першому введенні; автоматична перевірка правопису, тобто перевірка орфографії та граматики, які можуть бути активовані одночасно або ж поодинці; створювати і задавати параметри таблиці: ширину та висоту комірок, кількість рядків та стовпців, об’єднання комірок і вирівнювання тексту всередині, особливості границь або ж їхню відсутність; набір формул та інші [5]. 1.3. Вікно прикладної програми MS Word Слід розрізняти поняття вікно документа і вікно прикладної програми. Вікно документа – це частина вікна Microsoft Word, в якій відображається й обробляється документ. Вікно прикладної програми – це вікно активного додатку (в даному випадку редактора Microsoft Word). У ньому відображаються меню й робоча ділянка з вікнами документів. Якщо вікно документа знаходиться в повноекранному стані, то його рамки й рядок заголовку зливаються з відповідними елементами вікна. Багатовіконна організація Microsoft Word дозволяє одночасно працювати з декількома документами, кожний з яких розташований у своєму вікні. При введенні й редагуванні тексту користувач працює з активним документом в активному вікні. Для переходу до іншого вікна документа необхідно натиснути на його імені в меню ВІКНО, що містить перелік усіх відкритих документів. Microsoft Word можна запустити кількома способами. Наприклад, через головне меню, для чого слід виконати команду ПУСК ( ПРОГРАМИ ( MICROSOFT WORD. Якщо піктограма редактора винесена на панель Microsoft Office, то клацнувши по ній лівою клавішею мишки, можна увійти в середовище редактора. Після виконання цих дій на екрані з’являється вікно редактора (рис. 1.1.). Word розроблений згідно стандартів, що визначають вигляд усіх програмних засобів, які функціонують в операційній системі Windows. У верхній частині вікна розташована лінійка заголовку. На ній знаходиться назва програмного продукту - Microsoft Word, назва документу, з яким працює редактор, якщо вікно цього документу відкрите в повно-екранному режимі, три стандартні клавіші (перша згортає вікно до піктограми, друга відновлює нормальний розмір вікна, а третя його закриває). Вікно документу є частиною вікна Word, в якій відображається і редагується документ. Рис.1.1. Вікно програми Miсrosoft Word Лінійка меню розташована під лінійкою заголовку (рис.1.2.). Вона містить назви пунктів меню, тобто імена груп команд, об’єднаних за функціональною ознакою. Рис.1.2. Головне меню Word У рядку меню знаходяться наступні пункти: ФАЙЛ - робота з файлами документів; ПРАВКА — редагування документів; ВИД — перегляд документів; ВСТАВКА — вставка в документ малюнків, діаграм, поточної дати і часу, формул та інших об’єктів; ФОРМАТ — форматування документів (встановлення шрифтів, параметрів абзацу); СЕРВІС — сервісні функції (перевірка орфографії, встановлення параметрів настроювання Word); ТАБЛИЦЯ — робота з таблицями; ВІКНО — робота з вікнами документів; СПРАВКА — довідкова інформація про Word. Назви меню відповідають певній глобальній задачі, для якої використовуються згруповані в ньому команди. Незважаючи на те, що зазвичай головне меню розташоване під лінійкою заголовку вікна, його можна розмістити і в іншому місці, перетягнувши при натисненій клавіші миші. Головне меню заховати не можна. Кожний пункт меню має відповідне підменю. Для відкриття меню слід натиснути на ньому лівою клавішею миші. Щоб зайти в меню, використовуючи клавіатуру, потрібно натиснути клавішу F10, при цьому позначиться перший пункт меню, клавішами керування курсором підвести позначення до потрібного пункту меню і натиснути ENTER. Інший спосіб – утримуючи затиснену клавішу ALT, натиснути клавішу з буквою, яка підкреслена у цьому пункті меню. Меню відкриється і з’явиться список команд. При першому запуску редактора в меню відображаються тільки основні команди, тобто скорочена версія меню. Для того, щоб знайти команду, яка не відображається в меню, потрібно клацнути на стрілках внизу меню, що відкрилось. При цьому меню розгортається, і в ньому будуть відображатись усі команди. Розгорнути меню повністю можна також подвійним клацанням на назві потрібного пункту головного меню. Обрана в розгорнутому меню команда додається в скорочену версію меню. Якщо команда не використовується протягом довгого часу, то Word перестане відображати її в скороченій версії меню. При необхідності можна задати відповідні параметри Word, щоб для кожного пункту меню завжди відображався повний набір команд. До цього слід виконати команду СЕРВІС ( НАЛАШТУВАННЯ, а потім перейти на вкладку ПАРАМЕТРИ. Щоб у скороченій версії меню відображались лише основні і часто вживані команди, на цій вкладці потрібно активізувати опцію У МЕНЮ СПОЧАТКУ ВІДОБРАЖАЮТЬСЯ ОСТАННІ ВИКОРИСТАНІ КОМАНДИ. Щоб всі команди меню відображались після наведення на відкрите меню курсору миші, потрібно активізувати опцію ПОКАЗУВАТИ ПОВНІ МЕНЮ ПІСЛЯ КОРОТКОЇ ЗАТРИМКИ. Щоб у кожному пункті меню відображались всі команди, потрібно, щоб була неактивною опція У МЕНЮ СПОЧАТКУ ВІДОБРАЖАЮТЬСЯ ОСТАННІ ВИКОРИСТАНІ КОМАНДИ. Поруч із деякими командами відображаються відповідні їм значки. Іноді, щоб спростити доступ до команди, створюють для неї клавішу із тим же значком і розташовують її на панелі інструментів. Клацання по такій клавіші рівнозначне вибору цієї команди з відповідного меню. Панелі інструментів розташовані переважно під лінійкою меню і складаються з клавіш з піктограмами. З кожною клавішею пов’язана деяка команда, а малюнок на цій клавіші пояснює зміст цієї команди. Крім того, якщо на клавішу з піктограмою навести курсор мишки, через секунду з’являється назва цієї клавіші, яка пояснює її призначення. Більшість клавіш дублює команди, що використовуються найчастіше. Викликати команду за допомогою клавіші набагато швидше, ніж вибирати її через меню. Word виводить на екран панелі інструментів СТАНДАРТНА і ФОРМАТУВАННЯ. Деякі панелі інструментів виводяться на екран автоматично при виконанні певних дій (так, наприклад, панель інструментів МАЛЮВАННЯ виводиться при побудові малюнків). Виведені на екран панелі можна перемістити типовим для середовища Windows способом. Щоб вивести або забрати панель з екрану слід вибрати в меню ВИД пункт ПАНЕЛІ ІНСТРУМЕНТІВ, а потім натиснути на ім’я потрібної панелі. Якщо панель присутня на екрані, то навпроти її імені буде стояти позначка. Для зміни складу самої групи кнопок, слід у меню СЕРВІС вибрати пункт НАСТРОЙКА. У діалоговому вікні необхідно вибрати укладку КОМАНДИ. У переліку КАТЕГОРІЇ необхідно вибрати групу кнопок, після чого у переліку КОМАНДИ з’являються кнопки цієї групи. Щоб додати кнопку до панелі інструментів слід пересунути її з діалогового вікна в потрібну позицію меню. Процес установлення кнопки завершується натисканням кнопки ЗАКРИТИ. Для видалення кнопки з панелі інструментів необхідно пересунути її в діалогове вікно НАСТРОЙКА. Керувати панелями інструментів зручно за допомогою контекстного меню, яке викликається натисканням правої клавіші миші на будь-якій кнопці. Координатні лінійки. Горизонтальна координатна лінійка розташована над робочою областю документу. З її допомогою можна змінювати величину полів, абзацних відступів, ширину стовпців. Горизонтальну лінійку видно в нормальному режимі перегляду документів, в режимі розмітки сторінки та режимі попереднього перегляду. Після переходу в режимі розмітки сторінки або в режим попереднього перегляду поряд з лівим полем сторінки з’являється вертикальна координатна лінійка. Вона використовується для визначення розмірів нижнього та верхнього полів сторінки, колонтитулів, висоти рядків таблиць. Якщо при роботі з документом координатні лінійки не висвітлюються, то потрібно виконати команду ВИГЛЯД ( ЛІНІЙКА [2, 4] Робоча область. У робочій області відображається вміст документу. В цій області відбувається введення інформації, редагування і форматування тексту, вставка графічних об’єктів, створення таблиць. У нижній частині вікна розташована лінійка стану (рис.1.2.). У ній висвітлюється інформація про розташування курсору, режими роботи редактора та виконувані ним дії. Якщо лінійка стану не висвітлюється, потрібно виконати команду СЕРВІС ( ПАРАМЕТРИ ( ВИД, активізувати опцію ЛІНІЙКА СТАНУ і клацнути на кнопці ОК. Цей рядок містить інформацію, відображену в табл. 1.1. Таблиця 1.1 Пункти рядка стану Стр 1 Разд 1 3/38 На 16,9см Ст 28 Кол 36 ЗАП ИСПР ВДЛ ЗАМ Порядковий номер видимої у вікні сторінки документа Номер розділу, в якому знаходиться видима сторінка Номер видимої сторінки та загальне число сторінок у документі Відстань від курсору уведення до верхнього краю сторінки Номер рядку, в якому знаходиться курсор Номер позиції курсору в рядку Індикатор режиму запису макрокоманди Індикатор режиму редакторської правки Індикатор режиму розширення маркірування Індикатор режиму заміни Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна) розташовані в правій і нижній частині вікна програми. Вони призначені для переміщення тексту у вікні редактора по вертикалі та по горизонталі. Переміщення по документу з використанням лінійок прокручування здійснюється за допомогою миші. Значення стрілок смуг прокручування відображені в табл. 1.2. Таблиця 1.2 Значення стрілок смуг прокручування Переміщення вікна на один рядок угору Переміщення вікна на один рядок униз Переміщення вікна ліворуч Переміщення вікна праворуч Переміщення вікна в напрямку зсуву прямокутника Переміщення вікна на один об’єкт (сторінку, малюнок, таблицю та ін.) угору Переміщення вікна на один об’єкт униз Вибір об’єкту пересування Для завершення сеансу роботи з Word існує кілька способів: Виконати команду ФАЙЛ ( ВИХІД. Натиснути комбінацію клавіш ALT+F4. Виконати подвійне клацання по клавіші виклику системного меню, що розташоване в верхньому лівому кутку вікна програми. Один раз клацнути на клавіші закриття вікна, що розташоване в правому верхньому кутку вікна програми. Якщо в документ, що опрацьовувався текстовим процесором Word, були внесені зміни, то перед закриттям вікна програми з’явиться вікно із запитанням про необхідність запам’ятовування змін у цьому файлі. Слід натиснути одну з клавіш: ТАК, якщо зміни потрібно записати, НІ, якщо зміни не запам’ятовуються, або Відміна для продовження роботи з даним документом. Існують два поняття – курсор уведення і покажчик миші. Курсор уведення являє собою миготливу вертикальну смужку |. Він указує місце, в яке буде уводитися текст. Для його переміщення (табл.1.3) використовуються клавіші керування курсором або миша. Для переміщення курсору уведення за допомогою миші слід установити покажчик миші в потрібну позицію й натиснути клавішею миші. Таблиця 1.3 Переміщення курсору за допомогою клавіатури Клавіша Переміщення ( ( ( ( Ctrl+ Ctrl+ Ctrl+ Ctrl+ PgUp PgDn End Home Ctrl+Home Ctrl+End На один рядок угору На один рядок униз На одну позицію ліворуч На одну позицію праворуч На один абзац угору На один абзац униз На одне слово ліворуч На одне слово праворуч На один екран угору На один екран униз У кінець рядку У початок рядку У початок документа У кінець документа Після того, коли документ набуває готового вигляду, є можливість його видрукувати [1, 5]. РОЗДІЛ 2 РОБОТА З ТЕКСТОМ У РЕДАКТОРІ MICROSOFT WORD XP: НАБІР ТА РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТУ 2.1. Основні засоби MS Word. для набору, редагування та форматування тексту згідно з ДЕСТ по НДР При створенні документів в Word можна використовувати шаблони – заготовки для типових документів. Вікно для вибору потрібного шаблону з’являється при створенні нового документа ( пункт СТВОРИТИ в меню ФАЙЛ). Для створення стандартного документа використовується „порожній” шаблон НОВИЙ ДОКУМЕНТ. Існують стандартні шаблони для створення звітів , листів , офіційних записок тощо. У Word є також шаблони для створення гіпертекстових документів („WEB - документ”) та повідомлень електронної пошти. Користувач при потребі може створити нові шаблони. Шаблони зберігаються у файлах з розширенням .dot. Так , шаблон стандартного документа міститься у файлі normal.dot. Якщо новий шаблон документа створюється на основі одного із стандартних шаблонів, слід обов’язково дати йому нове ім’я. Після запуску текстового процесора Word на екрані дисплея відкривається вікно. Для створення або відкриття текстового документа виберіть пункти меню ФАЙЛ ( СТВОРИТИ для створення нового документа, або ФАЙЛ ( ВІДКРИТИ для відкриття існуючого документа. У вікні тексту ви можете вводити новий розмір з клавіатури. Для оформлення тексту ( вибір шрифт , його написання , текстового редактора Word ). Якщо ви потребуєте зміни написання фрагменту тексту, виділіть цей фрагмент (встановіть курсор на початок фрагменту і, затиснувши ліву кнопку мишки, „перетягніть” курсор до кінця фрагменту – фрагмент перейде в інверсне зображення (білі букви, чорне тло). Після цього натисніть кнопки панелі інструментів , які здають потрібне оформлення тексту – оформлення виділеного фрагменту тексту змінюватиметься відповідно до натиснутих вами кнопок панелі інструментів процесора Word . Якщо в процесі набору тексту ви пропустили символ або слово , перемістіть курсор у потрібне місце тексту і у режимі Insert введіть потрібний символ або слово . Виправлення неправильно набраних символів доцільно здійснювати в режимі ЗАМ – встановіть потрібний режим , перемістіть курсор у потрібне місце тексту і введіть потрібний символ – він буде написаний (писання поверх існуючого тексту) замість неправильного набору символу . Для виявлення призначення інструмента з панелі інструментів процесора Word ви можете навести стрілку мишки на цей інструмент і на кілька секунд під ним з’явиться пояснюючий напис . Після завершення набору нового тексту його потрібно зберегти на магнітному диску . Для збереження набраного тексту на магнітному диску виберіть пункти меню ФАЙЛ ( ЗБЕРЕГТИ або ФАЙЛ ( ЗБЕРЕГТИ як. можна також „клацнути” мишкою по піктограмі з зображенням дискети на панелі інструментів . Відкриття існуючого текстового файлу є протилежною операцією по відношенню до операції збереження файлу . Для встановлення формату сторінки документа (розмірів аркуша , полів , орієнтації сторінки тощо) використовується пункт ПАРАМЕТРИ СТОРІНКИ… з меню Файл. Для завдання типу шрифту, його розміру та накреслення (напівжирний , курсив , підкреслений), інтервалів між літерами тощо використовуються відповідні піктограми на панелі інструментів та команди з пункту ШРИФТ меню ФОРМАТ. Для встановлення та зміни форматування абзаців використовується пункт АБЗАЦ з розділу меню ФОРМАТ, а також відповідні піктограми форматування на панелі інструментів та форматні маркери на лінійці , яка розміщена над текстовим вікном . При цьому можна задавати абзацні відступи , межі тексту та додаткові поля , вирівнювати текст до лівого або правого краю , до центру або за шириною сторінки , встановлювати міжрядкові інтервали , проміжки до і після абзацу тощо . У Word також передбачено можливість створювати як прості нумеровані , так і складні багаторівневі списки (пункт СПИСОК з меню ФОРМАТ або відповідна піктограма) . Текст може розміщуватись у кілька колонок , причому в різних розділах документа кількість колонок може бути різною [3, 4]. 2.2. Засоби копіювання, переносу, пошуку, заміни та автоматичного коригування тексту Операції копіювання та переміщення фрагментів тексту використовують спеціальну область пам’яті , яку називають буфером обміну . Позначений фрагмент спочатку копіюють , виконуючи команду РЕДАГУВАННЯ ( КОПІЮВАННЯ або правою клавішею мишки клацають позначений фрагмент і вибирають команду COPY . Фрагмент копіюється в буфер обміну. Потім його вставляють із буфера в потрібне місце документу, виконуючи команду РЕДАГУВАННЯ ( ВСТАВИТИ або правою клавішею мишки клацаємо в потрібному місці документу і вибираємо команду ВСТАВИТИ. Переміщення фрагменту документу відбувається аналогічно , тільки замість команди COPY використовується команда ВИРІЗАТИ. Таким чином можна переміщувати або копіювати фрагменти тексту як в межах одного документу , так і з одного документу Word в інший . Для перенесення і копіювання позначеного фрагменту тексту при натисканні правої клавіші мишки переносимо текст у потрібне місце і з конкретного меню вибираємо потрібну команду СКОПІЮВАТИ СЮДИ, ПЕРЕНЕСТИ СЮДИ. Щоб відмінити останню операцію редагування , потрібно виконати команду редагування ( відміна. Щоб відмінити кілька попередніх операцій, потрібно клацнути на палітрі інструментів на символі розкриття списку клавіші UNDO . Висвітлюється список виконаних операцій, починаючи з останньої. Протягнути стрілку мишки при натиснутій лівій клавіші вздовж декількох останніх дій, які потрібно відмінити. Щоб повторно виконати операцію, відмінено командою UNDO , слід клацнути на клавіші ПОВТОРИТИ на палітрі інструментів. Якщо потрібно повторити виконання декількох операцій, можна використати клавішу розкриття списку клавіші повторити. При виконанні команд РЕДАГУВАННЯ ( ЗНАЙТИ, РЕДАГУВАННЯ ( ЗАМІНИТИ і РЕДАГУВАННЯ ( ПЕРЕЙТИ відкривається вікно FIND AND REPLACE з вкладками FIND , REPLACE GO TO . Вкладка FIND використовується для пошуку фрагменту тексту , який введений у рядку ЗНАЙТИ ЩО. У вкладці REPLACE відбувається пошук і заміна символів , які введені у рядку ЗНАЙТИ ЩО на символі , які введені у рядку ЗАМІНА НА. Пошук і заміну можна здійснювати без врахування формату , використовуючи клавішу WITH NO FORMATTING, яка є активна з врахуванням формату , використовуючи клавішу FORMAT. Якщо в діалоговому вікні не видно клавіші ФОРМАТ, клацаємо на клавіші БІЛЬШЕ. Можна вибрати формат фрагменту , який хочемо знайти з заданим шрифтом (FONT), стилем (STYLE), мовою (LANGUAGE), кадром (FRAME), позначеним лаштуванням абзацу (PARAGRAPH). Аналогічно можна встановити формат тексту , на який заміняємо . У вікні попереднього перегляду висвітлюється результат . З допомогою клавіші SPECIAL можна знайти спеціальний символ , наприклад , символ абзац PARAGRAPH MARK, TAB CHARACTER, коментар COMMENT MARK, довільний символ (ANY CHARACTER), розрив розділу (SECTION BREAK), м’який перенос (OPTIONAL HYPHEN), нерозривний пропуск (NONBEARING SPACE), розривання сторінки (MANUAL PAGE BREAK), тощо . У рядку НАПРЯМОК можна вибрати напрямок пошуку: ВСЮДИ – у всьому документі; НАЗАД – вище від розташування курсор; ВПЕРЕД – нижче від розташування курсор . Якщо зробити активними наступні опції , то отримаємо результат : З ВРАХУВАННЯМ РЕГІСТРУ – пошук ведеться з врахуванням малих і великих букв; ТІЛЬКИ ЦІЛЕ СЛОВО – пошук ведеться тільки цілих слів; ВИКОРИСТАННЯ ШАБЛОНІВ – для пошуку можна використовувати маски шаблонів; ПОДІБНЕ ЗА ЗВУЧАННЯМ – пошук близьких за звучанням слів, лише для англійської мови; ЗНАЙТИ ВСІ ФОРМИ СЛОВА. Для пошуку і зміни форматів вибираємо вкладки ЗНАЙТИ або ЗАМІНИТИ цього ж діалогового вікна . Поле ЗНАЙТИ ЩО залишаємо пустим , якщо потрібно знайти відповідне форматування. Клацаємо на клавіші ФОРМАТ і вибираємо команду ШРИФТ . У діалоговому вікні , яке з’являється , вибираємо параметри форматування , які шукаємо . Клацаємо на клавіші OK . Для заміни клацаємо у рядку ЗАМІНИТИ НА, потім на клавіші ФОРМАТ і вибираємо команду FONT . Вказуємо параметри форматування , на які потрібно замінити. Аналогічно відбувається пошук і заміна стилів, мов, форматування абзаців, тощо. Для пошуку потрібно клацнути на клавіші ЗНАЙТИ ДАЛІ. Для зміни - ЗАМІНИТИ або ЗАМІНИТИ ВСЕ. Якщо всі заміни і пошук здійснено , клацаємо на клавіші ЗАКРИТИ. У випадку відміни ПОШУКУ/ЗАМІНИ клацаємо на клавіші ВІДМІНА. Вкладка GO TO використовується для переходу до конкретної сторінки , розділу , коментар, закладки . У рядку ПЕРЕЙТИ КУДИ вибираємо об’єкт переходу , а рядку ВВЕСТИ НОМЕР СТОРІНКИ з клавіатури вводимо номер об’єкта. Авто заміна дозволяє зберігати і швидко вставляти в документ текст і графіку . Щоб вставити елемент спуску авто заміни , достатньо ввести його ім’я а потім будь - який розділовий знак або пропуск . Позначаємо фрагмент документу , який хочемо зберегти у вигляді елементу списку авто – заміни . Виконуємо команду СЕРВІС ( АВТО-ЗАМІНА. Вибираємо вкладку АВТО - ЗАМІНА. Активізуємо опцію ЗАМІНЮВАТИ ПРИ ВВЕДЕННІ для того , щоб авто заміна працювала автоматично. Для зберігання тексту без вихідного форматування потрібно активізувати опцію ЗВИЧАЙНИЙ ТЕКСТ. Для зберігання тексту разом із вихідним форматуванням потрібно активізувати опцію ВІДФОРМОТОВАНИЙ ТЕКСТ. Натискаємо на клавіші ДОДАТИ і на клавіші OK . Можна встановити додаткові параметри, активізувавши наступні опції: ВИПРАВИТИ ДВІ ВЕЛИКІ БУКВИ ... – друга велика буква у слові буде замінена на малу , якщо у слові в подальшому є малі букви ; РОБИТИ ПЕРШІ БУКВИ РЕЧЕНЬ ВЕЛИКИМИ – перша буква у першому слові речення заміняється великою . Ознакою початку речення є крапка попереднього речення ; РОБИТИ ІМЕНА ДНІВ ВЕЛИКИМИ; УСУВАТИ НАСЛІДКИ ВИПАДКОВОГО ... – міняється регістр букв, які були введені як великі в результаті натиснення клавіші CAPS LOCK; ЗАМІНЮВАТИ ПРИ ВВЕДЕННІ для того, щоб авто заміна працювала автоматично. Якщо клацнути на клавіші ВИКЛЮЧЕННЯ і вибрати вкладку ПЕРША БУКВА, то в рядку НЕ ЗБІЛЬШУВАТИ ПІСЛЯ можна вказати після якої комбінації букв не потрібно збільшувати перші букви речення. Це є виключення з правил опції РОБИТИ ПЕРШІ БУКВИ РЕЧЕНЬ ВЕЛИКИМИ. Вкладка INITIAL CAPS робить виключення з правил опції ВИПРАВИТИ ДВІ ВЕЛИКІ БУКВИ .... Для вилучення елементу авто – заміни потрібно позначити його і клацнути на клавіші DELETE. Для заміни елементу списку авто заміни знаходимо потрібну авто заміну , клацнувши на ній лівою клавішею мишки і вводимо нове значення в поле НА. Клацаємо на клавіші ЗАМІНИТИ, а потім на OK . Якщо потрібно змінити елемент списку авто заміни , що містить великий фрагмент тексту, малюнок або форматування, потрібно вставити його в документ, внести необхідні зміни, позначити змінений елемент і виконати команду сервіс ( авто-заміна, ввести ім’я елементу в поле ЗАМІНИТИ, а потім клацнути на клавіші ЗАМІНИТИ. Елемент авто тексту дозволяє зберігати і швидко вставляти фрагмент тексту , який часто вставляють в документ з врахуванням форматування. Наприклад, якщо потрібно часто вводити назву фірми, то можна використати елемент авто тексту. Авто текст може зберігати не тільки текст, але й графічні об’єкти. Щоб створити текстовий або графічний елемент авто тексту, позначаємо в документі фрагмент документу і виконуємо команду ВСТАВКА ( АВТО ТЕКСТ ( АВТО ТЕКСТ. З’явиться діалогове вікно у рядку ВВЕСТИ ТЕКСТ ..., якого вводимо коротке скорочення. У вікні ПОПЕРЕДНІЙ ВИГЛЯД висвітлюється позначений фрагмент тексту. Клацаємо на ДОДАТИ. Для вставки елемента авто тексту розташовуємо курсор у потрібне місце , вводимо імена елемента авто тексту і натискаємо клавішу F3 або клацаємо на клавіші AUTO TEXT на палітрі інструментів . Для витирання авто тексту вибираємо потрібні імена авто тексту і клацаємо на клавіші ВИТЕРТИ. Використання скарбнички: скарбничка – це спеціальний елемент авто тексту , який дозволяє позбирати позначені фрагменти з різних місць документу і всі відразу поставити в нове місце документу. Щоб додати текст у скарбничку , потрібно позначити текст , який додається до скарбнички і натиснути комбінацію клавіш CTRL+F3 . Позначений фрагмент тексту буде вирізаний і доданий в кінець скарбнички . Так можна поступати потрібну кількість разів . Після того як перший раз буде добавлений фрагмент тексту в скарбничку , в списку елементів авто формату діалогового вікна AUTO TEXT з’явиться елемент з іменем СКАРБНИЧКА. Щоб вставити вміст скарбнички в потрібне місце документу , потрібно розташувати курсор у тому місці і натиснути комбінацію клавіш SHRIFT+CTRL+F3 . Після цього скарбничка стане порожньою. Для того щоб вставити вміст скарбнички у потрібне місце і вона не стала порожньою, потрібно за місцем розташування вмісту скарбнички з клавіатури набрати слово СКАРБНИЧКА і натиснути клавішу F3 . Можна також виконати команду вставити ( авто текст ( авто текст, у списку вибрати елемент СКАРБНИЧКА і клацнути на клавіші ВСТАВИТИ. Щоб витерти вміст скарбнички потрібно виконати команду ВСТАВИТИ ( АВТО ТЕКСТ ( АВТОТЕКСТ, у списку вибрати елемент СКАРБНИЧКА і клацнути на клавіші ВИТЕРТИ, а потім на клавіші ЗАКРИТИ. Розмітка документа за допомогою закладок: закладка – це аналог іменованого діапазону чарунок на робочому листі електронної таблиці. Закладки використовуються для швидкого переміщення до певного місця в документі, позначення фрагменту тексту для копіювання , перенесення , індексації і перехресних посилань . Закладки потрібні для створення макросів . Вони використовуються при обчисленнях . Щоб створити закладку , позначаємо фрагмент документу , якому потрібно дати імена . Виконуємо команду ВСТАВКА ( ЗАКЛАДКА або натискаємо комбінацію клавіш CTRL+SHRIFT+F5. З’явиться діалогове вікно ЗАКЛАДКА, з допомогою якого можна створити нову закладку, ім’я якої вводиться у рядку BOOKMARK NAME. Воно може містити до 40 символів і повинне починатися з букви. Закладки можна зробити видимими на екрані . для цього виконуємо команду СЕРВІС ( ПАРАМЕТРИ і вибираємо вкладку ВИГЛЯД. Активізуємо опцію ЗАКЛАДКА. Закладки, які містять фрагмент тексту, беруться в квадратні дужки. Щоб перейти до фрагменту тексту, який має закладку, виконують команду ВСТАВКА ( ЗАКЛАДКА. Позначаємо імена потрібної закладки і клацаємо на клавіші ПЕРЕЙТИ. Можна також виконати команду РЕДАГУВАННЯ ( ПЕРЕЙТИ. У рядку ПЕРЕЙТИ КУДИ вибираємо ЗАКЛАДКА, зі списку ВВЕСТИ ІМ. ЗАКЛАДКИ вибираємо ім. потрібної закладки і клацаємо на клавіші ПЕРЕЙТИ. Переходимо до фрагменту тексту , який має ім. ЗАКЛАДКИ. Цей текст буде позначений . щоб витерти закладку, виконуємо команду ВСТАВКА ( ЗАКЛАДКА. Позначаємо ім. потрібної закладки і клацаємо на клавіш ВИТЕРТИ, а потім на клавіші ЗАКРИТИ. Текст не буде витертим . Можна витерти весь текст разом із закладкою, позначивши цей текст і натиснувши клавішу ВИТЕРТИ [2]. РОЗДІЛ 3 ФОРМАТУВАННЯ ТЕКСТУ 3.1. Встановлення та зміна параметрів сторінки Друковані документи діляться на сторінки. Параметри, які задаються в процесі форматування сторінок, діють у межах всього документа. Word дозволяє використовувати параметри, встановлені на рівні форматування сторінки, не на весь документ, а на окремі його частини, які називаються розділами. Новий документ створюється на основі певного шаблону. Проте іноді даний шаблон не влаштовує користувача і з’являється потреба зміни існуючого шаблону. Якщо такі відмінності стосуються параметрів сторінок, то потрібно визначити нові параметри до створюваного документа. Якщо перевизначити розміри аркуша або полів уже після введення тексту у документ, то зміниться розподіл тексту на сторінці, а також загальне компонування документа. Починаючи створення документа, потрібно подумати про розмір сторінок та їхній вигляд. Стандартними розмірами сторінок є А5 (148мм(210мм), А4 (210мм(297мм), А3 (297мм(420мм). На формат А4 розраховані більшість принтерів. Сторінка може бути орієнтована широким боком по вертикалі (книжкова орієнтація) або по горизонталі (альбомна орієнтація). Між текстом і краями сторінки документа розташовані порожні ділянки – поля. Розрізняють верхнє, нижнє, ліве і праве поля. Щоб встановити параметри сторінок у створюваному документі потрібно виконати команду меню ФАЙЛ ( ПАРАМЕТРИ СТОРІНКИ. У відповідь відкриється діалог, який складається з чотирьох вкладок: Вкладка РОЗМІР ПАПЕРУ дозволяє вибрати стандартні розміри із списку форматів, які підтримує Word. Якщо ні один із стандартних розмірів не підходить, то слід вибрати в списку форматів елемент СПЕЦІАЛЬНИЙ і для нього вказати ширину і висоту. В полі ОРЄНТАЦІЯ потрібно вказати орієнтацію документа: КНИЖКОВА (рядки документа паралельні короткій стороні аркуша) або АЛЬБОМНА (рядки паралельні довгій стороні аркуша). В разі зміни орієнтації документа з книжної на альбомну Word використовує розміри верхнього і нижнього полів для правого і лівого поля. При переході з альбомного на книжковий формат праве і ліве поле стають відповідно нижнім і верхнім. В полі ЗРАЗОК зображується зразок, який відповідає вибраним параметрам. Розглянуті раніше команди форматування впливають безпосередньо на виділені фрагменти. Тому їх називають командами безпосереднього форматування. Цей спосіб зручний у тих випадках, коли потрібно змінити формат одного або декількох абзаців. Однак якщо потрібно надати єдину форму всьому документу, то зручніше один раз підібрати шрифт, розміри полів та інші атрибути і зберегти їх значення в так званому стилі з власним іменем. Наприклад, при підготовці книг слід один раз вказати, як оформити заголовок книги, заголовки розділів і сам текст. Тоді при оформленні документа не потрібно вникати в тонкощі оформлення, досить просто вибрати готовий стиль. Для вибору стилю слід розкрити список стилів панелі інструментів ФОРМАТУВАННЯ і вибрати потрібний. Для створення нового стилю можна вибрати зразком будь-який оформлений абзац. Для цього цей абзац потрібно виділити, відкрити список стилів, ввести в рядку введення цього списку ім’я, під яким буде збережено стиль і натиснути клавішу ENTER. За допомогою вкладки ПОЛЯ визначаються розміри полів. Поля – це відстані від тексту до краю паперу. Значення полів вводяться в лічильники ВЕРХНЄ, НИЖНЄ тощо. У лічильниках ВІД КРАЮ КОЛОНТИТУЛА встановлюються відстані від краю аркуша до верхнього і нижнього колонтитулів (у залежності від місця розташування – на верхньому або на нижньому полі сторінки – колонтитули бувають верхніми і нижніми). Колонтитул – це текси і/або малюнок, що друкується зверху або знизу кожної сторінки документа. Текст і графічні об’єкти звичайно друкуються в робочій області, тоді як верхній і нижній колонтитули та номери сторінок друкуються на полях сторінки. У полі ЗРАЗОК висвітлюється зразок того, як документ буде виглядати у відповідності до заданих параметрів. При друкуванні документу на обох сторонах листка паперу і активізуємо опцію ДЗЕРКАЛЬНІ ПОЛЯ. Це забезпечить правильну розстановку полів, коли ліві і праві відступи не рівні між собою. Величину зовнішніх відступів потрібно вказати у вкладці ЗОВНІШНЯ, внутрішніх – ВНУТРІШНЯ, які з’являються при активній опції ДЗЕРКАЛЬН ПОЛЯ. Якщо опція 2 СТОРІНКИ НА ЛИСТІ активна, то на одному листку друкуються дві сторінки. Вкладка МАКЕТ використовується для завдання деяких параметрів макета сторінки. Насамперед це стосується колонтитулів: вони можуть бути як однаковими, так і різними для парних і непарних сторінок. У цій вкладці у списку ПОЧАТИ РОЗДІЛ вибирається початок поточного розділу: ПОТОЧНА, НОВА КОЛОНКА, НОВА СТОРІНКА, ПАРНА СТОРІНКА, НЕПАРНА СТОРІНКА. На вкладі ДЖЕРЕЛО ПОДАЧІ ПАПЕРУ можна прийняти установки за умовчанням. Це означатиме подачу паперу для друку з лотка принтера. В цій вкладці вказується спосіб подавання паперу на принтері для першої та наступних сторінок. Усі встановлені параметри сторінок можна використовувати за умовчанням, тобто застосовувати до наступних створюваних документів. Для цього після настроювання сторінки потрібно клацнути по кнопці ЗА УМОВЧУВАННЯМ. Має з’явитись попередження щодо змін, які вносяться, відображатимуться в усіх документах, створюваних на основі обраного шаблону. Наприклад, в даному документ встановлені такі параметри: верхнє та нижнє поля – 2 см, ліве – 3 см, праве – 1,5 см, книжкова орієнтація паперу, формат паперу А4, відстані від краю сторінки до верхнього колонтитулу 1 см, а до правого – 0 см [1,3]. 3.2. Про форматування Текстова інформація може бути представлена в виді таблиць, в документах можуть бути колонтитули, підписи і текстові рамки до малюнків і таблиць. Кожному з цих елементів властиві певні ознаки, так званий формат. Процес завдання форматів у програмах обробки тексту називається форматуванням. Так MS Word дозволяє встановлювати міжрядкові інтервали, характер вирівнювання і розмір відступів, розмір і написання тексту. Користувач може вибрати стилі, які включають в себе кілька параметрів форматування, і застосовувати всі ці параметри одночасно. У програмі текстового процесора застосовуються різноманітні способи завдання форматів. Від виконання форматування залежить зовнішній вигляд документа. Усі прийоми форматування у Word можна розділити на дві основні групи: форматування символів – використовується для окремих літер, слів, текстових фрагментів і полягає у виборі гарнітури і розміру шрифту, написання (курсив, напівжирний тощо), кольору шрифту, відстані між символами; форматування абзацу – задає параметри розміщення абзацу відносно полів аркуша та сусідніх абзаців, визначає міжрядковий інтервал та абзацний відступ. Найшвидшими засобами форматування є кнопки панелі інструментів та передбачені комбінації клавіш. Більш точне настроювання форматів виконується за допомогою діалогових вікон [1,2]. 3.3. Форматування символів Кожна буква тексту, розміщеного в документі, називається символом. Формат кожного символу може бути заданий індивідуально, проте зазвичай форматуються цілі слова, рядки та абзаци тексту. Для кожної букви може бути встановлений шрифт, написання, розмір символів, положення, інтервал чи колір. Прикладом може бути рис.3.1. І барвінком, і рутою, І рястом квітчає Весна землю; мов дівчину В зеленому гаї. І сонечко серед неба Опинилось, стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало. Тарас Шевченко Рис.3.1. Форматування символів Крім того, до тексту документа чи web-сторінки можуть бути застосовані деякі спеціальні ефекти, наприклад (мерехтіння, ефект біжучого рядка) Форматування символів можна виконувати як при введенні тексту, так і після його завершення. Насамперед треба виконати необхідну команду форматування, а для набрати текст. У іншому разі потрібно спочатку виділити символ або фрагмент тексту, а далі застосувати до нього команду форматування. Для зміни написання символів найзручніше користуватися такими комбінаціями клавіш: CTRL+SHIFT+I або CTRL+I – написання курсивом; CTRL+SHIFT+B або CTRL+B – напівжирне написання; CTRL+SHIFT+U або CTRL+U – підкреслювання. Повторне натискання цих клавіш повертає попереднє написання. Для зміни написання символів зручно також користуватися відповідними кнопками на панелі інструментів. Універсальним засобом форматування символів є діалог ШРИФТ. Цей діалог викликається командою меню ФОРМАТ ( ШРИФТ. Вихідні значення параметрів у цьому діалозі вказують на формат поточного виділення. За допомогою вкладки ШРИФТ діалогу, який розглядається, можна задати гарнітуру шрифту (список ШРИФТ), наприклад гарнітуру Times New Roman; написання шрифту (список НАПИСАННЯ); розмір шрифту в пунктах (список РОЗМІР) – 1 пункт=0,367мм; колір шрифту (список КОЛІР ТЕКСТУ з палітрою кольорів); характер підкреслення (список ПІДКРЕСЛЕННЯ): без підкреслення, одинарне, тільки слова, подвійне, пунктирне. Група параметрів ВИДОЗМІНИ містить наступні опції: положення верхнього (коли позначений текст зсувається вверх щодо опорної лінії, при цьому його розмір, якщо це можливо, зменшується) або нижнього (текст зсувається вниз) індексу; наявність тіні (додавання тіні нижче і правіше позначеного тексту) чи контуру (висвітлення внутрішніх і зовнішніх меж кожного символу); піднятий (додавання об’ємного ефекту до позначеного тексту) і втоплений ефект; малі великі літери – висвітлення всіх малих літер у позначеному тексті як великих букв зменшеного розміру, проте цей ефект не впливає на висвітлення цифр, розділових знаків, великих букв; наявність звичайного чи подвійного закреслення; всі великі літери – висвітлення всіх малих літер у позначеному тексті як великих літер; схований – заборона висвітлення і друкування позначеного тексту. Щоб висвітлити схований текст, потрібно виконати команду СЕРВІС ( ПАРАМЕТРИ і активізувати опцію СХОВАНИЙ ТЕКСТ у вкладці ВИГЛЯД. Щоб надрукувати схований текст, потрібно виконати цю ж команду, але активізувати опцію СХОВАНИЙ ТЕКСТ у кладці ДРУК. У полі ЗРАЗОК міститься зразок того, як позначений фрагмент буде виглядати при заданих параметрах форматування. Після завдання параметрів слід натиснути на кнопку ОК. В закладці ІНТЕРВАЛ можна встановити деякі додаткові параметри форматування, наприклад задати масштаб документа (у рядку МАСШТАБ), відстань між символами (символи позначеного фрагменту тексту стискуються або розширюються при незмінній висоті), зміщення вверх чи вниз (зсув позначеного тексту щодо опорної лінії без зміни розміру шрифту на величину встановлену в полі НА). Якщо активізувати опцію Кернінг, тоді у полі ПУКТІВ І БІЛЬШЕ можна вказати найменший розмір символів, до яких можна застосувати кернінг (зменшення віддалі між окремими символами). Для шрифтів TrueType і Adobe Type Manager відбувається автоматичний підбір кернінгу. За замовчуванням Word зменшує відстань між символами на один пункт. Цю віддаль можна змінювати з кроком 0,1 пункту. В закладці АНІМАЦІЯ користувач може обрати тип виділення потрібного елемента для легшого його пошуку в документі. При друці документа анімації не видруковуються [1, 5] 3.4. Форматування абзаців Абзац у документі Word – це фрагмент тексту, що закінчується знаком абзацу . Цей знак є прихованим символом (тобто таким, що не друкується), який вводиться щоразу, коли користувач натискає клавішу Enter на клавіатурі. Він розміщений одразу за останнім символом абзацу. Побачити знак абзацу можна, якщо на панелі інструментів Стандартна клацнути по піктограмі Недруковані знаки або виконати команду СЕРВІС ( ПАРАМЕТРИ, вибрати вкладку ВИГЛЯД, у групі НЕДРУКОВАНІ ЗНАКИ активізувати опцію СИМВОЛИ АБЗАЦУ. До абзацу можна застосувати окремий набір параметрів форматування, таких як міжрядкові інтервали, вирівнювання тощо. Часто в одному документі абзаци оформлені по-різному. Крім того абзац може бути оформлений обрамленням чи відформатований як маркований, нумерований чи багаторівневий список. Абзаци можуть мати певний абзацний відступ або виступ першого рядка. Абзацний відступ може стосуватись не тільки першого рядка, а й усіх рядків абзацу, і вимірюється він у міліметрах або пунктах. До властивостей абзацу належать також інтервали між абзацами. Звичайно цей інтервал дорівнює міжрядковому інтервалу, але може бути і більшим – тоді кажуть про відбиття абзацу. Також на цій закладці задається вирівнювання тексту (по лівому краю, по правому краю, по ширині, по центру). Щоб задати вирівнювання певного абзацу користувачу необхідно встановити курсор у цей абзац і клацнути по потрібній кнопці на панелі інструментів ФОРМАТУВАННЯ. Найкращі можливості для форматування абзаців має діалогове вікно АБЗАЦ, яке відкривається командою ФОРМАТ ( АБЗАЦ. Вихідні значення параметрів у цьому діалозі відповідають поточному формату абзацу. За допомогою вкладки ВІДСТУПИ ТА ІНТЕРВАЛИ цього діалогу можна завдати такі параметри формату абзацу. Тип вирівнювання. За допомогою опції ВИРІВНЮВАННЯ можна встановити вирівнювання праворуч, центрування (рядки розміщуються симетрично відносно уявної вертикальної лінії, що проходить через середину сторінки) або блочне вирівнювання (рядки вирівнюються як ліворуч, так і праворуч). За замовчуванням Word вирівнює абзаци ліворуч. Опція ОТСТУП дозволяє встановити відступи зліва і справа рядків виділеного абзацу, а також окремо лівий відступ першого рядка абзацу. Відстань за замовчуванням вимірюється в дюймах, але за допомогою команди СЕРВІС ( ПАРАМЕТРИ ( ЗАГАЛЬНІ можна встановити інші одиниці. Міжрядковий інтервал. За умовчанням застосовується одиничний інтервал (який дещо перевищує максимальний розмір шрифту у даному рядку). У списку МІЖРЯДКОВИЙ передбачено ще подвійний і мінімальний інтервали. Якщо у даному списку обрати параметри ТОЧНО або МІНІМУМ, то можна задати величину інтервалу у полі ЗНАЧЕННЯ. Інтервали перед і після абзацу. Ці параметри виражаються в пунктах і задаються в групі ІНТЕРВАЛ у полях перед і після. Для встановлення відступів можна використовувати і горизонтальну лінійку. На ній є маркери відступу ліворуч (нижній лівий), відступу праворуч (нижній правий) і відступу першого рядка абзацу (верхній лівий). В разі зміни положення цих маркерів за допомогою миші виділений абзац буде автоматично переформатовуватися. Відстань між рядками встановлює опція МІЖРЯДКОВИЙ вікна діалогу АБЗАЦ, а між абзацами опція ІНТЕРВАЛ. При встановленні параметрів форматування абзацу зовнішній вигляд цього абзацу зображується в полі ЗРАЗОК вікна діалогу АБЗАЦ. Зміни, які вносяться до поточного формату абзацу, одразу візуально відображаються у віконці у нижній частині вкладок. В даному документі задаються такі формати абзаців, як вирівнювання по ширині, відступ основного тексту зліва і справа по 0 см, відступ першого рядка абзацу – 1 см, одинарний міжрядковий інтервал [2,4]. 3.5. Форматування списків Списки – це послідовні абзаци, які відформатовані за допомогою виступів (виступ – це спосіб форматування абзацу, при якому перший рядок вирівняний по лівому краю сторінки, а наступні зсунуті праворуч). На місці виступів у списку розміщується той самий маркер ((, •, (, ( тощо) або послідовні натуральні числа. Відповідно списки бувають марковані і нумеровані. Марковані списки застосовуються для опису перерахувань, скажімо, властивостей об’єкта, основних положень доповіді, дій користувача. Нумеровані списки використовуються для подання інформації, якщо важливим є порядок елементів. Це можуть бути описи покрокових процедур, списки куплених товарів у накладній тощо. Марковані і нумеровані списки можна використовувати в таблицях таким самим чином як і в абзацах. Також текстовий процесор Word дозволяє створювати багаторівневі списки, які схожі до попередніх. Створити маркований, нумерований та багаторівневий списки можна двома способами: ввести текст, а потім його відформатувати як нумерований або маркований список або розташувати курсор у пустому рядку і застосувати до цього рядка формат маркованого або нумерованого списку, а потім ввести текст списку. Форматування списку поширюється на наступний абзац. При натискання клавіші ENTER Word додає в список новий абзац номером або маркером. Щоб автоматично створити нумерований або маркований список, необхідно ввести 1 або *, а потім пропуск або символ табуляції з наступним текстом. При натисканні клавіші ENTER для додавання наступного елементу списку наступний номер або маркер вставляється автоматично. Для витирання окремого номера або маркера курсор потрібно розташувати між ним і відповідним текстом і клацнути на клавіші BACKSPACE. Щоб змінити відступ, потрібно ще раз клацнути на цій клавіші. Щоб закінчити введення списку, потрібно двічі клацнути на клавіші ENTER. Списки створюються командою ФОРМАТ ( СПИСОК. В результаті виконання цієї команди з’явиться вікно з трьома вкладками: МАРКОВАНИЙ, НУМЕРОВАНИЙ, БАГАТОРІВНЕВИЙ, у яких є запропоновані формати списку. На панелі інструментів існують кнопки НУМЕРОВАНИЙ СПИСОК та МАРКОВАНИЙ СПИСОК, після натискання яких створюється список обраного формату. Щоб змінити формат списку, користувачу необхідно клацнути на клавіші ЗМІНИТИ діалогового вікна СПИСОК. Якщо в цьому вікні активована вкладка МАРКОВАНИЙ, то для зміни обраного виду списку потрібно натиснути ЗМІНИТИ. Після цього з’явиться діалогове вікно ЗМІНА МАРКОВАНОГО СПИСКУ. У групі СИМВОЛ МАРКЕРУ можна вибрати вигляд маркеру із набору запропонованих. Крім того, натиснувши клавішу МАРКЕР, можна вибрати в якості маркера довільний символ. Якщо клацнути на клавіші ШРИФТ, то можна змінити шрифт, з якого можна вибрати символ для маркера. У групі РОЗТАШУВАННЯ МАРКЕРА в полі ВІДСТУП регулюється відстань маркера від лівого поля сторінки. У полі РОЗТАШУВАННЯ ТЕКСТУ, у рядку ВІДСТУП регулюється відстань тексту від маркера. У вікні перегляду ЗРАЗОК міститься зразок того, як позначений фрагмент буде виглядати при заданих параметрах форматування. Зробивши необхідні зміни, потрібно клацнути на клавіші ОК. Якщо активна вкладка НУМЕРОВАНИЙ вікна СПИСОК, то з’явиться діалогове вікно ЗМІНА НУМЕРОВАНОГО СПИСКУ можна змінити елементи оформлення списку. У полі ФОРМАТ НОМЕРА можна додати постійний текст, що слід висвітлювати до і після номеру. З допомогою клавіші ШРИФТ можна вибрати параметри форматування символів. У полі НУМЕРАЦІЯ потрібно вибрати вигляд нумерації: римські чи арабські числа, букви алфавіту. У полі ПОЧАТИ З можна вибрати символ, з якого починається нумерація. Поле РОЗТАШУВАННЯ НОМЕРА разом з полем НА визначають взаємне розташування номеру списку і тексту. Наприклад, щоб вирівняти маркер або номер по центру між лівим краєм і лінією, розташованою на відстані 5 см від лівого поля або відступу, звідки починатиметься текст, потрібно вибрати ПО ЦЕНТРУ і 5 см. У полі РОЗТАШУВАННЯ ТЕКСТУ, у полі ВІДСТУП регулюється відстань тексту від символів нумерації. У вікні перегляду ЗРАЗОК міститься зразок того, як позначений фрагмент буде виглядати при заданих параметрах форматування. Зробивши необхідні зміни параметрів форматування списку, потрібно клацнути на ОК. Зроблені зміни збережуться до наступного редагування формату списку. Якщо активною є вкладка БАГАТОРІВНЕВИЙ вікна СПИСОК, то з’являється можливість створити багаторівневий список, який може містити до 9 рівнів. У вікні ЗМІНА БАГАТОРІВНЕВОГО СПИСКУ, у списку РІВЕНЬ користувач може задати рівень списку, оформлення якого буде змінюватись. Решта елементів вікна є аналогічні описаним вище. Якщо клацнути на клавіші БІЛЬШЕ, то з’явиться додаткова група опцій: ЗВ’ЯЗАТИ РІВЕНЬ ЗІ СТИЛЕМ, СИМВОЛ ПІСЛЯ НОМЕРА, ЗАМІНИТИ РИМСЬКІ ЦИФРИ АРАБСЬКИМИ, ПОЧАТИ НУМЕРУВАТИ. Після того, як користувач зробив відповідні настроювання, потрібно клацнути на клавіші ОК. Є можливість створення багаторівневих списків за допомогою панелі інструментів. Багаторівневі списки створюються командою ФОРМАТ ( СПИСОК. На вкладці БАГАТОРІВНЕВИЙ потрібно обрати зразок багаторівневого списку і натиснути ОК. Після цього користувач вводить текст, що буде оформлений, як список, і натискає ENTER після кожного елемента. Щоб перемітити елемент списку на необхідний рівень нумерації, потрібно позначити цей елемент, а потім натиснути клавішу ЗБІЛЬШИТИ ВІДСТУП або ЗМЕНШИТИ ВІДСТУП. Існує можливість зміни рівня нумерації по мірі введення тексту. Починаючи новий абзац, слід натиснути клавішу TAB для зниження рівня нумерації елемента списку. Для підвищення рівня нумерації елемента списку слід натиснути одночасно клавіші SHIFT+ENTER, а потім ввести необхідний текст. В даному документі використовується маркований список з розташуванням маркера на відстані 0 см від межі лівого поля, з розташуванням тексту на відстані 1 см після табуляції та на відстані 1 см від межі лівого поля [4]. РОЗДІЛ 4 РОБОТА З ТАБЛИЦЯМИ, ФОРМУЛАМИ ТА ГРАФІКОЮ 4.1. Створення структури, модифікація та оформлення таблиць Текстові документи зазвичай мають інструменти для створення й обробки таблиць (таблиця – це впорядкована в рядки та стовпці інформація). Word також не є винятком. Комірки таблиць можуть містити текст, графічні зображення, посилання на дані з інших документів. Таблиці зазвичай використовують для упорядкування та подання даних. За допомогою їх можна оформляти результати дослідів, списки. Користуючись таблицями, легко виконати сортування даних та різноманітні обчислення. У процесорі Word передбачено два варіанти додавання таблиць у документ: створення порожньої таблиці, яка надалі заповнюється даними, і перетворення на таблицю вже існуючого тексту. Для створення порожньої таблиці, тобто таблиці, не заповненої даними, користувачу необхідно виконати наступні операції. Встановити курсор на місце розташування таблиці й виконати команду меню ТАБЛИЦЯ ( ДОДАТИ ( ТАБЛИЦЯ. В діалозі ВСТАВКА ТАБЛИЦІ задати число стовпців та рядків за допомогою лічильників ЧИСЛО СТОВПЦІВ І ЧИСЛО РЯДКІВ. Встановити ширину стовпців або включити режим автопідбору ширини (позиція АВТО). Якщо обрати позицію АВТО та встановити фіксовану ширину стовпців (перемикач ПОСТІЙНА), таблиця розтягнеться по всій ширині між лівим та правим полями сторінки. Натиснути кнопку ОК, після чого на екрані з’явиться таблиця із заданими параметрами. Для коригування параметрів таблиці після її створення користувач може застосувати діалоги ВЛАСТИВОСТІ ТАБЛИЦІ, ГРАНИЦІ І ЗАЛИВКА тощо, які викликаються через контекстне меню таблиці або меню Таблиця. Якщо користувач хоче швидко створити таблицю на всю ширину тексту документа, необхідно клацнути по кнопці ДОДАТИ ТАБЛИЦЮ на панелі інструментів СТАНДАРТНА і у палітрі, що з’явилася, обрати число рядків і стовпців. Також є можливість намалювати таблицю. Потрібно встановити курсор у місце вставки таблиці та виконати команду меню ТАБЛИЦЯ ( НАМАЛЮВАТИ ТАБЛИЦЮ. Покажчик миші набуде форми олівця. Необхідно навести олівець на один з кутів таблиці і, не відпускаючи кнопки миші, розтягнути прямокутник таблиці, й лише тоді відпустити кнопку. Після цього потрібно намалювати горизонтальні та вертикальні лінії таблиці. Якщо деякі з них виявляться зайвими, то їх необхідно прибрати інструментом ЛАСТИК, включивши цей інструмент на панелі ТАБЛИЦІ І ГРАНИЦІ і клацнути ним по непотрібній лінії. Коли такі лінії будуть видалені, знову клацнути по кнопці НАМАЛЮВАТИ ТАБЛИЦЮ для продовження створення таблиці. Закінчивши малювання, потрібно клацнути мишею поза таблицею. Інструментом НАМАЛЮВАТИ ТАБЛИЦЮ можна домалювати лінії сітки у вже існуючій таблиці, а інструментом ЛАСТИК – прибирати непотрібні лінії. До комірок таблиці можна вводити текст, числа, малюнки. Для цього потрібно клацнути мишею всередині комірки для появи курсору, який означає місце вставки символів, які ви вводите. Починати введення тексту потрібно набором з клавіатури. Можлива вставка символів до комірок таблиці з буфера обміну (ділянки пам’яті комп’ютера, зарезервована для тимчасового зберігання будь-яких даних; дозволяє використовувати операції копіювання, вирізання та вставки файлів, папок, а також об’єктів та документів: малюнків, таблиць, фрагментів тексту тощо). Для переміщення курсору по комірках таблиці користувач може використовувати, окрім клацання мишею, клавіші керування курсором. Для виділення комірок потрібно встановити покажчик миші у лівому верхньому куті комірки (покажчик набуде форми чорної стрілки) та клацнути кнопкою. що ж до тексту всередині комірки, то він виділяється як звичайний текст. Для виділення рядка таблиці потрібно встановити покажчик ліворуч від рядка за межею таблиці (у так звану смугу виділення).коли покажчик набуде форми стрілки з контуром, потрібно клацнути лівою кнопкою миші. Для виділення стовпця покажчик встановлюється над ним. Якщо потрібно виділити всю таблицю, то необхідно клацнути по будь-якій комірці таблиці, при цьому ліворуч і вище таблиці з’явиться маленький квадрат з хрестиком – маркер переміщення таблиці. Після цього користувачу потрібно навести на маркер покажчик миші (покажчик також перетвориться на стрілоподібний хрестик) і клацнути лівою кнопкою. Коли тільки користувач починає працювати з таблицями, то не завжди він може виділити текст мишею. Для цього є ще один спосіб – клацнути всередині однієї з комірок, які потрібно виділити, й виконати потрібну команду меню: ТАБЛИЦЯ ( ВИДІЛИТИ ( (ТАБЛИЦЯ, СТОВПЕЦЬ, РЯДОК чи КОМІРКА). Досить часто виникає потреба вставити ще один рядок (стовпець) в таблицю, так як тих, що вже є, не вистачає для введення всього обсягу інформації. Для цього розташовують курсор в один з рядків вище чи нижче від місця вставки і обирають команду меню ТАБЛИЦЯ ( ДОДАТИ ( РЯДОК ВИЩЕ (або РЯДОК НИЖЧЕ). Якщо ж потрібно вставити кілька рядків, наприклад два, то виділяють два рядки і виконують одну з зазначених команд. Вставка стовпців виконується аналогічно командою СТОВПЕЦЬ ЗЛІВА (або СТОВПЕЦЬ СПРАВА). Також бувають випадки, коли, навпаки, потрібно видалити рядки, стовпці чи таблиці. Для цього необхідно клацнути мишею всередині рядка чи стовпця, що видаляється, й обрати команду ТАБЛИЦЯ ( ВИДАЛИТИ ( (РЯДКИ або СТОВПЦІ). Для видалення таблиці, перш за все її виділяють, а потім натискають клавішу Delete або ж клацають мишею всередині будь-якої комірки і виконують команду меню ТАБЛИЦЯ ( ВИДАЛИТИ ( ТАБЛИЦЯ. Також в MS Word є можливість зміни розмірів рядків і стовпців. Змінити висоту рядка або стовпця можна простим перетягуванням межі таблиці. Для цього користувач наводить покажчик миші на потрібну лінію сітки (покажчик набуде вигляду подвійної риски з двосторонньою стрілкою) і клацанням миші перетягує лінію сітки на нове місце. Проте є можливість точніше задати розміри стовпців і рядків. Це робиться так: виділяють потрібний рядок і обирають команду ТАБЛИЦЯ ( ВЛАСТИВОСТІ ТАБЛИЦІ. В діалозі, який з’явиться, обирають вкладку Рядок, після чого клацають по опції ВИСОТА і вводять значення висоти в сантиметрах до поля лічильник. При завданні висоти пропонується у полі режим обрати варіант МІНІМУМ. Це відповідатиме завданню мінімальної висоти рядка: при недостачі місця у комірці встановлюється висота, яка забезпечує розташування всієї інформації. При виборі режиму ТОЧНО висота рядка буде фіксованою, й інформація, яка не вмістилась до комірки, залишиться невидимою. Якщо потрібно відформатувати сусідні рядки таблиці, то робиться це кнопками НАСТУПНИЙ РЯДОК або ж ПОПЕРЕДНІЙ РЯДОК, не закриваючи діалог ВЛАСТИВОСТІ ТАБЛИЦІ. Після цього натискають кнопку ОК. Аналогічно користувач може задати параметри стовпців, виділяючи стовпці та використовуючи вкладку СТОВПЕЦЬ діалогу ВЛАСТИВОСТІ ТАБЛИЦІ. Також в MS Word є опція зміни розмірів таблиці. Найпростіше розмір таблиці регулюється за допомогою маркера зміни розміру, який має вигляд маленького квадрата і з’являється в нижньому правому куті після виділення всієї таблиці. Для зміни розмірів потрібно встановити покажчик миші на даний квадратик, який набуде форми двосторонньої стрілки, орієнтованої по діагоналі таблиці, натиснути на кнопку миші й потягнути маркеру потрібний бік до отримання необхідного розміру таблиці по вертикалі та горизонталі й відпустити кнопку. Також користувач може певним чином розташувати створену таблицю відносно тексту, клацнувши по ній мишею та обравши команду ТАБЛИЦЯ ( ВЛАСТИВОСТІ ТАБЛИЦІ. У діалозі властивостей відкривають вкладку ТАБЛИЦЯ, задають потрібне розташування таблиці за допомогою піктограм у групах ВИРІВНЮВАННЯ і ОБТІКАННЯ і клацають по кнопці ОК. Так таблиця може знаходитись зліва, справа і по центрі сторінки, обтікання може бути навколо, а може і не бути. Найпростіший спосіб переміщення таблиці – перетягування її за маркер переміщення (він розташований ліворуч і вище таблиці), який з’являється після того, як клацнути по таблиці. У таблицях Word за умовчуванням текст вирівнюється водночас по лівому і верхньому краях комірки, проте це можна змінити: потрібно виділити елементи таблиці, в яких потрібне вирівнювання, і клацнути правою кнопкою миші по зоні виділення; з контекстного меню, яке з’явиться, обрати команду Вирівнювання в комірці й у палітрі обрати спосіб вирівнювання. Команду вирівнювання тексту можна також викликати з панелі інструментів ТАБЛИЦЯ І ГРАНИЦІ. В цьому ж контекстному меню користувач може видалити комірки або розбити їх на більшу кількість, задати напрям тексту, створити в таблиці список. Покращити зовнішній вигляд таблиці, щоб привернути увагу до певних її частин, можна за допомогою заливання. Для цього користувачу необхідно виділити елементи таблиці, що заливатимуться, інакше заливання буде застосоване до всієї таблиці. Далі обрати команду ФОРМАТ ( ГРАНИЦІ І ЗАЛИВКА та перейти на вкладку ЗАЛИВКА, в якій задати параметри заливання й візерунка, після чого натиснути ОК. Для видалення заливання необхідно клацнути всередині таблиці й обрати у меню ТАБЛИЦЯ команду АВТОФОРМАТ, а далі у списку ФОРМАТИ вказати параметр НЕМАЄ і закрити діалог. На вкладці ГРАНИЦЯ вказується тип ліній сітки таблиці або ж задається їхня відсутність. Прикладом є табл.1.4. Таблиця 1.4 Дані про вчителів Новояворівської СЗШ №1 №з/п Прізвище вчителя Ім’я та по-батькові вчителя Стаж роботи, роки Предмет 1 Харламова Олена Олегівна 17 біологія 2 Пучак Олена Олексіївна 9 математика 3 Грабовська Надія Миколаївна 23 фізика 4 Бардак Лариса Іванівна 29 історія 4.2. Набір та редагування формул У склад Word для Windows входить РЕДАКТОР ФОРМУЛ, який дозволяє здійснювати набір формул. Формула вставляється в текст як об’єкт, подібно малюнку чи діаграмі. Щоб відредагувати формулу, потрібно запустити редактор формул, так як редагувати формулу засобами Word не можна. Засобами цього текстового процесора можна змінити розташування і розміри формул, так само, як це робиться зі всяким графічним об’єктом. Запуск редактора формул: Виконати команду ВСТАВИТИ ( ОБ’ЄКТ. Обрати вкладку СТВОРИТИ НОВИЙ. В полі ТИП ОБ’ЄКТУ вибрати РЕДАКТОР ФОРМУЛ 3.0 і клацнути на ОК. Після виконання даної команди меню Word для Windows зміниться на меню редактора формул і з’явиться палітра інструментів ФОРМУЛА і один пустий слот для введення формул. Слот – це місце, в яке розташовується частина формули. Кількість слотів залежить від структури формули. Наприклад, звичайний дріб має два слоти: для чисельника і знаменника. Запустити редактор формул можна також клацнувши на клавіші на панелі інструментів. Палітра інструментів ФОРМУЛА містить два ряди клавіш, кожна з яких відкриває відповідну палітру. Верхні клавіші відкривають палітру символі, а нижні – палітри шаблонів формули. Шаблон формули – це готова структура, яка становиться з символів і слотів. Введення символів відбувається у той слот, в якому знаходиться курсор. З допомогою мишки або клавіші ТАВ можна переміщувати курсор зі слота в слот. Щоб вставити потрібний символ, слід клацнути на ньому мишкою. Щоб вийти з редактора формул, потрібно клацнути мишкою за межами формули або натиснути клавішу Esc. Щоб формула висвітлювалася в документі, потрібно виконати команду СЕРВІС ( ОПЦІЇ, вибрати вкладку ВИГЛЯД і зробити неактивною опцію Місце для малюнків. Якщо ця опція активна, то замість формули висвітлюється рамка. Щоб відформатувати формулу, потрібно спершу двічі клацнути по формулі. Для цього потрібно зайти у редактор формул. Можна налаштувати інтервали між елементами формули, вирівнювати частини формули, змінювати шрифт і розмір написання для довільного елементу. Щоб задати вигляд елементів формул, в редакторі формул необхідно виконати команду СТИЛЬ, після чого з’явиться меню з командами: МАТЕМАТИЧНИЙ, ТЕКСТ, ФУНКЦІЇ, ЗМІННІ, ГРЕЦЬКІ, МАТРИЦЯ-ВЕКТОР, ІНШИЙ. Кожен стиль можна застосувати до всіх формул, однієї формули, частини однієї формули. Щоб змінити шрифт для стилю, потрібно виконати команду СТИЛЬ ( ВИЗНАЧИТИ. З’явиться вікно СТИЛІ, в якому для кожного стилю можна задати шрифт та написання. Щоб змінити розміри елементів формули в редакторі формул, потрібно виконати команду РОЗМІР ( ВИЗНАЧИТИ. У вікні, що з’явиться, є п’ять полів для зміни розмірів елементів формули і поле перегляду. Щоб змінити розмір шрифту елементу потрібно розташовувати вказівний миші у полі, у якому заданий відповідний розмір елемента і змінити його. У полі перегляду висвітляться символи, розміри яких користувач хоче змінити. Для фіксування змін потрібно клацнути на клавіші ЗАСТОСУВАТИ. Якщо отриманий результат не задовольняє користувача, то можна відмовитись від змін, клацнувши на клавіші ЗАМОВЧУВАННЯ і після цього на ОК. Щоб встановити потрібний інтервал між частинами формул, в редакторі формул необхідно виконати команду ФОРМАТ ( ІНТЕРВАЛ. Після цього з’являється діалогове вікно, в якому ліворуч міститься список відстаней між різними елементами формул, а праворуч висвітлюється зображення, яке пояснює їх зміст. Щоб зафіксувати внесені зміни, потрібно клацнути на клавіші Застосувати. Якщо результат не задовольняє користувача, то він може відмовитись від змін, клацнувши на клавіші ЗАМОВЧУВАННЯ і після цього на ОК. Для вирівнювання частин формул в редакторі формул потрібно виконати команду ФОРМАТ, після чого відкриється меню з командами ВИРІВНЮВАННЯ ЛІВОРУЧ, ВИРІВНЮВАННЯ ПО ЦЕНТРУ, ВИРІВНЮВАННЯ ПРАВОРУЧ, ВИРІВНЮВАННЯ ПО = (тобто всі рядки вирівнюються по символу-розділювачу), МАТРИЦЯ – відкривається однойменне вікно, в якому можна вибрати довільні розміри матриці, встановити тип вирівнювання елементів [4, 5]. Приклад формули зображений на рис.4.1. . Рис.4.1. Формула 4.3. Засоби Word для роботи з графікою В Word є набір засобів для створення геометричних фігур, ліній, прямокутників, овалів та інших графічних об’єктів. Крім того є можливість вибирати і вставляти в документ десятки готових малюнків. Word дозволяє імпортувати в документи графіку таких форматів, які підтримуються більшістю інших додатків Windows, а програма Word Photo Editor може бути використана для перегляду та зміни цифрових фотографій та електронних зображень інших типів. Для роботи з графічними об’єктами, зміни їхніх кольорів, фону, границь і інших параметрів, призначена палітра інструментів МАЛЮВАННЯ. До малюнків відносяться об’єкти у форматі bmp, скановані зображення і фотографії. Побудова діаграм. Діаграми створюються на основі даних, які знаходяться в таблиці. Щоб створити діаграму, потрібно позначити дані, на основі яких буде побудована діаграма або графік, і виконати команду ВСТАВИТИ ( ОБ’ЄКТ ( ДІАГРАМА або клацнути на клавіші ВСТАВИТИ Діаграму на панелі інструментів. З’явиться таблиця, створена з допомогою Excel, і побудована діаграма, вигляд якої вибраний за замовчуванням. РЕДАГУВАТИ ( змінювати, додавати, витирати) дані в таблиці можна, клацнувши в потрібній чарунці два рази або натиснувши клавішу F2. При цьому вигляд діаграми автоматично змінюється. Для зміни типу діаграми її потрібно активізувати, клацнути правою клавішею миші і з контекстного меню вибрати команду ТИП ДІАГРАМИ. Щоб вийти з режиму побудови діаграми, потрібно клацнути у довільному місці документу за межами діаграми. Наприклад рис.4.2. Рис.4.2. Співвідношення витрат населення Також в Word є можливість вставляти малюнки з Clipart. Щоб вставити документ потрібний малюнок, потрібно виконати команду ВСТАВКА ( РИСУНОК ( КАРТИНКИ, і у вікні, що відкриється, вибрати вкладку КАРТИНКИ. Вставити малюнок можна також командою ВСТАВКА ( ОБ’ЄКТ, в діалоговому вікні, яке з’явиться, зі списку обрати Microsoft Clip Gallery і клацнути на ОК. Clip Gallery надає можливість пошуку малюнків з необхідними характеристиками. Перш за все потрібно вибрати категорію малюнків і клацнути мишею по ній. Після цього з’являться картинки цієї категорії. Для того, щоб обрати потрібний користувачеві малюнок, потрібно клацнути по цьому малюнку лівою клавішею миші. Після цього з’явиться вікно, в якому потрібно обрати одну з поданих команд: ВСТАВИТЬИ КЛІП; ПОПЕРЕДНІЙ ПЕРЕГЛЯД КЛІПУ; ДОДАТИ КЛІП ДО КАТЕГОРІЇ „ВИБРАНЕ” АБО В ІНШУ, тоді з’являється вікно, в якому потрібно вказати потрібну категорію і клацнути на клавіші ДОДАТИ; ЗНАЙТИ СХОЖІ КЛІПИ – можна вибрати схожі кліпи за стилем, кольором, формою, за ключовими словами тощо. Клавіша КЛІПИ ІНТЕРНЕТУ дозволяє перейти на спеціалізовану webсторінку Clip Online для користувачів Microsoft Clip Gallery, якщо комп’ютер під’єданий до мережі Інтернет. Якщо у рядку ПОШУК КЛІПІВ набрати ім’я кліпу або категорії, то при їх наявності вони висвітляться на екрані. Існує можливість вставки малюнків і відсканованих фотографій з інших програм і файлів. Для цього використовують команду ВСТАВКА ( РИСУНОК ( З ФАЙЛУ. У вікні ДОДАТИ РИСУНОК у списку ПАПКА потрібно вибрати диск і папку, в якій знаходиться файл з потрібним малюнком. У списку ТИП Файлів слід вказати тип графічного файлу. Word дозволяє вставляти в документ малюнки з графічних файлів таких форматів, як Enhanced Metafile (.emf), Joint Photographic Experts Group (.jpg), Portable Network Graphics (.png), крапковий малюнок Windows (.bmp, .rle, .dib), а також метафайл Windows (.wmf). після цього потрібно клацнути на клавіші ВСТАВИТИ. Щоб відредагувати малюнок, його потрібно позначити і виконати команду або з контекстного меню брати ФОРМАТ МАЛЮНКА. Після цього з’являється діалогове вікно, в якому потрібно вибрати потрібні параметри для зміни кольору, розміру, стилю обтікання малюнку текстом тощо. Редагувати малюнок можна також з допомогою мишки. Для цього користувач позначає малюнок, розташовує мишку на маркерах (чорні прямокутники) і вона набуває вигляду двонапрямленої стрілки з допомогою якої можна змінити розміри малюнка. Щоб витерти малюнок, його виділяють і натискають клавішу Delete або виконують команду РЕДАГУВАННЯ ( ВИТИРАННЯ. Малюнки займають великий обсяг пам’яті. Тому існує можливість не вставляти об’єкт безпосередньо в документ, а встановлювати зв’язок між документом Word і графічним об’єктом. Для цього потрібно виконати команду ВСТАВКА ( РИСУНОК ( З ФАЙЛУ І ВІКНІ, що з’явиться, вибрати малюнок, який необхідно вставити, після чого активізувати опцію Зв’язок з файлом, а опцію ЗБЕРІГАТИ в документі зробити неактивною. Після виконання усіх цих дій користувачеві потрібно клацнути на клавіші ВСТАНОВИТИ. Після цього малюнок буде друкуватися разом із документом. Проте малюнок щезає і не друкується при розірванні зв’язку, наприклад, при копіюванні документа на дискету. Також є можливість вставки фігурного тексту, тобто об’єктів WordArt. Об’єкти WordArt – це текст, оформлений з допомогою спеціальних ефектів. Їх зручно використовувати для створення гарних заголовків або написів. В об’єктах WordArt можна змінювати форму букв написів, стискувати, розтягувати, повертати текст, додавати тіні, рамки, деякі інші ефекти. Щоб вставити в документ об’єкт WordArt, слід розташувати курсор у потрібному місці документу і виконати команду ВСТАВКА ( МАЛЮНОК ( ОБ’ЄКТ WORDART або клацнути на клавіші ДОДАТИ ОБ’ЄКТ WORDART панелі інструментів МАЛЮВАННЯ. Після цього з’явиться вікно КОЛЕКЦІЯ WORDART, в якому потрібно вибрати зразок оформлення майбутнього напису і клацнути на клавіші ОК. З’явиться вікно ЗМІНА ТЕКСТУ WORDART, в якому можна ввести текст напису, вибрати шрифт, його висоту і тип написання. Для підтвердження користувачеві необхідно натиснути ОК. Після виконання усіх вищеописаних дій створений об’єкт з’являється в документі. Разом з об’єктом з’являється палітра інструментів WordArt, яка дозволяє створювати додаткові ефекти. Клавіші палітри інструментів WordArt: ДОДАТИ ОБ’ЄКТ WORDART – створення нового об’єкту WordArt. ЗМІНИТИ ТЕКСТ – зміна тексту у позначеному об’єкті WordArt. КОЛЕКЦІЯ WORDART – вибір стилю для напису WordArt у діалоговому вікні. ФОРМАТ АВТОФІГУРИ/МАЛЮНКУ – форматування ліній, зміна кольорів, візерунку, розміру, розташування, спосіб обтікання об’єкту текстом й інші властивості позначеного об’єкту. ФОРМА WORDART – вписує текст об’єкту WordArt в одну із стандартних форм. ВІЛЬНЕ ОРБЕРТАННЯ – повертає вибраний об’єкт на довільний кут. Потрібно навести курсор мишки на один з наріжних маркерів, натиснути ліву клавішу миші і повернути об’єкт на довільний кут. ОБТІКАННЯ ТЕКСТОМ – вибирає вигляд обтікання малюнку тексту. ВИРІВНЯТИ БУКВИ WORDART ПО ВИСОТІ – встановлення однакової висоти для всіх букв у позначеному об’єкті WordArt. ВЕРТИКАЛЬНИЙ ТЕКСТ WORDART – вертикальне розташування тексту об’єкту WordArt. При цьому символи тексту розташовуються один під одним, і напис читається зверху вниз. ВИРІВНЮВАННЯ ТЕКСТУ ОБ’ЄКТУ WORDART. РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕРВАЛІВ МІЖ СИМВОЛАМИ ТЕКСТУ ОБ’ЄКТУ WORDART. В Word існує така функція, як створення об’єктів з допомогою палітри інструментів МАЛЮВАННЯ. Щоб висвітлити цю палітру, користувачу потрібно виконати команду ВИГЛЯД ( ПАЛІТРА ( МАЛЮВАННЯ або клацнути на клавіші МАЛЮВАННЯ на панелі інструментів. Якщо клацнути на клавіші МАЛЮНОК, з’явиться меню з наступними командами: ГРУПУВАННЯ – для об’єднання декількох об’єктів в один об’єкт; РОЗГРУПУВАННЯ – розгруповує згрупований попередньо об’єкт; ПЕРЕГРУПУВАННЯ – зміна порядку розташування тексту і об’єкту; СІТКА – для налаштування розмірів сітки на якій малюється малюнок; ПЕРЕМІЩЕННЯ – дозволяє переміщати об’єкти вгору, вниз, ліворуч, праворуч; ВИРІВНЮВАННЯ – дозволяє вирівнювати об’єкт відносно сторінки; ОБЕРТАННЯ – повертання об’єкта; ЗМІНИТИ ФОРМУ – відображення вершин для зміни форми позначеної кривої; ЗМІНА АВТОФІГУР; ВСТАНОВИТИ АВТОФІГУРИ ЗА ЗАМОВЧУВАННЯМ. Також в Word є можливість додавати або змінювати автофігури. Над фігурами можна виконувати такі дії: зміна розмірів і кольору фігури, обертання, віддзеркалення, а також комбінування з іншими фігурами для компонування більш складних фігур. Щоб вставити в документ автофігуру, потрібно розташувати курсор в місце, де вона повинна розміщуватись і виконати команду ВСТАВКА ( РИСУНОК ( АВТОФІГУРИ або використати відповідні клавіші панелі інструментів МАЛЮВАННЯ. У вікні автофігури знаходяться декілька категорій фігур: ЛІНІЇ, ОСНОВНІ ФІГУРИ, ФІГУРНІ СТРІЛКИ, БЛОК-СХЕМИ, ЗІРКИ, ВКАЗІВНИКИ. Слід вибрати потрібну категорію і з неї потрібну авто фігуру. Клавіша ЛІНІЯ дозволяє провести пряму лінію, клавіша СТРІЛКА – намалювати лінії зі стрілкою. Клавіша ПРЯМОКУТНИК малює прямокутники. Якщо цю клавішу натиснути при затисненій клавіші Shift, то намалюється квадрат. З допомогою клавіші Овал можна намалювати еліпс. Щоб намалювати коло, потрібно клацнути націй клавіші при затисненій клавіші Shift. Клавіша Текстовий блок використовується для написання тексту. За допомогою курсору, який набуває вигляду хрестика, користувач малює рамку, в яку з клавіатури вводить текст. Клавіша ВСТАВКА ОБ’ЄКТУ WORDART дозволяє вставляти текст, оформлений з допомогою спеціальних ефектів. Наступні клавіші мають такі функції: КОЛІР ЗАМАЛЬОВУВАННЯ – вибирається колір замальовування об’єкта; КОЛІР ЛІНІЇ – задається колір лінії; КОЛІР ШРИФТУ – задається колір шрифту; ТИП ЛІНІЇ – вибирається товщина лінії; ТИП ШТРИХА – задається тип штрихової лінії; ВИГЛЯД СТРІЛКИ – задається тип стрілки; ТІНЬ – вказується розташування тіні; ОБ’ЄМ – предмет висвітлюється об’ємно. Існує можливість додавання тексту до авто фігури. Для цього слід клацнути на фігурі правою клавішею миші, вибрати команду ДОДАТИ ТЕКСТ у контекстному меню, а потім ввести необхідний текст. Цей текст стає частиною фігури. При переміщенні фігури текст переміщається разом із нею. Проте при виконанні команди ОБЕРТАННЯ або ЗЕРКАЛЬНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ фігури текст не обертається і не відображається разом із фігурою. Розміщення тексту і малюнків на сторінці може бути різним. Для переміщення графічних об’єктів, у багатьох випадках достатньо просто перетягнути їх туди, куди не обхідно. Проте існує можливість переміщення об’єкта в точно задану позицію, або також „прив’язки” або прикріплення об’єкта до абзацу таким чином, щоб при переміщенні абзацу об’єкт переміщався автоматично. Малюнки, що вставляються в документ Word поділяються на вмонтовані і такі, що переміщаються. Вмонтовані малюнки встановлюються безпосередньо в точку вставки в тексті. Малюнки, що переміщуються, вставляються в прошарок промальовування, таким чином, що їх можна точно позиціювати на сторінці або перед або за текстом або іншим об’єктом. За допомогою засобів Word користувач може перетворити малюнок, що переміщається, у вмонтований і навпаки. Для цього потрібно зробити такі кроки: позначити малюнок; виконати команду ФОРМАТ ( РИСУНОК, а потім вкладку РОЗТАШУВАННЯ; щоб перетворити малюнок, що переміщається, у вмонтований малюнок, потрібно зробити неактивною опцію ПОВЕРХ ТЕКСТУ, а щоб перетворити вмонтований малюнок у малюнок, що переміщається – активізувати цю опцію [3]. 4.4. Шаблони та стилі. Створення змісту документів Стиль – це група параметрів форматування, що має унікальне ім’я. стиль оформлення може містити сукупність параметрів форматування абзаців і символів (наприклад вид і розмір шрифту, вирівнювання абзаців, відстань між рядками). Стиль зберігається разом з документом бо його шаблоном. При форматуванні за допомогою стилю використовуються стилі двох типів: стилі символів і стилі абзаців. Стилі символів призначені для форматування позначених фрагментів у середині абзацу (символів, слів, фраз, речень). Стилі абзаців призначені для форматування цілих абзаців. Якщо встановити курсор в межах фрагменту, якому призначений стиль символі, в списку стилів панелі інструментів форматування відобразиться ім’я цього стилю символів. Якщо при форматуванні стиль символів не використовувався, в списку СТИЛЬ відобразиться ім’я стилю абзацу. Стиль символів позначається в списку символів а, а стиль абзацу – маркером абзацу . Word має стандартні стилі для оформлення документів. При введенні тексту нового документу, який базується на шаблоні NORMAL.DOT, за замовчуванням використовується стиль NORMAL – стандартний стиль для основного тексту, як правило, розміри букв мають 10 пунктів, Times New Roman Cyr, вирівнювання ліворуч,одинарний інтервал між рядками. Цей стиль використовується до тих пір, поки не буде використано інший стиль. Щоб відформатувати фрагмент тексту за допомогою стилю, потрібно визначити його і виконати команду ФОРМАТ ( СТИЛЬ. У вікні СТИЛЬ у списку СТИЛЬ необхідно вибрати потрібний стиль. У полі АБЗАЦ міститься зразок того, як виглядатимуть абзаци у позначеному фрагменті при заданих параметрах форматування. У полі СИМВОЛИ міститься зразок того, як виглядатимуть літери у позначеному фрагменті при заданих параметрах форматування. Якщо оформлення тексту за допомогою вибраного стилю задовольняє, то потрібно клацнути на клавіші ЗАСТОСУВАТИ. Потрібний стиль можна також вибирати зі списку стилів на панелі інструментів. Для форматування решти елементів документу також розроблені спеціальні стилі. Наприклад, для форматування заголовків відповідних рівнів призначені стилі ЗАГОЛОВОК 1 – ЗАГОЛОВОК 3, для форматування колонтитулів – ВЕРХНІЙ, НИЖНІЙ, а НОМЕР СТОРІНКИ – стиль символів номерів сторінок. Для того, щоб кожен раз при створенні документу не повторювати одні і ті ж дії по створенню і зміні стилів, елементів авто тексту і авто заміни, макросів, комбінацій клавіш, конфігурації палітри інструментів, для кожного типу документа створюється шаблон. Шаблон – це особливий вид документу, який містить спеціальні засоби для створення і опрацювання документів Word. Шаблон може містити наступні елементи: текст або формат, однаковий для всіх документів цього типу, наприклад для службової записки або змісту; стилі; елементи авто тексту; макроси; меню і поставлені у відповідність комбінаціям клавіш операції; панелі інструментів. Будь-який створений текстовим процесором Word документ повинен базуватись на певному шаблоні. Шаблон можна розглядати, як стандартний бланк, підготовлений до заповнення. У шаблоні встановлюються поля сторінки, колонтитули та інші параметри документу, зберігаються стилі форматування. Всі елементи шаблону можна змінювати. Після запуску текстового процесора Word відкривається порожній документ, що базується на шаблоні NORMAL.DOT, в Word є шаблони для створення службових записок, звітів, ділових листів, дисертацій і т.д. за замовчуванням всі шаблони зберігаються в папці TEMPLATES папки програм Word. При створенні нового документу потрібно виконати команду ФАЙЛ ( НОВИЙ. З’являється діалогове вікно, вкладками якого є назви шаблонів, згруповані за темами: ЗАГАЛЬНІ, ЛИСТИ І ФАКТИ, ЗАМІТКИ, ЗВІТИ, ЮРИДИЧНІ ДОКУМЕНТИ, ВИДАВНИЦТВО, ІНШІ ДОКУМЕНТИ, WEB-СТОРІНКИ. Документ можна створювати на основі вбудованих шаблонів і на основі шаблонів, створених користувачем. Всі створені користувачем шаблони знаходяться у вкладці ЗАГАЛЬНІ. Існує три способи створення шаблонів документів: на основі існуючого шаблону; шляхом модифікації існуючого шаблону; створення зовсім нового шаблону. Шаблон створюється командою ФАЙЛ ( НОВИЙ. У діалоговому вікні НОВИЙ, у полі СТВОРИТИ потрібно активізувати опцію ШАБЛОН і клацнути на ОК. У документі, що відкриється, можна ввести або скопіювати тексти та ілюстрації, задати спосіб розміщення частин шаблону на сторінці, змінити оформлення символів, створити, скопіювати і модифікувати стилі оформлення ,макрокоманди і елементи авто тексту, вставити в документ гіпертекстові посилання. Після створення шаблон слід зберегти, команду ФАЙЛ ( ЗБЕРЕГТИ або клацнути на клавіші ЗБЕРЕГТИ на панелі інструментів. До імені файлів шаблонів автоматично додається розширення .DOT. Новий шаблон можна створити на основі існуючого шаблону або документу Word. Для цього слід відкрити цей документ командою ФАЙЛ ( ВІДКРИТИ. В полях ДИВИТИСЬ В і ІМ’Я вікна ВІДРИТТЯ вказати відповідно диск, папку та ім’я документу і клацнути на клавіші ВІДКРИТИ. Модифікувати документ можна надавши йому бажаного вигляду та створивши необхідні елементи шаблону. Можна вставити текст або ілюстрацію, задати поля, створити, скопіювати або модифікувати стилі та макрокоманди, тощо. Після цього потрібно зберегти документ у вигляді шаблону, виконавши команду ФАЙЛ ( ЗАПИСАТИ ЯК. У полі ЗАПИСАТИ ЯК встановити значення DOCUMENT TEMPLATES (*.DOT). У полі ЗБЕРЕГТИ В вибрати папку ШАБЛОНИ, в якій зберегти шаблон, і клацнути на клавіші ЗАПИСАТИ. В Word є можливість змінювати існуючі шаблони. Відкрити шаблон командою ФАЙЛ ( ВІДКРИТИ. У вікні ВІДКРИТИ в полі ФАЙЛИ ТИПУ встановити значення DOCUMENT TEMPLATES (*.DOT). У полі ДИВИТИСЬ В вказати дисковід і папку, а у полі ІМ’Я – вказати ім’я шаблону, який потрібно змінити. Клацаємо на клавіші ВІДКРИТИ. Внести змін і зберегти, як описано у попередніх пунктах. Зміни шаблону документу не поширюється на всі документи, створені раніше за допомогою цього шаблону. Щоб актуалізувати документи у відповідності з новою версією шаблону, потрібно в ці документи скопіювати змінені стилі оформлення. Також в Word є можливість створювати глобальні шаблони. Як правило, глобальним є шаблон NORMAL. Глобальний шаблон створюється командою СЕРВІС ( ШАБЛОНИ І ДОДАТКИ. Після виконання цієї команди, з’являється діалогове вікно, у якому перелічені глобальні шаблони. Щоб додати новий шаблон у список, потрібно клацнути на клавіші ДОДАТИ. У вікні ДОДАТИ ШАБЛОН вибрати назву потрібного шаблону і натиснути ОК. Щоб видалити глобальний шаблон, потрібно його виділити і натиснути на кнопці ВИТЕРТИ. Щоб змінити шаблон поточного документу, потрібно клацнути на клавіші ПРИЗНАЧИТИ. При активній опції АВТОМАТИЧНО ПОНОВЛЮВАТИ СТИЛІ ДОКУМЕНТУ автоматично поновлюються стилі документу, які розташовані в новому шаблоні з такими ж іменами. Якщо клацнути на клавіші ОРГАНІЗАТОР, з’являється вікно, з допомогою якого можна копіювати шаблони з одного документу в інший, аналогічно до того, як це робиться при копіюванні стилів [2]. ВИСНОВОК Стрімкий розвиток комп’ютерної техніки та її програмного забезпечення – одна з характерних рис сучасного періоду розвитку суспільства. Технології, основним компонентом яких є комп’ютер, проникають практично в усі сфери людської діяльності. Прогрес в області комп’ютерних технологій, які знайшли своє практичне застосування у банках та бухгалтеріях, у системах зв’язку та управління, у видавництвах та бібліотеках, вважається запорукою світових науково–технічних досягнень. Комп’ютер став неодмінним атрибутом робочого місця працівників багатьох професій. У цих умовах необхідним та актуальним є освоєння програмного забезпечення сучасних операційних систем та програм, що працюють у їх середовищах, комп’ютерних технологій та систем на базі персональних комп’ютерів з метою їх лабораторного використання у різних напрямах фахової діяльності сучасного економіста. Основним завданням інформатики як науки і предмету є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними та програмними засобами обчислювальної техніки. Мета систематизації полягає у тому, щоб виділити, впровадити та розвинути передові, найбільш ефективні технології автоматизації етапів роботи з даними, а також методично забезпечити нові технологічні дослідження. Наше суспільство активно розбудовує ринкову економіку, залучає громадян України до підприємницької діяльності. Знання основ ринкової економіки і підприємництва необхідні кожному, а не тільки бізнесменам, банкірам, менеджерам. Всі можливості Microsoft Word дивують і заставляють задуматись над питанням, як широко ця програма використовується в сферах суспільного життя і безпосередньо в банківській справі, тобто нашій майбутній спеціальності. Усі функції Word допомагають і полегшують роботу користувача в вікні цієї програми, допомагають виконувати різноманітні функції: складати діаграми, малювати таблиці, оформлювати бланки документів, створювати шаблони, формули для обрахування різноманітних понять та багато інших операцій, описаних в даному рефераті. Так в даному рефераті подані основні відомості про текстові процесори, їхні особливості та основи роботи з ними, загальна характеристика текстового процесора Microsoft Word, його переваги перед текстовими редакторами та недоліки перед видавничими системами, особливості його вікна та частин, ре набір, редагування та опрацювання даних, форматування символів та абзаців, створення формул та таблиць. Усі ці можливості полегшують роботу працівникам банківської системи. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Текстовий редактор Word2000. Вступ в INTERNET: Лекції та завдання до лаборант. Робіт / М-во освіти і науки України; Національн. ун-т „Львівська політехніка”; І. Демків, П. Каленюк, І. Клюйник та ін. – Львів: Каменяр, 2004. – 210 с. Гаєвський О. Ю. Інформатика: 7-11 кл.: Навч. посіб. – К.: А.С.К., 2005. –512 с. Кинкоф Ш. Microsoft Office.- М.: Компьютер ЮНИТИ, 1996. -351с. Персон Р., Роуз Л. Word для Windows в подлиннике.-СПб.: BHV, 2001.–502 с. Руденко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоу М.О. Практичний курс інформатики / За ред. Мадзігона В.М.– К.: Фенікс, 1997.–304 с. РЕЦЕНЗІЯ на методичні рекомендації щодо проведення лабораторних занять і самостійної роботи з дисципліни Інформатика У даний час електронна обчислювальна техніка і технології розвиваються від класу власне обчислювальних систем до систем із елементами штучного інтелекту, основною властивістю, яких є їх відкритість, тобто спроможність як необмеженого нарощування інформаційної місткості, так і нарощування числа користувачів у системі. Сучасне суспільство все більше приділяє уваги розробці та впровадженню найновітніших технологій в галузі комп’ютерної індустрії. Найважливішим при цьому є питання створення засобів подання та обробки даних, що надходять із найрізноманітніших галузей людської діяльності й може бути вираженою у будь-якій формі. У зв’язку з цим інформаційні технології відкритих систем, а також Інформатика є актуальними у теперішній час і будуть залишатися такими і в майбутньому. У рецензованих методичних рекомендаціях щодо проведення лабораторних занять і самостійної роботи з дисципліни Інформатика чітко сформульовані мета і завдання, пов’язані з освоєнням студентами основ теорії та концепцій побудови відкритих інформаційних систем типу Інтернет, а також підготовкою спеціалістів в галузі ІНФОРМАТИКИ з питань моделювання архітектури та методів побудови відкритих систем, роботи в мережі Інтернет і реалізації процедур захисту інформації, основ теорії алгоритмів та програмування процедур обробки даних, та оволодіння формами та засобами подання алгоритмів, основними алгоритмічними системами, а також створення алгоритмів та процедур обробки контекстно-залежних мов для вирішення задач економічних систем із елементами штучного інтелекту.. У цілому розроблені методичні рекомендації щодо проведення лабораторних занять і самостійної роботи з дисципліни Інформатика охоплюють повний перелік тем, що стосуються сформульованих задач дисципліни, відповідає усім вимогам і може бути рекомендована для використання підготовки спеціалістів в галузі економіки. Доктор технічних наук, Професор кафедри захисту інформації Національного університету „Львівська політехніка” В.Д. Погребенник РЕЦЕНЗІЯ на методичні рекомендації щодо проведення лабораторних занять і самостійної роботи з дисципліни Інформатика Рекомендації щодо проведення лабораторних занять і самостійної роботи з дисципліни Інформатика є однією з форм адаптації студентів до умов та характеру їх майбутньої роботи в банківських установах. Вона дає студентам можливість засвоїти методи роботи банків з клієнтами, оволодіти необхідними практичними навичками виконання банківських операцій, їх обліку та аналізу. Програма рекомендації щодо проведення лабораторних занять і самостійної роботи призначена забезпечити цілісну підготовку фахівців з економіки, тому вона є актуальною на сьогодні. У рецензованих методичних рекомендаціях щодо проведення лабораторних занять і самостійної роботи з дисципліни Інформатика чітко сформульовані мета і завдання, зорієнтовані на закріплення і поглиблення теоретичних знань студентів, формування професійних вмінь та навичок за фахом на базі знань, отриманих в інституті, викладено основні принципи та особливості алгоритмізації економічної інформації, апаратного та програмного забезпечення для її обробки, загальні тенденції розвитку і застосування операційних систем, технологій Microsoft Office, комп’ютерних мереж, захисту інформації, а також сучасних прогресивних інформаційних та цифрових технологій.. У методичних рекомендаціях щодо проведення лабораторних занять і самостійної роботи з дисципліни Інформатика викладені порядок написання та захисту звіту про лабораторні роботи, а також критерії оцінювання результатів і список рекомендованої літератури. Загалом методичні рекомендації розроблені згідно з останніми освітньо-кваліфікаційними вимогами та програмами підготовки бакалаврів економічних спеціальностей. Вони є початковим курсом з ІНФОРМАТИКИ і призначені для формування базових знань про комп’ютерно-інформаційні технології та можливості їх застосування при розв’язанні прикладних економічних задач і прийнятті економічних рішень і охоплюють повний перелік аспектів, що стосуються виробничої лабораторних робіт студентів, відповідають усім вимогам і можуть бути рекомендовані для використання при підготовці спеціалістів в галузі економіки. Зав. відділом ФМІ НАН України, д.т.н., професор Воробель Р.А. HYPER13PAGE HYPER15 1 Робочий стіл Піктограма Робочий стіл Піктограма Вікно Ярлик Панель задач Системний час Кнопка Пуск Індикатор клавіатури Заголовок системного меню Панель інструментів Рядок заголовку Рядок меню Адресний рядок Закрити вікно Розгорнути/відновити Згорнути Кнопка прокрутки Рядок стану Смуга прокрутки Бігунок Робоча область Інструмент Надпис Інструмент Текстове поле Інструмент Кнопка Інструмент прапорець Інструмент перемикач Головка (граф) Заголовки Підзаголовк Рядки (горизонтальні рядки) Боковик (графа для заголовків рядків) Графи (колонки)

Не то что нужно?


Вернуться к поиску